Рішення

від 12.08.2011 по справі 5015/376/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.11                                                                                           Справа№ 5015/376/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Свідіс - Україна», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант», с.Наварія Пустомитівського р-ну Львівської області

про стягнення 32 315,72 грн.

Суддя  Морозюк А.Я.

Представники сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача: не з’явився

Судом роз’яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

В судовому засіданні 12.08.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 17.08.2011 року.

Позов заявлено  Товариством з обмеженою відповідальністю «Свідіс - Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант» про  стягнення 32 315 грн 72 коп, з яких 29 110 грн 49 коп –основний борг з врахуванням індексу інфляції, 2 536 грн 81 коп –пеня,  668 грн 42 коп –3% річних. Також в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судові витрати по оплаті послуг адвоката в сумі  9 000 грн 00 коп.

         Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.01.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 15.02.2011р.

           В судовому засіданні 15.02.2011 року судом оглянуто оригінали документів, доданих до позовної заяви, які звірено з наявними у справі копіями, після чого оригінали повернуто представнику позивача. Ухвалою суду від 15.02.2011 р., за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 01.03.2011 р.

Ухвалою суду від 01.03.2011 р. провадження у справі №5015/376/11 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням господарського суду м. Києва у справі №13/61.

Ухвалою суду від 07.04.2011 р. провадження у справі поновлено, у зв’язку з тим, що рішенням господарського суду м. Києва від 09.03.2011 р. по справі №13/61 в задоволенні позовних вимог заявлених ТзОВ «Сервісний центр «Діамант»до ТзОВ «Свідіс-Україна»та ТзОВ «Колорит ЛТД» про визнання недійсним договору уступки вимоги (цесії) №Ц-14 від 01.12.2010 р. відмовлено. Судове засідання призначено на 18.04.2011 р.

Ухвалою суду від 18.04.2011 р. провадження у справі №5015/376/11 зупинено, у зв’язку з тим, що рішення господарського суду м. Києва у справі №13/61 оскаржено ТзОВ «Сервісний центр «Діамант» до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 04.08.2011 р. провадження у справі №5015/376/11 поновлено, у зв’язку з тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 р. рішення господарського суду м. Києва у справі №13/61 залишено без змін. Судове засідання призначено на 12.08.2011 р.

В судовому засіданні 12.08.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав наведених у позовній заяві та матеріалах справи. В обґрунтування позовних вимог позивач  покликається на те, що відповідно до договору №Ц-14 уступки вимоги (цесії) від 01.12.2010 р. ТзОВ «Колорит ЛТД»уступило ТзОВ «Свідіс-Україна»право вимоги боргу за договором №2/Л, укладеним 10.01.2010 р. між ТзОВ «Сервісний центр «Діамант»та ТзОВ «Колорит ЛТД»на поставку обладнання і комплектуючих, включаючи права, які забезпечують виконання зобов’язання, про відступлення права вимоги відповідач був належним чином повідомлений. Зокрема позивач зазначив, що на виконання договору №2/Л від 10.02.2010 р. ТзОВ «Колорит ЛТД», як постачальник, поставило ТзОВ «Сервісний центр «Діамант»- відповідачеві, як покупцю,  устаткування та комплектуючі вартістю 56 679,84 грн. Однак відповідач розрахувався з постачальником частково в сумі 29 000,00 грн., що призвело до заборгованості, яка станом на 18.01.2011 р. склала 27 679,84 грн(а з врахуванням індексу інфляції –29110,49 грн). Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 668,42 грн та пеню в розмірі 2 536,81 грн.  Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судові витрати по оплаті послуг адвоката в сумі  9 000,00 грн.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 12.08.2011 року не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, письмового пояснення по суті позовних вимог суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце судового засідання(повідомлення про вручення ухвали суду наявні в матеріалах справи).

Враховуючи неможливість подальшого відкладення розгляду справи у зв’язку із наступним спливом встановленого ч.1 ст.69 ГПК України двохмісячного строку вирішення спору (за виключенням періодів зупинення провадження у справі), відсутність клопотань про продовження строку розгляду спору в порядку ч.3 ст.69 ГПК України, та приймаючи до уваги те, що по даній справі призначалося чотири судових засідання, про час та місце яких відповідач був належно повідомлений, суд відповідно до статті 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для  встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

01.12.2010 р. на підставі статтей 512-519 ЦК України між Товариством з обмеженою відповідальністю «Колорит ЛТД»(цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свідіс-Україна»(цесіонарій) укладено договір №Ц-14 уступки вимоги (цесії).

