Рішення

від 11.07.2011 по справі 5026/928/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 11 липня 2011 року                                                  Справа № 18/5026/928/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

          від позивача –ОСОБА_1. - представник за довіреністю,

від відповідача –Степенко В.А. - директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом      товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова

                        компанія”, м. Київ

до                     товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-ремонтне

                        комунальне підприємство”, смт. Лисянка, Черкаської області

про                  стягнення 84 284 грн. 84 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” до товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-ремонтне комунальне підприємство” про стягнення заборгованості, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №01-44/07-обл від 24 травня 2007 року в розмірі 84 284 грн. 84 коп.,  в тому числі:  32 223 грн. 35 коп. борг зі сплати лізингових платежів, 2 396 грн. 89 коп. пеня, 5 848 грн. 25 коп. інфляційні втрати, 1 816 грн. 35 коп. 3 % річних та 42 000 грн. 00 коп. штраф.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 квітня 2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12 травня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23 травня 2011 року продовжено строк розгляду спору до 11 липня 2011 року.

Справа розглядається після відкладення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначав, що відповідач повністю розрахувався з позивачем. Так станом на 11 липня 2011 року відповідачем сплачено  241 297 грн. 32 коп., в тому числі на погашення заявленої заборгованості протягом серпня –листопада 2009 року –53 289 грн. 40 коп. Крім того, відповідач вказував, що на виконання рішення суду від 12 березня 2009 року зі справи №14/535 останнім було сплачено 23 200 грн. 00 коп.

В судовому засіданні, яке відбулося 11 липня 2011 року було оголошено перерву до 15 год. 00 хв.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/928/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

          Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 24 травня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельно-ремонтне комунальне підприємство” (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №01-44/07-обл.

Відповідно до умов пункту 1.1. договору фінансового лізингу предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в специфікації (додаток №2 до договору), для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати отаннім періодичних лізингових платежів.  

Предметом лізингу є станок чотирьохсторонній Unimat 300, 2005 року випуску, вартість якого становить з урахуванням ПДВ 210 000 грн. 00 коп. (додаток №2 до договору фінансового лізингу).

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до акту приймання - передачі від 25 травня 2007 року лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у володіння та користування станок чотирьохсторонній Unimat 300, 2005 року випуску, модель Weining Unimat 300, заводський номер 100819 (а.с. 27).

Згідно п. 3.1. договору фінансового лізингу лізингоодержувач зобов’язався виплачувати лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) та цього договору. Лізингові платежі включають:

3.1.1. винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.7., 3.8., 3.9. цього договору;

3.1.2. платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

Згідно п. 3.3. вищевказаного договору загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ 20% - 35 062,03 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.7., 3.8., 3.9. цього договору.

Лізингоодержувач в термін до 24 травня 2007 року включно зобов'язаний сплатити авансовий лізинговий платіж, який складається з відшкодування (компенсації) частини вартості майна на суму без ПДВ - 55 462,92 грн., ПДВ 20% - 11 092,58 грн., разом з ПДВ 20% - 66 555,50 грн. ( п.3.4. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу, зазначений в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.

У разі прострочення лізингоодержувачем термінів сплати лізингових платежів, зазначених в графіку лізингових платежів (додаток №1 до договору) та цьому договорі, розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно збільшується на суму, яка визначається виходячи із суми, яка прострочена, кількості днів прострочки, та відсоткової ставки - 20% річних. Суму такого збільшення розміру винагороди за отримане в лізинг майно лізингоодержувач зобов'язаний сплатити у складі наступного за простроченим лізингового платежу ( п. 3.7. договору).

Відповідно до п. 3.8. договору на дату сплати лізингового платежу, зазначену у графіку лізингових платежів (додаток №1 до договору) лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу) коригується на зміну курсу гривні до долару США.

В разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу  за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об’єктом оподаткування ПДВ, при цьому лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об’єкт оподаткування, а сторони самостійно здійснюють дії, пердбачені чинним податковим законодавством України, щодо проведення оподаткування такої операції. В цьому випадку лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні ( п. 3.9. договору).

