Постанова

від 11.08.2011 по справі 29/2-11 (п29/1187910)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "11" серпня 2011 р.                                                                                    

Справа № 29/2-11 (П29/1187910)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г.,

Осетинського А.Й.

розглянувши  у відкритому

судовому засіданні за участю

представників сторін:

прокуратури: Попенко О.С. –прокурор ГПУ, посв. 203

позивача: не з'явились, повідомлені належно

відповідача: ОСОБА_1 –дов. від 11.01.11

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю  "Міжнародна будівельна компанія Україна-Канада"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від

02.06.11

у справі

№29/2-11(П29/1187910)

за позовом

Прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Фрунзенського міжрайонного управління водного господарства Дніпропетровського облводгоспу

до

Товариства з обмеженою відповідальністю  "Міжнародна будівельна компанія Україна-Канада"

про

стягнення 100491,10 грн.

Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 09.08.11 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Осетинського А.Й.

          Прокурор Дніпропетровського району Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, з урахуванням змін, в інтересах держави в особі Фрунзенського міжрайонного управління водного господарства Дніпропетровського облводгоспу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія Україна-Канада" 92975,32 грн. заборгованості за надані послуги з приймання (відкачки) води, 4816,69 грн. інфляційних втрат, 1621,91 грн. –3% річних, 5422,76 грн. пені та 9297,51 грн. штрафу.  Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказував на невиконання відповідачем зобов’язань зі сплати повної вартості отриманих послуг за договором №5 від 11.01.10.

          Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.11 (суддя Полєв Д.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 92975,32 грн. заборгованості. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем повної вартості отриманих послуг з приймання (відкачки) води за договором №5 від 11.01.10. В решті позову відмовлено. Відмовляючи у стягненні інфляційних та річних, суд дійшов висновку, що відповідач не прострочив виконання зобов'язань за спірним договором. Відмовляючи у стягненні штрафу та пені, суд виходив з того, що упродовж дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються штраф і пеня.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.11 (судді Крутовських В.І., Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же  підстав. Апеляційний суд установив факт скерування та отримання відповідачем рахунків на оплату послуг.

          До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і уточненнями до неї, звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія Україна-Канада", в якій, з урахуванням змін, зроблених представником скаржника в судовому засіданні, просить судові рішення у справі скасувати в частині задоволення позову про стягнення боргу, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, направивши в цій частині справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на порушення судами приписів статей 526, 613, 615 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 220 Господарського кодексу України, статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пунктів 1.7, 1.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 №22, пунктів 61, 104 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.09, Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом УДППЗ "Укрпошта" від 12.05.06 №211. Товариство на погоджується та вважає помилковим висновок апеляційного суду про доведеність матеріалами справи факту виставлення позивачем відповідачеві рахунків за надані послуги та, відповідно, їх отримання останнім. При цьому, скаржник вважає неналежними доказами у справі фіскальний чек, повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення до цінного листа. Товариство звертає увагу суду на те, що неотримання ним рахунків на оплату послуг унеможливило виконання своїх зобов'язань з їх оплати.

          Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Вищий  господарський  суд  України,  заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.01.10 між Фрунзенським міжрайонним управлінням водного господарства  Дніпропетровського облводгоспу –виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада"  - замовником було укладено договір № 5, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з приймання (відкачки) води з території мікрорайону "Золоті  ключі" смт. Ювілейний в дренажний канал В-2 та подальшій перекачці її виконавцем з каналу В-2 в інший водний об`єкт; часткову участь в технічному обслуговуванні ТП та електрогідрообладнання насосних станцій виконавця. Замовник, в свою чергу, зобов'язався своєчасно проводити оплату за надані виконавцем послуги; утримувати в належному для використання за призначенням стані насосно-силове обладнання, пускорегулюючу апаратуру, будівлю насосної станції, приймального резервуару при ДНС-2, що використовуються для надання послуг за цим  договором.  Відповідно до пункту 2.2 договору замовник сплачує на користь виконавця вартість наданих останнім послуг у строк не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем наданих послуг.  Оплата згідно з пунктами 2.3-2.5 договору проводиться на підставі показань прибору  обліку води "Енергомера-125", встановленого на станції перекачки води із регулюючих озер мікрорайону "Золоті ключі"  в канал В2 виконавця. Зняття показань приладів "Енергомера-125"  проводиться співробітниками позивача щомісячно  не пізніше 25 числа кожного місяця.  Підставою для оплати є акти заміру обсягу перекачаної води за звітній період, підписані представником виконавця або представниками обох сторін на підставі виставленого виконавцем рахунку за здійснені послуги. Господарськими судами також установлено, що на виконання умов зазначеного договору позивачем надано відповідачеві послуг на загальну суму 93623,24 грн., і це підтверджено актами виконаних робіт №1/04 від 01.04.10, №29/06-1 від 29.06.10, №26/07-1 від 26.07.10 (підписаними сторонами та скріпленими їх печатками). Установлено судами і те, що на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт позивачем виставлено відповідачеві рахунки для оплати № 80 від 01.04.10, № 180 від 29.06.10 та № 207 від 26.06.10, які отримані останнім 30.08.10. У зв'язку з несплатою відповідачем вартості отриманих послуг з приймання (відкачки) води за договором №5 від 11.01.10 позивач направив відповідачеві відповідну вимогу, яка останнім залишена без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є матеріально –правова вимога Прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області заявлена в інтересах держави в особі Фрунзенського міжрайонного управління водного господарства Дніпропетровського облводгоспу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія Україна-Канада" 92975,32 грн. заборгованості за надані послуги з приймання (відкачки) води, 4816,69 грн. інфляційних втрат, 1621,91 грн. –3% річних, 5422,76 грн. пені та 9297,51 грн. штрафу. Отже, як вбачається з матеріалів справи, предметом дослідження у справі є питання наявності та виконання сторонами зобов’язань за угодою, яка за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди обох інстанцій виходили з того, що відповідачем не сплачена повністю вартість наданих послуг за договором від 11.01.10, а відтак дійшли висновку про наявність підстав для стягнення боргу. Такий висновок судів визнається правомірним. Статтею 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг виконавець зобов’язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій установили факт надання позивачем послуг за спірним договором на загальну суму 93623,24 грн. Господарськими судами також установлено, що відповідач за отримані послуги розрахувався частково на суму 647,92 грн., а відтак, як установили суди, борг відповідача становить 92975,32 грн. Разом з тим, установлено господарськими судами і те, ( та це підтверджено матеріалами справи (а.с.31, 120 І т.с), що позивачем були виставлені відповідачеві та отримані останнім рахунки на оплату наданих послуг за спірним договором. Враховуючи установлений апеляційним судом факт надання позивачем послуг з приймання (відкачки)  води  за спірним договором та часткової сплати відповідачем вартості наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновками судів про підставність стягнення з відповідача несплаченої суми боргу. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Посилання скаржника на неотримання ним рахунків на оплату наданих послуг, що унеможливило проведення розрахунків за ними, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовується матеріалами справи та обставинами встановленими господарськими судами, а також ґрунтується на переоцінці доказів, яка відповідно до  приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

В частині відмови в позові про стягнення з відповідача річних, інфляційних, штрафу та пені судові акти не оскаржені, а відтак касаційною інстанцією не переглядаються.

За таких обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі  в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги скаржника.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий  господарський  суд  України                                                 

                                         ПОСТАНОВИВ:

          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.11 у справі  №29/2-11 (П29/1187910) залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "Міжнародна будівельна компанія Україна-Канада" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                                       Т.Добролюбова

Судді                                                                                              Т.Гоголь

                                                                                                        А.Осетинський