Рішення

від 25.06.2008 по справі 12/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

25.06.2008                                                                                     Справа  № 12/101

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Софі”,    м. Львів

до відповідача Порошківського споживчого товариства, с. Порошково Перечинського району

про стягнення суми 6 120,00 грн. –основного боргу; 1 200,25 грн. –пені;              289,97 грн. –3 % річних та 2 570,40 грн. –інфляційних збитків.

                                                                                                       Суддя    Тисянчин  В. М.

                     Представники:

Від позивача –не з'явився (явка на розсуд сторін)

Від відповідача –не з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Софі”, м. Львів до Порошківського споживчого товариства,                с. Порошково Перечинського району про стягнення суми 6 120,00 грн. –основного боргу; 1 200,25 грн. –пені; 289,97 грн. –3 % річних та 2 570,40 грн. –інфляційних збитків.

          Письмовим відзивом на позов (вх. № 6570 від 24.06.2007 року) відповідач повідомив суд про часткове погашення боргу в сумі (200+1 350) = 1 550 грн, про що ствердив квитанцією № 051810167 від 18.06.2008 року, платіжним дорученням  № 124 від 24.06.2008 року та зобов'язується добровільно сплатити решту основного боргу в сумі 4 570 грн. з відтермінуванням,  мотивуючи важким матеріально –фінансовим станом через зниження обсягів продажу товарів.

         Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 6 120,00 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору купівлі –продажу № 671 від 01.07.2006 року, товар, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

        - розхідними накладними за липень, листопад, грудень 2006 року та листопад, грудень 2007 року;

        - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

        Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

Між тим, за  договором купівлі-продажу  одна  сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Однак, поданим в судовому засіданні письмовим відзивом відповідач повідомив суд про часткове погашення основного боргу в сумі 1 550 грн., тому провадження у  цій частині позову підлягає припиненню відповідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, а решта суми 4 570 грн. підлягає стягненню примусово.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 8.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 1 200,25 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до                      п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (нетривалості існування боргу, відсутністю значних збитків спричинених відповідачем позивачу, ступеню поетапних розрахунків, майново –економічний стан сторін), додаткових позовних вимог (відшкодування 3 % річних та інфляційних збитків), що задовольняються, суд обмежує, як виняток, стягнення пені до 50 грн., а в решті вимог в цій частині позову провадження у справі підлягає припиненню  (п. 3   ст. 83 ГПК України, ч. 3  ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 289,97 грн. –3 % річних та 2 570,40 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

Позак, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

   1.   Позов задоволити  частково.

    2. Стягнути з Порошківського споживчого товариства (с. Порошково Перечинського району, вул. Центральна, 57; код 01752825) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Софі”                  (м. Львів, вул. Шевченка, 335; код 30994948) суму 4 570 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят грн.) –основного боргу; 50 (п'ятдесят грн.) –пені; 289,97 (двісті вісімдесят дев'ять грн. 97 коп.) –3 % річних; 2 570,40 (дві тисячі п'ятсот сімдесят грн. 40 коп.) –інфляційних збитків та 102 (сто дві грн.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118                (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

 3.   В задоволенні решти позову –провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

      Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.