Рішення

від 16.08.2011 по справі 5019/1333/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" серпня 2011 р.                                                              Справа №  5019/1333/11

За позовом       Дочірнього підприємства “Адідас-Україна”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа спорт”

про стягнення в сумі 35 719 грн. 32 коп.

суддя Павлюк І.Ю.  

Представники:

від позивача –  ОСОБА_1., представник (довіреність б/н від 07.02.2011р.) - не з'явився;

від відповідача –ОСОБА_2, представник (довіреність б/н від 11.07.2011р.).

          В судовому засіданні 09.08.2011р. оголошувалася перерва до 16.08.2011р. Після оголошеної судом перерви представник позивача в судове засіданні 16.08.2011р. не з’явився.

Суть спору: Позивач –Дочірнє підприємство “Адідас-Україна” - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа спорт” про стягнення 19 820 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 7 761 грн. 02 коп. пені, 4 170 грн. 34 коп. 10% річних та 3 967 грн. 96 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції.

08.08.2011р. відповідач подав відзив, в якому з підстав, зазначених в останньому, заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

          Представник позивача в судове засідання 16.08.2011р. не з’явився, витребуваних судом доказів не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

В судовому засіданні 16.08.2011р. представник відповідача заперечив проти позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві.

          Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі позивача.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

15.12.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений контракт на поставку товару № 20082-HSGDA-CR-14001 (а.с. 12-22), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупцю (відповідачу) товар, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей товар на умовах даного контракту.

На виконання умов контракту позивачем було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 198 707 грн. 85 коп., що підтверджується накладними № SI 0120330 від 10.09.2008р. на суму 26 578 грн. 20 коп., № SI 0122511 від 24.09.2008р. на суму 33 936 грн. 10 коп., № SI 0128912 від 05.11.2008р. на суму 43 506 грн. 65 коп.. та № SI 0133274 від 03.12.08р. на суму 94 686 грн. 90 коп. (а.с. 30-38).

Пунктом 3.9.1. контракту визначено, що на підтвердження замовлення товару відповідач повинен сплатити на рахунок позивача гарантійний платіж в розмірі 9% від суми контракту, що складає 19 820 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.10.1 контракту, відповідач зобов'язувався повністю розрахуватися за поставлений товар не пізніше, ніж через 60 днів від дати поставки.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору частково розрахувався з позивачем за поставлений товар в сумі 178 814 грн. 15 коп., а сума недовиконаного грошового зобов'язання відповідача за контрактом складає 19 820 грн. 00 коп.

Згідно з п. 7.2 Контракту, у випадку порушення відповідачем строків оплати товару, встановлених контрактом, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється з дня наступного за днем надходження платежу на рахунок постачальника.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 7 761 грн. 02 коп. за період з 03.05.2009р. по 10.06.2011р.

Пунктом 7.7 контракту передбачено сплату відповідачем 10 % річних за прострочення виконання зобов'язання.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України та пункту 7.7. контракту позивач нарахував відповідачу 10% річних в розмірі 4 170 грн. 34 коп. за період з 03.05.2009р. по 10.06.2011р. та збитки, завдані внаслідок інфляції в розмірі 3 967 грн. 96 коп. за період травень 2009р. - квітень 2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначено вище згідно з пунктом 3.9.1. Контракту сторонами було погоджено, що на підтвердження замовлення товару ТОВ  “Альфа спорт”  повинно  сплатити  на рахунок ДП  “Адідас-Україна” гарантійний платіж в розмірі 9% від суми контракту, що склало 19 820 грн. 00 коп..

На виконання даної умови контракту відповідачем 30.07.2008 року було сплачено на рахунок позивача гарантійний платіж в розмірі 19 820 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку відповідача.

Пунктом 3.9.2. контракту зазначено, що в разі виконання покупцем своїх зобов'язань за цим контрактом у повному обсязі, сума гарантійного платежу зараховується у рахунок платежів за останньою поставкою товарів.

На виконання умов контракту позивач поставив, а відповідач отримав товар згідно видаткових накладних на загальну суму 198 707 грн. 85 грн..

За період дії контракту відповідачем в рахунок оплати за поставлений товар було сплачено на рахунок позивача кошти в сумі 178 814 грн. 15 грн., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками по особовому розрахунку відповідача. Одночасно ТОВ “Альфа спорт” було повернуто товар на суму 73 грн. 70 коп..

Таким чином, залишок суми по контракту становить 19 820 грн. 00 коп.

Отже, в зв'язку із виконанням зобов'язань відповідачем ДП “Адідас-Україна” повинно було здійснити зарахування суми гарантійного платежу - 19 820 грн. 00 коп. в рахунок платежу за останньою поставкою товару.

Пунктом 3.9.3. контракту було передбачено, що в разі порушення ТОВ “Альфа спорт” зобов'язань за контрактом з суми гарантійного платежу постачальником без погодження із покупцем погашаються суми грошових зобов'язань покупця перед постачальником.

Крім того, пунктом 3.9.4. контракту визначено, що в разі використання постачальником суми гарантійного платежу останній повинен надіслати про це письмове повідомлення покупцю із зазначенням суми та причини такого використання.

Однак в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази надіслання позивачем відповідачу листа в порядку пункту 3.9.4. контракту.

Таким чином, відповідно до умов пункту 3.9.2. контракту сума гарантійного платежу в розмірі 19 820 грн. 00 коп. зараховується у рахунок платежів за останньою поставкою товарів

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33  ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства “Адідас-Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа спорт” є необґрунтованими, не відповідають матеріалам справи, внаслідок чого не підлягають задоволенню.

На позивача покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати на підставі частин першої та п’ятої ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                   І.Ю. Павлюк

Рішення  підписане суддею  "16" серпня 2011 р.