Відповідно до п.1 договору цесії, цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант»(боржник). Відповідно до п.2 договору цесії, за цим договором цесіонарій набуває права вимагати від боржника належного виконання наступних зобов’язань: погашення заборгованості на загальну суму 941 383,35 грн. Згідно п.3 договору цесії, право вимоги засновано, зокрема, на підставі договору 2/Л від 10.02.2010 року та видаткової накладної № 374 від 29.03.10 р. на загальну суму 56 679,84 грн, борг складає 27 679,84 грн.

Про укладення договору цесії та про сплату новому кредитору заборгованості, яка виникла за невиконання боржником договору 2/Л від 10.02.2010 р., було повідомлено відповідача відповідним повідомленням про відступлення права вимоги від 01.12.2010 р., яке вручено ТзОВ «Сервісний центр «Діамант»06.12.2010 р. за вхідним №301, про що свідчить підпис повноважної особи та відтиск печатки відповідача. Зазначене повідомлення здійснене відповідно до умов п.5 договору цесії.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Колорит ЛТД»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант»(покупець) укладено договір №2/Л, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити та передати у власність покупця обладнання і комплектуючі, а також необхідну документацію для його експлуатації, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його за договірними цінами, визначеними в цьому договорі, та на умовах договору. Найменування товару, ціна та його вартість, вказані в специфікації (додаток №1 від 10.02.2010 р.), яка є невід’ємною частиною договору ( п.1.1, п.1.2 договору). Договором №2/Л узгоджено, що сума, яка являється вартістю товару, становить 56 679 грн 84 коп (п. 2.1 договору). Сторони узгодили, що покупець здійснює перший етап  - попередню оплату в розмірі 50% загальної вартості товару, що становить 28 339,92 грн., яка має бути перерахована протягом 3-ох банківських днів після підписання сторонами договору та отримання рахунку-фактури від постачальника (п.3.1 договору). Другий етап в розмірі 35% від суми договору, що складає 19 837 грн 94 коп, перераховується відповідно до п. 3.4 договору,  здійснюється покупцем протягом 1-го банківського дня з моменту надання постачальником письмового повідомлення (факсимільний зв'язок) про надходження товару на митний склад м. Києва та отримання рахунку-фактури від постачальника (п.3.2 договору). Остаточний розрахунок за товар в розмірі 15% загальної вартості товару, що складає 8 501 грн 98 коп, перераховується відповідно до п.3.4 договору, покупець здійснює протягом 1-го банківського дня з моменту підписання акту прийому –передачі товару та отримання рахунку - фактури від постачальника (п.3.3 договору).

На виконання умов договору №2/Л від 10.02.2010 року, ТзОВ «Колорит ЛТД»поставив ТзОВ «Сервісний центр «Діамант»товар на загальну суму 56 679,84 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №374 від 29.03.2010 р. та  довіреністю №139 від 29.03.2010 р., виписаною представнику відповідача на отримання товару. Однак, відповідач розрахувався з ТзОВ «Колорит ЛТД»лише частково в сумі 29 000,00 грн. Залишок боргу складає 27 679, 84 грн.

Також, до матеріалів справи долучено акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2009 р. по 08.07.2010 р., підписаний між ТзОВ «Колорит ЛТД»та ТзОВ «Сервісний центр «Діамант», з якого вбачається, що залишок на користь ТзОВ «Колорит ЛТД»станом на 08.07.2010 р. складає 27 679, 84 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином  і  в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог,  що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом встановлено, що ТзОВ «Сервісний центр «Діамант»зверталося до господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору №Ц-14 уступки вимоги (цесії) від 01.12.2010 р., який укладено між ТзОВ «Колорит ЛТД» та ТзОВ «Свідіс-Україна». Господарським судом м. Києва порушено провадження у справі №13/61 за даним позовом. Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.03.2011 р. у справі №13/61 в позові відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 р. рішення господарського суду м. Києва від 09.03.2011 р. у справі №13/61 залишено без змін. Зокрема у постанові зазначено, що доводи позивача щодо недійсності договору уступки вимоги (цесії) ( в даному випадку Договір №Ц-14 уступки вимоги (цесії) від 01.12.2010 р.) не ґрунтуються на приписах законодавства, яке визначає недійсність правочину і не містять доказів на наявність підстав для визнання договору недійсним, позивач не довів, що спірний договір суперечить чинному законодавству в розумінні ст.ст. 203-215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до  нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4 договору №Ц-14 уступки вимоги (цесії) від 01.12.2010 р., до цесіонарія переходять права, які забезпечують виконання зобов’язань боржника.