Згідно з графіком сплати лізингових платежів, щомісячний лізинговий платіж сплачується до 24 числа кожного поточного місяця, дата сплати останнього лізингового платежу –24 червня 2009 року.

Проте незважаючи на взяті на себе зобов’язання, відповідач порушив строки оплати чергових лізингових платежів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Черкаської області від 12 березня 2009 року зі справи №14/535 стягнуто з відповідача на користь позивача 53 290 грн.16 коп. основного боргу станом на 25 лютого 2009 року, 4 708 грн. 25 коп. інфляційних втрат, 569 грн. 53 коп. 3% річних, 585 грн. 68 коп. судових витрат.

Під час розгляду вищевказаної справи судом було встановлено, що борг відповідача зі сплати лізингових платежів в розмірі 53 290 грн. 16 коп. виник станом на 25 лютого 2009 року.

Після набрання рішення суду зі справи №14/535 законної сили відповідач сплатив позивачу 53 289 грн. 40 коп., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та даний факт не заперечується сторонами.

Предметом розгляду даного спору є борг відповідача, що виник з 26 лютого 2009 року (тобто після розгляду спору по справі №14/535).

Прострочена заборгованість зі сплати лізингових платежів за березень –червень 2009 року, згідно договору фінансового лізингу складає 32 223  грн. 35 коп., з яких 18 375 грн. 00 коп. –борг по відшкодуванню вартості майна включаючи ПДВ та 13 848 грн. 35 коп. –борг зі сплати винагороди (комісії) з урахуванням здійснених позивачем коригувань на підставі п. п. 3.7., 3.8., 3.9. договору.  

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору фінансового лізингу, розрахунку з позивачем за лізинговими платежами в повному обсязі.

Доводи відповідача стосовно того, що останнім окрім сплати 53 289 грн. 40 коп. на виконання рішення суду зі справи №14/535  було сплачено 23 200 грн. 00 коп. судом до уваги не приймається, оскільки з копій платіжних доручень №284 від 19 серпня 2009 року та №309 від 21 жовтня 2009 року не вбачається, що вказані кошти було сплачено саме позивачу на виконання рішення суду, а не на примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 17 серпня 2009 року зі сплати боргу в розмірі 32 549 грн. 24 коп. за період з 24 вересня 2008 року по 24 грудня 2008 року, чи іншого виконавчого документу.

Позивач під час розгляду даного спору заперечив надходження коштів від відповідача, чи виконавчої служби в розмірі 23 200 грн. 00 коп. по спірному договору лізингу.

В спростування доводів позивача, відповідач не надав суду документів виконавчого провадження, що стосуються даного договору лізингу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 32 223  грн. 35 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.  

Відповідно до п. 11.2.1. договору за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених п. 3.1. даного договору та графіком сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору), та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки  НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 2 396 грн. 89 коп. пені, нарахованої на суму боргу в розмірі 32 223  грн. 35 коп. за період з 14 вересня 2010 року по 14 березня 2011 року.

Проте здійснений позивачем розрахунок нарахування пені є помилковим, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування пені.  

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище, останній лізинговий платіж повинен був бути здійснений не пізніше 24 червня 2009 року. Шестимісячний строк нарахування пені встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України на прострочення боргу за червень 2009 року закінчується 24 грудня 2009 року. Однак, як вбачається з розрахунку пені, позивач почав нараховувати пеню з 14 вересня 2010 року (тобто поза межами встановленими ч.6 ст. 232 ГК України).

В зв’язку з невірним визначенням періоду нарахування пені та закінченням 24 грудня 2009 року строку нарахування пені, суд вважає за необхідне у задоволенні стягнення пені в розмірі 2 396 грн. 89 коп. відмовити.

Відповідно до п. 11.2.6. договору фінансового лізингу за порушення умов статті 7, пунктів 5.3., 5.5., 8.2., 9.2. договору лізингоодержувач зобов’язаний сплатити лізингодавцеві штраф у розмірі 10% від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної в пункті 3.2. договору за кожен випадок такого порушення.

