Рішення

від 04.07.2011 по справі 6/152

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  6/152

04.07.11

За позовом                    Командитного товариства «Корпорація «Веда»

До відповідача-1          Товариства з обмеженою відповідальністю «Дванадцята планета»

До відповідача-2          Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»

Про                              визнання права власності та зобов’язання вчинити дії     

                                                                                             Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача           ОСОБА_1 (за дов.)

від відповідача-1   ОСОБА_2 (за дов.)

від відповідача-2   не з’явились  

Обставини справи:

До господарського суду звернулося з позовом командитне товариство «Корпорація «Веда» до товариства з обмеженою відповідальністю «Дванадцята планета»(відповідача-1) та комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна»(відповідача-2) про визнання права власності на нежитлову будівлю двоповерхового адміністративно-побутового корпусу, загальною площею 877,3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 (літера Ц) та зобов’язання  відповідача-2 зареєструвати  за позивачем право власності на цю будівлю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 не визнає право власності позивача на спірну будівлю та відмовляється звільнити належне позивачу в ній нежитлове приміщення, вважаючи його своєю власністю у зв’язку зі здійсненими  поліпшеннями. У свою чергу, відповідач-2  порушив право власності позивача,  відмовивши йому у реєстрації права власності на спірну будівлю.

          Ухвалою суду від 16.05.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/152.

          Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.

          Відповідач-1 письмового відзиву на позовну заяву не подав, у судових засіданнях його повноважений представник проти позову заперечив.

Відповідач-2 відзиву на позов не надав, на виклик суду не з’явився, про день та час проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення ї повноважний представників, суд встановив:

На підставі договору купівлі-продажу будівлі № 18/02 від 18.02.2000 р. (далі –Договір) відкрите акціонерне товариство «Веда»продало, а командитне товариство «Корпорація «Веда»придбало нежитлову будівлю двоповерховий адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 883,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 (далі –Будівля).

Згідно з п. 2 Договору Будівля розташована на земельній ділянці, відведеній виконкомом Київської міської Ради депутатів трудящих (рішення № 1555 від 29 червня 1946 року) ваговому заводу ім. Дзержинського, правонаступником якого є ВАТ «Веда»(наказ «Мінмашпром України»№ 696 від 30.11.1993 р.).

За актом прийому-передачі нежилої будівлі від 18.02.2000 р. відкрите акціонерне товариство «Веда»передало, а командитне товариство «Корпорація «Веда»отримало вказану нежитлову будівлю разом з земельною ділянкою, на якій вона розташована (копія технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування, погодженого головним землевпорядником Жовтневого району міста Києва 1997 р., знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до законодавства, що діяло на момент укладення договору купівлі-продажу та Цивільного кодексу Української РСР 1961 року право власності у набувача майна за договором виникало з моменту передання речі (ст. 128 ЦК УРСР).

Чинне на час укладення Договору законодавство щодо угод про купівлю-продаж нерухомого майна встановлювало просту письмову форму (ст. 44 ЦК УРСР). Необхідність нотаріального посвідчення стосувалась лише угоди купівлі-продажу житлового будинку (ст. 227 Цивільного кодексу УРСР).

Отже, право власності позивача на Будівлю виникло на підставі укладеного договору купівлі-продажу № 18/02 від 18 лютого 2000 р..

На замовлення позивача комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна»виготовлено технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення), що знаходиться в місті Києві, вулиця Смоленська, буд. 31-33 (літера Ц).

Ринкова вартість вказаної будівлі становить 492562 грн..

30.12.2009 р. між  товариством з обмеженою відповідальністю «Дванадцята планета»(фірмою) та командитним товариством «Корпорація «ВЕДА»(товариством) було укладено контракт на оренду службових приміщень №301209/А (далі –договір оренди) з терміном дії до 31.03.2011 р., відповідно до якого  товариство передало, а фірма отримала в оренду нежитлове приміщення в будівлі товариства за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, загальною площею 100 кв. м..

Згідно з умовами договору оренди відповідач-1 отримав право доступу до Будівлі. При цьому надання права відповідачу-1 на проведення ремонтних робіт або здійснення будь-яких інших поліпшень договором оренди не передбачено.

28.12.2010 р. позивач звернувся до відповідача-1 з листом про відсутність намірів пролонгувати договір оренди №301209/ А від 30.12.2009 р. та про звільнення відповідачем-1 займаної площі.

За результатами його розгляду відповідач-1 надіслав листа № 1 від 11.01.2011 р., яким повідомив, що не збирається звільняти займане приміщення, оскільки провів ремонт приміщення та здійснив його поліпшення, що підтверджується договором підряду № 1/12 від 01.12.2009 р. та актом виконаних робіт по договору підряду.

Також відповідач-1 зазначив, що не визнає право власності позивача на Будівлю та не має намірів звільняти вказане приміщення до належного підтвердження позивачем права власності на Будівлю.

Позивач вважає, що такі дії відповідача-1 порушують його  право власності на Будівлю, шляхом його невизнання.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Наймач  має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця, що передбачено ст. 773 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Як зазначено вище позивач не надавав відповідачу-1 згоди ні на проведення ремонту Будівлі, ні на проведення будь-яких поліпшень.

Статтею 15 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 вказаного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю  волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний –усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в  порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв’язку з цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов’язує виникнення права власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позов про визнання права власності, згідно зі ст. 392 ЦК України, є оспорення або не визнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У той же час, позовна вимога  про зобов’язання відповідача-2 зареєструвати право власності позивача на спірну будівлю є передчасною і задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав та їх обтяжень визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі –Закон), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

В силу ст. 1 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 5 прикінцевих положень Закону державна реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Пунктом 1.3 Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 р. № 1692/5), передбачено, що державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України»та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві здійснюється також відповідно до Тимчасового положення про державну реєстрацію об’єктів  нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 р. № 74/74.

Згідно з п. 1.1 Тимчасового положення про державну реєстрацію об’єктів  нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 р. № 74/74, державна реєстрація об'єктів нерухомого майна та прав власності на них (далі - державна реєстрація) проводиться на підставі правовстановлюючого документа, зазначеного в переліку правовстановлюючих документів, згідно з додатком 1 до Тимчасового положення.

Державна реєстрація прав, в силу ч. 1 ст. 19 Закону та додатку 1 до Тимчасового положення, проводиться на підставі: 1) договорів купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, угоди про розподіл спадкового майна, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Позивачем не доведено надання відповідачу для реєстрації прав правовстановлюючих документів, передбачених законодавством та ухилення відповідача від реєстрації його права на підставі наданих документів, тому підстави для зобов’язання БТІ зареєструвати право власності позивача на Будівлю відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача-1 покладається відшкодування позивачу 4925,62 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з позовної вимоги про визнання права власності. Судові витрати з вимоги до відповідача-2 (85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

          В И Р І Ш И В:

В позові до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»відмовити.

Позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Дванадцята планета»задовольнити повністю.

Визнати за командитним товариством «Корпорація «ВЕДА»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; 03057, м. Київ, вул. Металістів, 26, код 30636215) право власності на нежитлову будівлю двоповерховий адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 877,3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 (літера Ц).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дванадцята планета»(01015,  м. Київ, вул. Лейпцизька, 5, код 36385828) на користь командитного товариства «Корпорація «ВЕДА»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; 03057, м. Київ, вул. Металістів, 26, код 30636215) 4925,62 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                            С. А. Ковтун

Рішення підписано 12.07.2011 р.