Рішення

від 24.06.2008 по справі 40/109-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/109-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2008 р.                                                            Справа № 40/109-08

вх. № 4457/4-40

Суддя господарського суду Хотенець П.В. 

при секретарі судового засідання Карімов В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Деревянко Д.В., дов. від 07.08.2006 року  відповідача - Дмитрієв І.Ю.

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства Консалтингової фірми "Вігор", м. Харків  

до  Відкритого акціонерного товариства Харківський завод "Електропобутприлад", м. Харків  

про стягнення 341478,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 230108,15 грн., інфляційних витрат, 19315,07 грн. 3% річних, та 92054,79 грн. штрафних санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні вирішення спору залишає на розсуд суду.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

02 листопада 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики №1. На виконання пункту 2.1 договору позики позивач надав відповідачу позику в розмірі 1 000 000,00 грн. Виконання свого обов'язку з боку позивача підтверджується платіжними дорученнями №242 від 30 листопада 2005 року на суму 650 000,00 грн., №253 від 05 грудня 2005 року на суму 330 000,00 грн., №255 від 08 грудня 2005 року на суму 10 000,00 грн., №269 від 22 грудня 2005 року на суму 10 000,00 грн. У відповідності з додатковою угодою №1 від 20 грудня 2005 року до договору позики №1 від 02 листопада 2005 року, відповідач зобов'язався повернути 10 % суми фактично отриманої позики в строк до 26 грудня 2005 року. Суму фактично отриманої позики, що залишилась (90 %), відповідач зобов'язаний був повернути позивачу починаючи з 01 січня 2006 року рівними помісячними платежами в строк до 31 грудня 2006 року.

30 грудня 2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір комісії. Відповідно до пункту 1.1 договору комісії сторони встановили, що з моменту укладення цього договору зобов'язання щодо повернення позики за договором №1 від 02 листопада 2005 року припиняється за домовленістю сторін шляхом його заміни новим зобов'язанням, яке випливає з договору комісії, у відповідності зі статтею 604 Цивільного кодексу України. Відповідно пункту 3.2 договору комісії від 30 грудня 2005 року було встановлено, що сума грошових коштів, отриманих відповідачем на його виконання вираховується виходячи з суми отриманих грошових коштів за договором позики №1 від 02 листопада 2005 року та становить 1 000 000,00 грн. 19 травня 2006 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду до договору комісії від 30 грудня 2005 року, відповідно до умов якої сторони домовились про розірвання договору комісії в зв'язку з неможливістю його виконання починаючи з 19 травня 2006 року. Відповідно до пункту 4 додаткової угоди відповідач зобов'язаний був повернути грошові кошти позивачу в розмірі 1 000 000,00 грн. протягом десяти днів з моменту підписання додаткової угоди до договору комісії від 30 грудня 2005 року,  тобто до 29 травня 2006 року.

Наведені обставини встановлені у рішенні господарського суду Харківської області від 05 травня 2006 року по справі №46/539-05 та рішенні господарського суду Харківської області від 08 листопада 2007 року по справі №52/387-07, що відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України виключає необхідність повторного доказування при розгляді даної справи.

Відповідно до наведених рішень з відповідача на користь позивача було стягнуто 1 000 000,00 грн. основного боргу, 178 906,04 грн. – інфляційних втрат станом на жовтень 2007 року, 42 164,38 грн. – відсотків річних станом на 25 жовтня 2007 року.  

Своїх обов'язків щодо перерахування грошових коштів відповідач на момент розгляду справи не виконав, чим порушив свій обов'язок, встановлений у пункті 4 додаткової угоди від 19 травня 2006 року.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи з наведених норм, позивачем було нараховані інфляційні втрати за період з жовтня 2007 року по травень 2008 року в розмірі 230 108,15 грн., три проценти річних за період з 26 жовтня 2007 року по 17 червня 2008 року в розмірі 19 315,07 грн.

          Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Виходячи з наведеної норми позивачем були нараховані штрафні санкції за період з 17 червня 2007 року по 17 червня 2008 року в розмірі 92 054,79 грн.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забазпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Харківський завод “Електропобутприлад” (61003, м.Харків, пров. Кузнечний, 1, код ЄДРПОУ 14310678) на користь Приватного підприємства консалтингової фірми “Вігор” (61002, м.Харків, вул.Мельникова, 8, к.6, код ЄДРПОУ 30429492) інфляційні втрати в розмірі 230 108,15 грн., три проценти річних в розмірі 19 315,07 грн., штрафні санкції в розмірі 92 054,79 грн., державного мита в розмірі 3 414,78 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 27.06.2008 року.

Суддя                                                                                            Хотенець П.В.

Секретар судового засідання                        Карімов В.В.