56/214-2/95
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 56/214-2/95
12.07.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління «Електро лтд»
ДоФірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю
Простягнення 296 608,60 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача не з'явився
Від відповідача Миронюк І.В.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління «Електро лтд»про стягнення з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю заборгованості за договором від 03.12.2007 на загальну суму 296 608,60 грн., у тому числі 220 537,60 грн. –основний борг, 39 699,60 грн. –індекс інфляції, 13 449,80 грн. - 3% річних, 22 921,50 грн. - пеня.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2010р. у справі №56/214 (суддя: Джарти В.В.), яке було залишено без змін постановою від 28.02.11р. Київського апеляційного господарського суду, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою від 26.04.11р. Вищий господарський суд України скасував рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду, а справу №56/214 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справу №56/214 передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.
Ухвалою від 10.05.2011р. судом прийнято справу до провадження, присвоєно справі №56/214-2/95, розгляд справи призначено на 24.05.2011р. та зобов'язано сторін надати суду визначені ухвалою нові письмові докази та пояснення, необхідні для вирішення справи по суті.
Представниками позивача та відповідача в судовому засіданні 24.05.2011р. надано суду пояснення, на виконання вимог ухвали суду від 10.05.2011р.
В судовому засіданні 24.05.2011р. судом оголошено перерву на 16.06.2011р. за усним клопотанням відповідача, для надання йому можливості подати суду нові письмові докази та пояснення по справі.
Від відповідача 16.06.2011р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою від 16.06.2011р. суд відклав розгляд справи та зобов'язав сторін надати суду письмові документально та нормативно обґрунтовані пояснення.
Ухвалою від 30.06.2011р. суд виправив допущені в ухвалі від 16.06.2011р. описки, вніс зміни до резолютивної частини ухвали та перший абзац резолютивної частини ухвали виклав в наступній редакції: «Розгляд справи призначити на 07.07.11р. о 09 год. 50 хв.», та зазначив, що дану ухвалу вважати невід'ємною частиною ухвали суду від 16.06.11р. по справі № 56/214-2/95.
В судовому засіданні 07.07.11р. представник позивача надав суду додаткові письмові докази; судом було оголошено перерву на 12.07.11р.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові та поясненнях обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представники Відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували, відповідно наданого суду відзиву та пояснень, та просили в позові відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Представники сторін були належним чином повідомлені про призначення судового засідання на 12.07.11р., про що розписалися у відповідній розписці. Проте в судове засідання 12.07.11р. представник позивача не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило, про поважні причини неявки в це судове засідання повноважного представника позивача суд не повідомлений.
Позивачем не надано суду доказів, що він був позбавлений можливості направити своїх повноважних представників в судове засідання 12.07.11р., в тому числі свого керівника, а тому судове засідання 12.07.11р. відбувалося за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні 12.07.11р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —
ВСТАНОВИВ:
03.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління «Електро лтд», як підрядником (Позивач) та Фірмою «Т.М.М.»- Товариством з обмеженою відповідальністю, як замовником (Відповідач) укладено договір № 225, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядчик зобов‘язується виконати роботи по обладнанню котельні пансіонату «Т.М.М.-Ялта»за адресою: м. Ялта, вул. Л. Українки, 16 (Договір).
Згідно Договору Позивач зобов'язувався поставити обладнання котельні, здійснити будівельно-монтажні роботи в котельні, виробити пуско-налагоджувальні роботи і здійснити екологічно-теплотехнічні випробування котельного обладнання, а Відповідач зобов'язувався оплатити за поставку обладнання та виконання робіт.
Таким чином, Договір, укладений сторонами є змішаним та містить елементи договору поставки та договору підряду.
Відповідно до умов Договору Відповідач зобов'язувався оплатити 1 301 661, 78 грн., в тому числі ПДВ - 216 943, 63 грн.
Відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.2 Договору, Відповідач зобов'язувався зробити передплату за поставку обладнання у розмірі 100% від вартості обладнання 781 661, 78 грн. протягом трьох банківських днів з моменту підписання Договору.
Як вбачається з доданих до матеріалів справи банківських виписок, цей пункт Договору Відповідачем виконано та за поставку обладнання сплачено: 200 000 грн. - 20.12.2007p., 581 661,78 грн. - 21.12.2007 p.
Позивач на доказ поставки обладнання надає Накладну №000000065 від 29.12.2007 р. на суму 767 441,80 грн., в т.ч. з ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що при передачі обладнання сторони не належно оформили документи, а саме на вказаній вище накладній відсутні підпис Відповідача. Разом тим у Позивача наявні Довіреність суворої звітності ЯОП №998356 Відповідача на отримання цінностей по накладній.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами Розділу «Загальні положення про купівлю-продаж»Глави 54 ЦК України, згідно договору купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому майно (товар) повинно, зокрема, бути передано у належній кількості, асортименті та якості.
Крім того, відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В матеріалах справи відсутні докази, що Відповідачем заявлялися Позивачу претензії щодо непоставки товару –передбаченого умовами Договору обладнання котельні, або поставки цього ж товару в неналежній кількості, асортименті, якості тощо.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що сторонами в цій частині умови Договору було виконано належним чином: Позивачем поставлено Відповідачу передбачене Договором обладнання згідно накладної №000000065 від 29.12.2007 р. на суму 767 441,80 грн., а Відповідачем сплачено за обладнання двома платежами: 200 000 грн. - 20.12.2007p., 581 661,78 грн. - 21.12.2007 p.
Відповідно до п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору, Відповідач зобов'язувався оплатити за виконання монтажних, пуско-налагоджувальних робіт та еколого-теплотехнічних випробувань в два етапи:
- І етап - передоплата в розмірі 30% від загальної вартості всіх робіт - 156 000,00 грн. (в т.ч. з ПДВ) протягом трьох банківських днів після підписання Договору - Відповідач сплатив за І етап в повному обсязі згідно виписок з банківського рахунку 23.01.2008р., отже Відповідач виконав свій обов'язок по оплаті за І етап в повному обсязі;
-етап - наступну оплату за виконані роботи Відповідач проводить за фактично виконаний об'єм робіт згідно актів здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 банківських днів після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.
Позивачем надано акти приймання підрядних робіт:
- № 200 за червень 2008 року –101 964 грн.;
- № 264 за вересень 2008 року –93 998,40 грн.;
- № 356 за жовтень 2008 року –38 331,60 грн.;
- № 376 за листопад 2008 року –113 832 грн.;
- № 390 за листопад 2008 року –106 119,60 грн.;
- № 66 за квітень 2009 року –16 512 грн.;
всього на загальну суму виконаних робіт - 470 757,60 грн. (тут і надалі - Акти № 200, 264, 356, 376, 390, 66).
Судом встановлено, що надані Позивачем Акти № 200, 264, 356, 376, 390, 66 є актами відповідної форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт», затвердженої чинним на час підписання цих актів наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р. №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»; до вищенаведених актів також включено вартість використаних матеріальних ресурсів.
В наданих суду запереченнях Відповідач зазначає, що заперечує проти позовних вимог по оплаті виконаних згідно вищенаведених актів робіт та штрафних санкцій, оскільки Договір включає в себе виконання пуско-налагоджувальних робіт та проведення еколого-теплотехнічних іспитів котельного обладнання, в результаті проведення яких Позивач повинен надати Відповідачу звіт про проведення еколого-теплотехнічних іспитів котельної згідно п. 4.4. Договору і з боку Позивача обов'язок по надання цього звіту про проведення іспитів не виконаний.
Судом ці заперечення Відповідача відхиляються, оскільки умови Договору не містять умови щодо залежності оплати за виконані роботи згідно Актів приймання підрядних робіт від факту надання або ненадання Звіту про проведення іспитів, а за умовами п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору Відповідач зобов'язувався, після передплати, наступну оплату за виконані роботи Відповідач проводить за фактично виконаний об'єм робіт згідно актів здачі-приймання виконаних робіт.
