Рішення

від 17.05.2011 по справі 8/054-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/054-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2011 р.                                                                  Справа № 8/054-11

 Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі                  Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Гандзюка Ярослава Петровича, ідентифікаційний код: 1657111138, місцезнаходження: 47707, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Біла, вул. Гетьмана Мазепи, 9,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім»КТБ», ідентифікаційний код: 32694792, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Червоний шлях, 11,

про стягнення 19763,35 грн.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

фізична особа-підприємець Гандзюк Ярослав Петрович (далі за текстом: Позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім»КТБ»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором від 15.02.2010 року за №1 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 19763,35 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят три гривні 35 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору від 15.02.2010 року за №1 не повністю здійснив оплату наданих Позивачем послуг перевезення, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором на загальну суму 19763,35 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят три гривні 35 коп.), яка включає в себе основний борг у сумі 18047,39 грн. (вісімнадцять тисяч сорок сім гривень 39 коп.), інфляційні нарахування у сумі 1235,36 грн. (одна тисяча двісті тридцять п'ять гривень 36 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 480,60 грн. (чотириста вісімдесят гривень 60 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.2011 року порушено провадження у справі № 8/054-11 та призначено останню до розгляду на 26.04.2011 року.

26.04.2011 року Позивач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.03.2011 року виконав повністю. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 30.03.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 26.04.2011 року розгляд справи відкладено на 17.05.2011 року.

17.05.2011 року Позивач в судове засідання не з'явився. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 30.03.2011 року та від 26.04.2011 року не виконав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 17.05.2011 року.   

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем письмові докази, матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Господарський кодекс України у ст. 307 передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно із вимогами ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до вимог ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

15.02.2010 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 179, 307 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 509, 908, 909 Цивільного кодексу України, був укладений договір перевезення від 15.02.2010 року за № 1 (далі по тексту: Договір). За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором перевезення.

Відповідно до Договору, Позивач надає Відповідачу послуги перевезення вантажу у вигляді продуктів харчування, які Відповідач оплачує Позивачу після вигрузки вантажу протягом 5-ти банківських днів шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Позивача коштів у сумі 29789,00 грн. (двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять гривень 00 коп.).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.  

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України надав Відповідачу послуги перевезення вантажу, який 24.02.2010 року доставлений та розвантажений за адресою призначення, що вказана у Договорі.

Позивачем послуги перевезення вантажу наданні Відповідачу своєчасно та якісно з дотриманням всіх нормативів і стандартів, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною серії А за №5879, копія якої знаходить у матеріалах справи.

Відповідач будь-яких претензій з приводу строків, обсягу, вартості та якості наданих Позивачем послуг перевезення на адресу останнього не направляв та зауважень з цього приводу в письмовій формі не виражав, що свідчить про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Рахунком від 24.02.2010 року за № 40, платіжними дорученнями від 10.03.2010 року за № 461, від 10.03.2010 року за № 462, від 09.04.2010 року за № 526, копії яких знаходяться в матеріалах справи, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та Договору частково оплатив наданні Позивачем послуги перевезення вантажу шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Позивача коштів у сумі 11741,61 грн. (одинадцять тисяч сімсот сорок одна гривня 61 коп.), внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за Договором у вигляді основного боргу у сумі 18047,39 грн. (вісімнадцять тисяч сорок сім гривень 39 коп.).

За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 17.05.2011 року будь-яких заяв або претензій щодо строків перевезення вантажу, їх вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків перевезення вантажу або щодо їх якості Відповідачем суду не надано та по суду не доводилось.   

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного  виконання Позивачем умов Договору перевезення вантажу. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем перевезення вантажу, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 18047,39 грн. (вісімнадцять тисяч сорок сім гривень 39 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 17.05.2011 року складає 18047,39 грн. (вісімнадцять тисяч сорок сім гривень 39 коп.).

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем наданих   Позивачем послуг перевезення вантажу за Договором суду не надано.

Станом на 17.05.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 18047,39 грн. (вісімнадцять тисяч сорок сім гривень 39 коп.) Відповідачем не погашена.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за договором від 15.02.2010 року за №1 у сумі 18047,39 грн. (вісімнадцять тисяч сорок сім гривень 39 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні нарахування у сумі 1235,36 грн. (одна тисяча двісті тридцять п'ять гривень 36 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 480,60 грн. (чотириста вісімдесят гривень 60 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських  відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання  чи  порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ст. 625 передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по неповній оплаті наданих  Позивачем послуг перевезення станом на 17.05.2011 року у сумі 18047,39 грн. (вісімнадцять тисяч сорок сім гривень 39 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних нарахувань становить 1235,36 грн. (одна тисяча двісті тридцять п'ять гривень 36 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 480,60 грн. (чотириста вісімдесят гривень 60 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи несвоєчасну та неповну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України та ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1235,36 грн. (одна тисяча двісті тридцять п'ять гривень 36 коп.), 3-х процентів річних у сумі 480,60 грн. (чотириста вісімдесят гривень 60 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором від 15.02.2010 року за №1 складає 19763,35 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят три гривні 35 коп.).

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати наданих за Договором послуг перевезення вантажу у сумі 19763,35 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят три гривні 35 коп.), яка включає в себе станом на 17.05.2011 року основний борг у сумі 18047,39 грн. (вісімнадцять тисяч сорок сім гривень 39 коп.), інфляційні нарахування у сумі 1235,36 грн. (одна тисяча двісті тридцять п'ять гривень 36 коп.) та 3-ри проценти річних у сумі 480,60 грн. (чотириста вісімдесят гривень 60 коп.).

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений, в зв'язку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів у сумі 19763,35 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят три гривні 35 коп.), яка включає в себе станом на 17.05.2011 року основний борг у сумі 18047,39 грн. (вісімнадцять тисяч сорок сім гривень 39 коп.), інфляційні нарахування у сумі 1235,36 грн. (одна тисяча двісті тридцять п'ять гривень 36 коп.) та 3-ри проценти річних у сумі 480,60 грн. (чотириста вісімдесят гривень 60 коп.), визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 198,00 грн. (сто дев'яносто вісім гривень 00 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) та витрат на оплату послуг адвоката у сумі 1980,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.          

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 198,00 грн. (сто дев'яносто вісім гривень 00 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) та витрат на оплату послуг адвоката у сумі 1980,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят гривень 00 коп.), у зв'язку з чим зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов фізичної особи-підприємця Гандзюка Ярослава Петровича до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім»КТБ»про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім»КТБ», ідентифікаційний код: 32694792, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Червоний шлях, 11, на користь фізичної особи-підприємця Гандзюка Ярослава Петровича, ідентифікаційний код: 1657111138, місцезнаходження: 47707, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Біла, вул. Гетьмана Мазепи, 9, заборгованість за Договором від 15.02.2010 року за №1 у вигляді основного боргу у сумі 18047,39 грн. (вісімнадцять тисяч сорок сім гривень 39 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 1235,36 грн. (одна тисяча двісті тридцять п'ять гривень 36 коп.), 3-х процентів річних у сумі 480,60 грн. (чотириста вісімдесят гривень 60 коп.), державне мито у сумі 198,00 грн. (сто дев'яносто вісім гривень 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 1980,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят гривень 00 коп.).

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                                              П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 17.05.2011 року