Рішення

від 06.07.2011 по справі 56/148

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/148

06.07.11

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвікта»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромсервіс»

Про

Стягнення 21 687,07 грн.

Представники сторін:

від позивача

ОСОБА_1 дов. № б/н від 24.05.2011 р.

від відповідача

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвікта»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромсервіс» заборгованості у розмірі 21 687,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не у повному обсязі виконані  зобов’язання щодо оплати поставленого товару згідно видаткових накладних № ІН-0000447 від 29.03.2010 р., № ІН-0000927 від 22.06.2010 р., № Ін-0000965 від 29.06.2010 р., № ІН-0001230 від 13.08.2010 р. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, та була отримана представником відповідача про, що свідчить відмітка про вручення кореспонденції на поштовому повідомленні про вручення повернутому відділенням поштового зв’язку.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідач про час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу поставки товару, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвікта»(надалі - позивач) здійснило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромсервіс»(надалі - відповідач) поставку товару згідно видаткових накладних № ІН-0000447 від 29.03.2010 р., № ІН-0000927 від 22.06.2010 р., № Ін-0000965 від 29.06.2010 р., № ІН-0001230 від 13.08.2010 р. на загальну суму 20 907,57 грн., який відповідачем оплачений не у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вчинення відповідного правочину підтверджується видатковими накладними № ІН-0000447 від 29.03.2010 р., № ІН-0000927 від 22.06.2010 р., № Ін-0000965 від 29.06.2010 р., № ІН-0001230 від 13.08.2010 р., копії яких наявні в матеріалах справи, що підтверджують отримання товарів зазначених у накладних.

Крім того, отримання відповідачем товару за видатковими накладними підтверджується копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № ЯПР № 331888 від 08.04.2010 р., № 622 від 22.06.2010 р., № 12 ААБ від 095353 від 24.06.2010 р.

Оплата, за отриманий товар, відповідачем проведена не у повному обсязі. Відповідно до пояснень позивача заборгованість відповідача, станом на час розгляду справи, складає 20 907,57 грн., доказів повної оплати суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів відповідачу, прийняття товару останнім свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Якщо договором встановлений обов‘язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі –продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті  610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 20 907,57 грн. Вимога була направлена на всі відомі адреси відповідача 03.11.2010 р., докази чого наявні в матеріалах справи.

З огляду на викладене, судом встановлено, що договір у формі єдиного документу між сторонами не укладався, вимога була отримана відповідачем, в якій вказано про необхідність погасити заборгованість відповідно до вимог ст.. 530 Цивільного кодексу України протягом 7 днів. Отже, відповідач повинен був погасити заборгованість до 10.11.2010 р.

Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на загальну суму 20 907,57 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості відповідача на загальну суму 20 907,57 грн., а тому позовні вимоги про стягнення такої заборгованості підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 215,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 564,50 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами підрядника, передбаченими ст. 879 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд визнає його не вірним. За розрахунком суду, розмір 3% річних та інфляційних втрат є більшим, ніж той, який просить позивач. Оскільки заяв про вихід суду за межі позовних вимог, до суду не надходило та не заявлялось, то задоволенню підлягають 3% річних та інфляційні втрати у розмірі заявленому позивачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромсервіс»(02152, м. Київ, вул. Березняківська, 30а, кв. 206, ідентифікаційний код 31307965) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвікта»(04073, м. Київ, пр-т Московський, 8, корп. 7, ідентифікаційний код 30373602) суму основного боргу у розмірі 20 907,57 (двадцять тисяч дев’ятсот сім) грн. 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 564,50 (п’ятсот шістдесят чотири) грн. 50 коп., три відсотки річних у розмірі 215,00 (двісті п'ятнадцять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 216,87 (двісті шістнадцять) грн. 87 коп. та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  підписання та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

                                 Джарти В.В.