Відповідач також заперечує проти позову з тих підстав, що оскільки викладена в позовній заяві загальна вартість Актів № 200, 264, 356, 376, 390, 66 включаючи матеріали становить 470757,60 грн., а ці «матеріали» на думку Відповідача і є поставленим йому та вже оплаченим обладнанням котельні, і оскільки Відповідач вже сплатив позивачу суму у розмірі 1 017 661,78 грн., що включає вартість поставленого обладнання котельні та передплату робіт, то станом на день розгляду справи у Відповідача відсутня заборгованість перед Позивачем в зв'язку з переплатою.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Разом з тим, умовами Договору передбачена і попередня оплата роботи і оплата окремих її етапів та підставі актів виконаних підрядних робіт.
Відповідачем не надано суду доказів та не доведено, що зазначені у вищенаведених Актах № 200, 264, 356, 376, 390, 66 «матеріали»є тим самим вже поставленим та вже оплаченим «обладнанням котельні» згідно накладної №000000065 від 29.12.2007 р.
Разом з тим Акти № 200, 264, 356, 376, 390, 66 форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт»законно та згідно умов Договору включають і вартість використаних матеріальних ресурсів, оскільки п. 3.1.4. Договору передбачає, що всі роботи провадяться з використанням матеріалів та обладнання Відповідача.
Отже судом відхиляється заперечення Відповідача що до оплати по Актах № 200, 264, 356, 376, 390, 66 включено вже поставлене та оплачене Відповідачем обладнання котельні згідно накладної №000000065 від 29.12.2007 р., та що Позивач намагається стягнути з Відповідача вже сплачені йому кошти за поставлене обладнання.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
Судом встановлено, що надані Позивачем Акти приймання виконаних підрядних робіт № 200, 264, 356, 376, 390, 66 складені належним чином та підписані замовником і підрядником (позивачем і відповідачем).
В матеріалах справи відсутні докази, що Позивачем були допущені у виконаній згідно Актів № 200, 264, 356, 376, 390, 66 роботі відступи від умов Договору або інші недоліки робіт, та що Відповідачем була зроблена про це відповідна заява згідно ст. 853 ЦК України.
В матеріалах справи також відсутні докази, що між замовником (Позивачем) і підрядником (Відповідачем) існував або існує спір з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин; при розгляді даної справи Відповідачем також не заявлялось про наявність на його думку явних або прихованих недоліків (ч. 2 та 3 ст. 853 ЦК України) у виконаних Позивачем та зазначених в Актах № 200, 264, 356, 376, 390, 66 роботах, та сторонам не заявлялось клопотання про призначення експертизи з цього приводу.
Предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості за виконані Позивачем роботи на підставі Договору та належним чином скаредних та підписаних сторонами Актів приймання виконаних підрядних робіт № 200, 264, 356, 376, 390, 66.
Як було встановлено вище, відповідно до п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору, Відповідач зобов'язувався оплатити за виконання монтажних, пуско-налагоджувальних робіт та еколого-теплотехнічних випробувань в два етапи:
- І етап - передоплата в розмірі 30% від загальної вартості всіх робіт - 156 000,00 грн. (в т.ч. з ПДВ) протягом трьох банківських днів після підписання Договору - Відповідач сплатив за І етап в повному обсязі згідно виписок з банківського рахунку 23.01.2008р., отже Відповідач виконав свій обов'язок по оплаті за І етап в повному обсязі;
-етап - наступну оплату за виконані роботи Відповідач проводить за фактично виконаний об'єм робіт згідно актів здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 банківських днів після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.