Таким чином позивач зазначав, що оскільки відповідачем порушено умови п. 8.2.1. договору, а саме не подано позивачу письмової інформації про стан та місцезнаходження майна за третій та четвертий квартали 2009 року, позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 42 000 грн. штрафу за кожен випадок вказаного порушення, що становить 20% від загальної вартості майна: 210 000 грн. 00 коп. *10%*2 = 42 000 грн. 00 коп.

Проте, з такими доводами позивача суд не погоджується, оскільки в п. 11.2.6. договору передбачено відповідальність відповідача у вигляді штрафу за кожен окремий випадок порушення умов статті 7, пунктів 5.3., 5.5., 8.2., 9.2. договору, а не за кожен окремий епізод (виходячи з їх кількості) із зазначених пунктів та статті 7 договору.

Отже, сума штрафу яка підлягає стягненню з відповідача становить 21 000 грн. 00 коп., оскільки відповідачем порушено лише один із пунктів договору.

В решті сягнення з відповідача штрафу в розмірі 21 000 грн. 00 коп. слід відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено  до стягнення 5 848 грн. 25 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а також 1 816 грн. 35 коп. –3 % річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Слід зазначити, що позивачем невірно визначено в періодах з 24 березня  2009 року по 24 квітня 2009 року, з 24 квітня 2009 року по 24 травня 2009 року, з 24 травня 2009 року по 24 червня 2009 року та з 24 червня 2009 року по 14 березня 2011 року, початок перебігу строку прострочення заборгованості, оскільки відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а також не враховано умови п. 3.6. договору, згідно якого якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу, зазначений в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.

Таким чином, розмір інфляційних втрат та 3% річних нарахований на суму боргу 10 212 грн. 47 коп. за період з 25 березня 2009 року по 24 квітня 2009 року (24 квітня 2009 року дата сплати чергового лізингового платежу за квітень 2009 року) складає 91 грн. 91 коп. та 26 грн. 02 коп. відповідно.

Розмір інфляційних втрат та 3% річних нарахований на суму боргу 19 973 грн. 25 коп. за період з 25 квітня 2009 року по 22 травня 2009 року (22 травня 2009 року дата сплати чергового лізингового платежу за травень 2009 року, оскільки 24 травня 2009 року вихідний день) складає 99 грн. 87 коп. та 45 грн. 97 коп. відповідно.

Розмір інфляційних втрат та 3% річних нарахований на суму боргу 30 545 грн. 29 коп. за період з 23 травня 2009 року по 24 червня 2009 року (24 червня 2009 року дата сплати чергового лізингового платежу за червень 2009 року) складає 336 грн. 00 коп. та 82 грн. 85 коп. відповідно.

Розмір інфляційних втрат та 3% річних нарахований на суму боргу 32 223 грн. 35 коп. за період з 25 червня 2009 року по 14 березня 2011 року (дата вказана позивачем) складає 4 833 грн. 50 коп. та 1 663 грн. 25 коп. відповідно.

Отже, з урахуванням вищенаведеного розрахунку сума інфляційних втрат складає 5 361 грн. 28 коп., розмір 3% - 1 818 грн. 09 коп.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 5 361 грн. 28 коп. інфляційних втрат, в решті вимог про стягнення 486 грн. 97 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції слід відмовити, в зв’язку з безпідставним нарахуванням.

Що стосується 3% річних, то останні нараховані позивачем в меншому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством, проте позивач самостійно визначив суму 3% річних, а тому 3% річних в розмірі 1 816 грн. 35 коп.  підлягають стягненю з відповідача в судовому порядку.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК  України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-ремонтне комунальне підприємство”, вул. Київська, 65 –а, смт. Лисянка, Черкаської області, ідентифікаційний код 24355328, п/р 26002103953200 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 3515005 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”, вул. Михайлівська, 12, м. Київ, ідентифікаційний код 30575865, п/р 26004024740200 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 3515005  - 32 223 грн. 35 коп. –основної заборгованості, 5 361 грн. 28 коп. –інфляційних втрат, 1 816 грн. 35 коп. - 3 % річних, 21 000 грн. 00 коп.  штрафу, 604 грн. 00 коп. державного мита та  169 грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті вимог –в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

           Суддя                                                                                       А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 14 липня 2011 року.