Таким чином заборгованість, яка виникла у ТзОВ «Сервісний центр «Діамант»перед ТзОВ «Колорит ЛТД»за невиконання зобов’язань за договором №2/Л від 10.02.2010 р., підлягає стягненню на користь  нового кредитора - ТзОВ «Свідіс-Україна», на підставі договору №Ц-14 уступки вимоги (цесії) від 01.12.2010 р.

Станом на 18.01.2011 р. заборгованість відповідача складає 27 679,84 грн, доказів її погашення відповідач суду не представив, а відтак заборгованість підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданих розрахунків, ТзОВ «Свідіс-Україна»обґрунтовано нарахувало ТзОВ «Сервісний центр «Діамант»від суми заборгованості 27 679,84 грн 3% річних у розмірі 668,42 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 430,65 грн, вимога про стягнення вказаних сум підлягає задоволенню.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема –сплата неустойки.

Відповідно до п. 10.2 договору №2/Л, покупець, в разі  несвоєчасного розрахунку кінцевої суми договору, сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми не платежу за кожний день прострочення своїх обов’язків по оплаті, але не більше 10% від вартості товару.

В частині  вимоги про стягнення пені  у розмірі  2 536,81 грн.,  суд встановив, що розрахована вона відповідно до п. 10.2. Договору №2/Л, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань”, ч.6 ст.232 ГК України, вимога про стягнення вказаної суми підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, так як спір виник з вини відповідача.

Щодо судових витрати по оплаті послуг адвоката, які позивач просить стягнути з відповідача в сумі 9 000 грн 00 коп, суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входять витрати на оплату послуг адвоката.

Відповідно до пункту 10 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Роз'яснення), відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У пункті 11 Роз'яснення зазначається, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

           Позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 9 000 грн 00 коп. В підтвердження понесених витрат ним подано договір на надання адвокатських послуг від 03.12.2010 року, укладений з адвокатом ОСОБА_1, додаткову угоду від 17.01.2011 року до договору на надання адвокатських послуг від 03.12.2010 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_1 від 29.10.1998 року, виданого адвокату ОСОБА_1, та видатковий касовий ордер від 08.12.2010 р. про оплату ОСОБА_1 200 000 грн 00 коп за надання адвокатських послуг.

          Враховуючи те, що ціна даного позову становить 32 315,72 грн і позов підлягає до задоволення в цій сумі, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 9 000 грн є неспіврозмірним до ціни позову(понад 27% від ціни позову). При цьому суд також враховує необхідні затрати праці на підготовку позовних матеріалів по даній справі, виходячи з того, що даний спір за своїм характером не відноситься до категорії складних. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката в сумі  1 615 грн 79 коп, що складає 5 % від ціни позову і відповідає усталеній практиці розміру таких витрат, враховуючи категорію спору. Сума 1 615 грн 79 коп, на переконання суду, відповідає принципам співрозмірності і розумної необхідності витрат на оплату послуг адвоката для даної справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 193,232 ГК України, ст.ст. 512, 514, 526, 610-612, 625,629 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

              ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант»(81105, Львівська область, Пустомитівський район, с.Наварія, вул. Шкільна, 2/3, ідентифікаційний код 32764382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свідіс-Україна»(04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, кв. 202, ідентифікаційний код 37195126)  27 679 грн 84 коп –основного боргу, 2 536 грн 81 коп –пені, 1 430 грн 65 коп –інфляційних, 668 грн 42 коп –трьох процентів річних, 323 грн 16 коп - державного мита, 236 грн 00 коп - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 615 грн 79 коп –витрат на оплату послуг адвоката.

             Суддя                                                                                             Морозюк А.Я.