Позивачем надано акти приймання підрядних робіт:
- № 200 за червень 2008 року –101 964 грн.;
- № 264 за вересень 2008 року –93 998,40 грн.;
- № 356 за жовтень 2008 року –38 331,60 грн.;
- № 376 за листопад 2008 року –113 832 грн.;
- № 390 за листопад 2008 року –106 119,60 грн.;
- № 66 за квітень 2009 року –16 512 грн.;
всього на загальну суму виконаних робіт - 470 757,60 грн.
Як вбачається з доданих до матеріалів справи банківських виписок, ІІ етап робіт Відповідачем було оплачено частково –80 000 грн. сплачено 02.04.2009р.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Отже, Відповідачем всього було оплачено по Договору:
1) 200 000 грн. - 20.12.2007p. (призначення платежу - оплата по Договору за обладнання котельні);
2) 581 661,78 грн. - 21.12.2007p (призначення платежу - оплата по Договору за обладнання котельні),
що разом складає 781 661,78 грн., тоді як обладнання було поставлено на суму 767 441,80 грн., тобто переплата склала 14 219,98 грн.;
3) 156 000,00 грн. - 23.01.2008р. (призначення платежу - оплата по Договору за будівельно-монтажні роботи);
4) 80 000 грн. –02.04.2009р. (призначення платежу - згідно з рахунком оплата по Договору).
В наданих Позивачем та доданих до матеріалів і направлених Відповідачу Претензіях по Договору, Позивач зараховує переплату по поставленому обладнанню в погашення суми заборгованості виконаних по Договору робіт, оскільки Відповідачем не заявлялись вимоги або претензії щодо повернення цих коштів, та просить Відповідача сплатити решту заборгованості за виконані по Актам № 200, 264, 356, 376, 390, 66 роботи в сумі 220 537,62 грн.
Суд вважає обґрунтованим розрахунок заборгованості Відповідача, наведений в доданих до матеріалів справи Претензіях, з оплати виконаних на підставі Договору та зазначених в Актах № 200, 264, 356, 376, 390, 66 робіт, відповідно до якого заборгованість Відповідача становить 220 537,62 грн.
Проте в межах даної справи Позивач на власний розсуд просить суд стягнути з Відповідача меншу суму заборгованості по Актах № 200, 264, 356, 376, 390, 66 виконаних підрядних робіт в сумі 220 537,60 грн., і оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем всієї суми заборгованості, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача 220 537,60 грн. заборгованості в примусовому порядку.
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки в Актах № 200, 264, 356, 376, 390, 66 не зазначено точного дня їх складання, то за день їх складання та підписання суд вважає останній день кожного місяця, яким цей акт датовано; сторонами також не надано суду доказів щодо складення цих актів у інші дні, натомість Позивачем визнається складання та підписання кожного акту в останній день місяця, яким цей акт датований.
Як було встановлено вище, відповідно до п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору, Відповідач після оплати І етапу (передоплата в розмірі 30% від загальної вартості всіх робіт - 156 000,00 грн. (в т.ч. з ПДВ), зобов'язався наступну оплату за виконані роботи Відповідач проводить за фактично виконаний об'єм робіт згідно актів здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 банківських днів після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.
Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Суд не погоджується з розрахунком пені, наданим Позивачем та робить власний розрахунок пені у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», з врахуванням п. 6 ч. 232 ГК України та на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 5.4 Договору, наступним чином:
№ і дата складання Акту
Сума до сплати за актом
Останній день, коли повинна бути здійснена оплатаФактично сплачено Період нарахування пені, з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГКСума боргу
Сума пені
- № 20030.06.08р.101 964 грн.
10.07.2008р.101 964 грн.* 000
- № 264 30.09.08р.93 998, 40 грн.10.10.2008р.68 255,98 грн.**з 11.10.08р. по11.04.09р.25 742,42 грн.3091,63 грн.
- № 356 31.10.08р.38 331,60 грн.10.11.2008р.38 331,60 грн.з 11.11.08р. по 11.05.09р.38 331,60 грн.4580,51 грн.
