Рішення

від 25.06.2008 по справі 53/143-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

53/143-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2008 р.                                                            Справа № 53/143-08

вх. № 4494/1-53

Суддя господарського суду Прохоров С.А. 

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Венедіктова С.В. за довіреністю від 06.02.2008 р.  відповідача - Полевич В.Є. за довіреністю від 17.05.2008 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Мар'їнське", м. Х-в  

до  ТОВ "Інвестор-Нафтогаз", м. Х-в  

про розірвання договору комісії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мар'їнське» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор-Нафтогаз» про примусове про розірвання договору комісії № 3-Г від 10.12.2003 р. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов вищевказаного договору. А саме тим, що відповідач укладав договори купівлі-продажу природного газу за ціною, яка була визначена без врахування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 22.03.2001 р., в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 р. № 1850, а отже діяв не в інтересах позивача, чим порушив умови п. 1.6. договору.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у відзиві на позов вказує, що позовні вимоги ТОВ «Мар'їнське» про розірвання договору комісії № 3-Г від 10.12.2003 р. на підставі того, що Відповідач укладав договори купівлі-продажу природного газу за ціною, яка була визначена без врахування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 22.03.2001 р. є незаконними та необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив.

10 грудня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мар'їнське», що є уповноваженим представником Договору про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16.01.2002 р. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестор-Нафтогаз» був укладений договір комісії № 3-Г. Згідно п. 1.1. договору відповідач зобов'язувався за дорученням позивача за винагороду здійснювати для позивача від свого імені угоди з продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.4. договору комісії № 3-Г від 10.12.2003 р. при укладанні відповідного договору з Покупцем відповідач зобов'язувався діяти в інтересах позивача. Також згідно з п. 1.6. договору, прийняте доручення Відповідач зобов'язувався виконувати на умовах, найбільш вигідних для Позивача.

Потягом січня–травня 2007 року Відповідачем на підставі  Договору комісії № 3-Г від 10.12.2003 р. було реалізовано 12 792,97 тис. м3 природного газу по ціні реалізації 590,00 грн. за тис. м3 (що підтверджується відповідними актами прийому-передачі послуг до договору комісії № 3-Г від 10.12.2003 р.) на загальну суму 7547852,30 грн. (сім мільйонів п'ятсот сорок сім тисяч вісімсот п'ятдесят дві грн. 30 коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до Порядку розрахунку граничного рівня оптової ціни на природний газ для підприємств, які постачають природний газ для бюджетних організацій та установ, і граничного рівня оптової ціни на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб'єктів господарювання, в тому числі блочних (модульних) котелень, затвердженого Національною комісією регулювання електроенергетики України від 19.12.2003 р. № 1391, ціна природного газу власного видобутку – це розрахункова середньозважена ціна за 1000 м3 природного газу, яка забезпечує відшкодування виправданих витрат та обґрунтованого прибутку газовидобувних підприємств, сплату податків, обов'язкових платежів та відрахувань.

Підпунктом 1.1. п. 1 ч. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» від 30.11.2006 р. № 398-V передбачено, що рентна плата за природний газ у 2007 році складає 50 грн. за 1000 м3.

Пунктом 1 ч. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» від 30.11.2006 р. № 398-V встановлено, що у випадку здійснення підприємствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарськими товариствами, більш ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність та/або уповноваженими особами договорами про спільну діяльність, що укладені за участю зазначених підприємств, операцій з реалізації обсягів природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку не для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, до зазначених обсягів видобутого природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) застосовується семикратний розмір рентної плати за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ).

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. № 256, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 р. № 1850, до нересурсного обсягу природного газу застосовується семикратний розмір ставки рентної плати за природний газ.

Згідно абз. 8 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 22.03.2001 р., в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 р. № 1850, нересурсний обсяг природного газу – це обсяг природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), видобутого у звітному (податковому) періоді на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами підприємствами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Національної акціонерної компанії «Надра України», відкритим акціонерним товариством «Укрнафта», державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз», іншими підприємствами та господарськими товариствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, а також господарськими товариствами, більше ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність та/або уповноваженими особами договорами про спільну діяльність, що укладені за участю зазначених підприємств, але не реалізованого такими суб'єктами господарювання у звітному (податковому) періоді безпосередньо НАК «Нафтогаз України» як окремій юридичній особі на формування ресурсу природного газу, що використовується для задоволення потреб населення.

За таких обставин суд погоджується з позицією відповідача, що положення Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» від 30.11.2006 р. № 398-V, а також Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 22.03.2001 р., в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 р. № 1850, щодо семикратної рентної плати, поширюються тільки на тих суб'єктів господарювання, які зобов'язані були продавати у 2007 році обсяги природного газу НАК «Нафтогаз України» для задоволення потреб населення, але не зробили цього.

Підпунктом 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом» № 1729 від 27.12.2001 р. в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. № 31, передбачено, що у 2007 році підприємства, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарські товариства, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій (часток, паїв) яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими ними особами Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України», зобов'язані були продавати обсяги природного газу НАК «Нафтогаз України» для задоволення потреб населення

Абзацом 4 пп. 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом» № 1729 від 27.12.2001 р. в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. № 31, передбачено, що реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за роздрібними цінами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики.

Згідно пп. 2.2.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.08.2005 р. № 73, ліцензіат не має права провадити господарську діяльність із зберігання, транспортування природного газу магістральними трубопроводами, його розподілу та постачання за регульованим тарифом.

Матеріалами справи встановлено, що видобутий в результаті спільної діяльності природний газ у 2007 році реалізовувався ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» за дорученням ТОВ «Мар'їнське» на підставі ліцензії на постачання природного газу за нерегульованими тарифами суб'єктам господарювання, не для задоволення їх власних виробничих потреб, а для подальшої його реалізації споживачам.

З матеріалів справи також вбачається, що між ДП НАК «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія», ТОВ «Мар'їнське», ТОВ «Енергія-95» був укладений Договір про спільну діяльність № 10-03/2002 від 16.01.2002 р. метою якого є спільна діяльність сторін по завершенню робіт з облаштування свердловин Мар'їнського газоконденсатного родовища та його дослідно-промислової експлуатації з  метою одержання прибутку.

Таким чином, відносини, що виникли між ТОВ «Мар'їнське», ДП НАК «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія», ТОВ «Енергія-95» в рамках укладених договорів про спільну діяльність, регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частина 4 ст. 176 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

Згідно з ст. 6 Господарського кодексу України основними принципами господарської діяльності є свобода підприємницької діяльності, а також заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Пункт 3 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачає, що одним з головних принципів цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, в положеннях Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України закріплено право суб'єкта господарювання визначати напрямки своєї господарської діяльності, а також обирати контрагентів своїх договірних відносин.

Таким чином, положення Постанови № 1729 від 27.12.2001 р., в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. № 31, якими учасників договорів про спільну діяльність, укладених за участю підприємств, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, та господарських товариств, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій (часток, паїв) яких володіє держава, а також дочірніх підприємств та філій таких підприємств і товариств, зобов'язано укладати договори купівлі-продажу природного газу виключно НАК «Нафтогаз України» для задоволення потреб населення, не підлягають застосуванню до ТОВ «Мар'їнське».

Стаття 19 Господарського кодексу України, закріплюючи контролюючі та наглядові функції держави за здійсненням підприємницької діяльності, разом з тим визначає вичерпний перелік сфер, в яких держава уповноважена здійснювати функції контролю та нагляду. Право держави на здійснення контролю та нагляду за господарською діяльністю шляхом визначення суб'єкта, з яким інші суб'єкти господарювання вправі укладати господарські договори, не передбачено діючим законодавством України.

Частиною 4 ст. 4 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Відповідно, положення Постанови № 1729, а саме пп. 1 п. 2 зазначеної постанови в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. № 31, до господарської діяльності ТОВ «Мар'їнське» в 2007 році не застосовуються.

Також, суд приходить до висновку, що так як ТОВ «Мар'їнське» має право вільно визначати напрямки своєї господарської діяльності, а також обирати контрагентів своїх договірних відносин, а положення Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» від 30.11.2006 р. № 398-V та Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 22.03.2001 р., в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 р. № 1850, щодо семикратної рентної плати за видобутий природний газ поширюються тільки на тих суб'єктів господарювання, які зобов'язані були продавати обсяги природного газу виключно НАК «Нафтогаз України» для задоволення потреб населення, але не продали його вказаній Компанії, ТОВ «Мар'їнське» не підпадає під дію зазначених нормативних актів в частині сплати семикратного розміру рентної плати протягом 2007 року.

Тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Мар'їнське», щодо розірвання договору комісії № 3-Г від 10.12.2003 р.

Відповідно до ст.44-49 ГПК України судові витрати залишаються на позивача, оскільки позивач у судовому засіданні не наполягав на стягненні з відповідача судових витрат.

На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,  ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 68, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар'їнське» (код ЄДРПОУ 32132742) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор-Нафтогаз» (код ЄДРПОУ 31061346) про розірвання договору комісії № 3-Г від 10.12.2003 р. відмовити повністю, оскільки у 2007 році на ТОВ «Мар'їнське» не поширюються вимоги Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» від 30.11.2006 р. № 398-V та Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. № 256, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 р. № 1850, відносно сплати семикратного розміру рентної плати за видобутий природний газ.

Суддя                                                                                            Прохоров С.А.