Рішення

від 07.07.2011 по справі 5/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5/30

07.07.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОліяПром»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтіс Маркет»

про                 стягнення 318 812,32 грн.

     Суддя  Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:       ОСОБА_1 за довіреністю№ 3 від 01.09.2010 р.;

від відповідача:   не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрОліяПром»(надалі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтіс Маркет» (надалі - відповідач) про стягнення 313 500,00 грн. перерахованих позивачем на виконання усної домовленості щодо поставки продукції та сплачених відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури № 14/3 від     10.03.2010 р., 3% річних на суму 1 236,82 грн, інфляційних витрат на суму 4 075,12 грн. на підставі ст. ст. 526, 662, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), витрат по сплаті державного мита на суму 3 188,12 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав про оплату ним вартості товарів визначених усною домовленістю між позивачем та відповідачем, відповідно до  виставленого рахунку-фактури № 14/3, а відповідач в свою чергу зазначені товари не поставив, із зазначенням про направлення відповідачу листа-вимоги про здійснення повернення грошових коштів, у відповідності до ст. 205, 530 ЦК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2011 р. порушено провадження у справі № 5/30 та призначено справу до розгляду на 16.06.2011 р.

В судовому засіданні 16.06.2011 р. було оголошено про відкладення розгляду справи  на 07.07.2011 р. у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з неявкою представника відповідача та не виконанням вимог суду, викладених в ухвалі від 20.05.2011 р. відповідачем.

В призначене судове засіданні на 07.07.2011 р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвал суду від 20.05.2011 р., 16.06.2011 р. не виконав, відзив на позов суду не надав та не надіслав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до абз. 3 п. 3.6 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Поштове відправлення з ухвалами господарського суду міста Києва № 5/30 від 20.05.2011 р. та від 16.06.2011р. було направлене відповідачу за адресою, вказаній позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців.

За наведених обставин, та з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України, вважається, що ухвали  у справі № 5/30 вручені відповідачу належним чином.

З огляду на вищенаведене, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи. Причини неявки відповідача в судові засідання суду не відомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього до суду не надходило.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права..

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2011 р. між позивачем та відповідачем був укладений усний договір купівлі-продажу олії нерафінованої. Відповідно до умов вказаної домовленості відповідач зобов’язувався поставити позивачу продукцію, а відповідач оплатити її. Так на виконання домовленості між сторонами відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 14/3 від 10.03.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договірних умов позивачем за рахунком-фактурою № 14/3 від 10.03.2011 р., 11.03.2011 р. було перераховано 313 500 грн. Даний факт підтверджується  платіжним дорученням № 141.

В порушення усної домовленості, відповідач отримав від позивача грошові кошти за виставленим рахунком-фактурою, однак всупереч ст. ст. 525, 526, 662 ЦК України та ст. 193 ГК України продукцію позивачу не поставив.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України 21.03.2011 р. позивачем було направлено відповідачу лист з вимогою про повернення грошових коштів на суму 313 500 грн. сплачених за рахунком-фактурою № 14/3 від 10.03.2011 р. внаслідок не здійснення поставки продукції.

У визначений ст. 530 ЦК України строк (термін) відповідач не повернув позивачу зазначені грошові кошти. Щодо неотримання претензії позивача відповідач суду доказів не надав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб,що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі. Сторони  мають  право  обирати  форму  правочину,  якщо  інше   не встановлено законом. Правочин,  для якого законом  не  встановлена  обов'язкова письмова   форма,   вважається  вчиненим,  якщо  поведінка  сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується у ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), за якою суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний поставити покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень визначених ст. 612 ЦК України, якщо в наслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може  відмовитися від прийняття  виконання і вимагати  відшкодувати збитки.

Враховуючи вищевикладене, перерахування відповідачу грошових коштів на суму 313 500 грн., не поставлення останнім продукції визначеної в рахунку-фактурі № 14/3, направлення позивачем відповідачу листа-вимоги про перерахування грошових коштів, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 313 500 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи обумовлене, а також наявність у відповідача грошового зобов’язання перед позивачем внаслідок не повернення у визначений ст. 530 ЦК України строк отриманих грошових коштів за непоставлену продукцію, позивач має право вимагати сплати  відповідачем 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 1 236,82 грн.

Разом з тим, враховуючи приписи визначені ч. 2 ст. 625 ЦК України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат на загальну суму 4 075,50 грн.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов’язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи.

В силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтіс Маркет»(01010,       м. Київ, вул. А. Іванова, буд. 14; код ЄДРПОУ 37046323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОліяПром»(25019, м. Кіровоград, селище Гірниче,       вул. Нижня-П’ятихатська, буд 24, кв. 51; код ЄДРПОУ 36793836) основний борг на суму     313 500 грн. (триста тринадцять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп., 3% річних на суму 1 236 (одна тисяча двісті тридцять шість) грн. 82 коп., інфляційні витрати 4 075 (чотири тисячі сімдесят п’ять) грн. 50 коп., витрат по сплаті державного мита на суму 3 188 (три тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 12 коп. та витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                   В.С. Ломака

Повне рішення 14.07.2011 р.