- № 376 та№ 390 30.11.08р. 113 832 + 106 119,6 = 219 951,60 грн. 10.12.2008р.219 951,60 грн.з 11.12.08р. по 11.06.09р.219 951,60 грн.26440,03 грн.
- № 66 30.04.09р.16 512 грн.10.05.2009р.16 512 грн.з 11.05.09р. по 11.11.10р.16 512 грн.4910,07 грн.
Всього 39022,34 грн.
* 156 000 (передплата І-го етапу) + 14 219,98 грн. (переплата за обладнання) = 170 219,98 грн.; 170 219,98 –101 964 = 68 255,98 грн.
** 93 998,40 - 68 255,98 грн. = 25 742,42 грн.
В межах даної справи Позивач на власний розсуд просить суд стягнути з Відповідача меншу суму пені, ніж обрахована судом, а саме –22 921,50 грн., тоді як згідно розрахунку суду –39022,34 грн.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині оплати виконаних підрядних робіт згідно Актів № 200, 264, 356, 376, 390, 66, тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі заявленої Позивачем до стягнення суми - 22 921,50 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні та 3% річних за період з 01.08.2008р. по 12.08.2010р., всього за 742 дні.
Проте суд не погоджується з початком періоду нарахування інфляційних та 3% річних, наведених позивачем, на робить власний розрахунок від початку встановлення судом існування заборгованості та по заявлену Позивачем кінцеву дату нарахування штрафних санкції –по 12.08.2010р.
№ і дата склад. Акту
Сума боргу
Період нарахування інфляційних та ст. 625 ЦК України Інфляційне збільшення боргу3 % річних
- № 20030.06.08р.0000
- № 264 30.09.08р.25 742,42 грн.з 11.10.08р. по 12.08.10р.5663,33 грн.1419,71 грн.
- № 356 31.10.08р.38 331,60 грн.з 11.11.08р. по 12.08.10р.7 666,32 грн.2 016,35 грн.
- № 376 та№ 390 30.11.08р. 219 951,60 грн.з 11.12.08р. по 12.08.10р.40 031,19 грн.11 027,71 грн.
- № 66 30.04.09р.16 512 грн.з 11.05.09р. по 12.08.10р.1 387,76 грн.623,27 грн.
54 748,60 грн.15 087,04 грн.
В межах даної справи Позивач на власний розсуд просить суд стягнути з Відповідача менші суми інфляційних та 3% річних, ніж обраховані судом, а саме –39699,60 грн. інфляційних та 13 449,80 грн. 3% річних.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу сум інфляційних та 3% річних за порушення умов Договору в частині оплати виконаних підрядних робіт згідно Актів № 200, 264, 356, 376, 390, 66, тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача сум інфляційних та 3% річних в розмірах, що заявлені Позивачем до стягнення –39699,60 грн. інфляційних та 13 449,80 грн. 3% річних.
Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва; сума надлишково сплаченого Позивачем державного мита повертається йому з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; ідентифікаційний код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління «Електро лтд»(м. Севастополь, Комишеве шосе, 49; ідентифікаційний код 20754066) 220 537 (двісті двадцять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 60 коп. основної заборгованості, 22 921 (двадцять дві тисячі дев'ятсот двадцять одна) грн. 50 коп. пені, 39 699 (тридцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 60 коп. інфляційних, 13 449 (тринадцять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 80 коп. 3% річних, 2 966 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн. 09 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Севастопольське ремонтно-налагоджувальне управління «Електро лтд»(м. Севастополь, Комишеве шосе, 49; ідентифікаційний код 20754066) з Державного бюджету України 72 (сімдесят дві) грн. 05 коп. надлишково сплаченого державного мита. Оригінал платіжного доручення № 627 від 17.12.2009р. залишається в матеріалах даної справи.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.О.Домнічева
Повне рішення складено 18.07.11р.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.07.2011 |
Оприлюднено | 26.08.2011 |
Номер документу | 17853022 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Домнічева І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні