Постанова

від 10.08.2011 по справі 5016/1914/2011(15/44)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5016/1914/2011(15/44)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" серпня 2011 р. Справа № 5016/1914/2011(15/44)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                    Картере В.І.,

суддів:                               Жекова В.І., Пироговського В.Т.,

при секретарі судового засідання –Марінової І.І.

за участю представників:

від Веселинівської МДПІ у Миколаївській області –не з'явився, належним чином повідомлений,

від ПП „Шин” - не з'явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2011р. про припинення провадження

по справі № 5016/1914/2011 (15/44)

за заявою Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області

до Приватного підприємства „Шин”

за участю Державного реєстратора Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

14.06.2010р. Веселинівська міжрайонна державна податкова інспекція у Миколаївській області (далі –Веселинівська МДПІ) звернулась до Господарського суду Миколаївської області із заявою, в якій просила порушити справу про банкрутство відсутнього боржника Приватного підприємства „Шин” та визнати безспірні вимоги Веселинівської МДПІ до боржника на суму 1 869,78 грн.

Обґрунтовуючи вказану заяву заявник, посилаючись на приписи ст. 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зазначає про наявність у боржника заборгованості по сплаті штрафних санкцій у сумі 1 869,78 грн. та відсутність за своїм місцезнаходженням.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.06.2011р. за заявою Веселинівської МДПІ порушено провадження у справі про банкрутство ПП „Шин”, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Також, вказаною ухвалою заявника зобов'язано надати до суду докази безспірності боргу боржника по сплаті податків і зборів у розумінні ст. 1 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та докази виконання вимог п. 10 ст. 7 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо стягнення кредиторської заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2011р. розгляд справи відкладено, заявника вдруге зобов'язано надати до суду докази безспірності боргу боржника по сплаті податків і зборів у розумінні ст. 1 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та докази виконання вимог п. 10 ст. 7 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо стягнення кредиторської заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2011р. (суддя Ржепецький В.О.) провадження у справі, на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, припинено.

Припиняючи провадження у справі місцевий господарський суд виходив з того, що заявник не довів належними та допустимими доказами наявність у боржника заборгованості зі сплати податків і зборів, а заборгованість по сплаті штрафних санкцій не є основним грошовим зобов'язанням боржника в розумінні Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Веселинівська МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду скасувати, справу направити на розгляд місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу МДПІ зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано ст. 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 “Про судову практику в справах про банкрутство” згідно з яким, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Також апелянт стверджує, що штрафні санкції, нараховані боржнику згідно податкових повідомлень-рішень №0000061600 від 17.03.2010р. на суму 1 700,00 грн. та №0000881501 від 17.03.2010р. на суму 170,00 грн. надходять до бюджету по кодам бюджетної класифікації відповідних податків і зборів, а не штрафів, та набувають статусу податкового боргу, і крім того, податковим органом вживались заходи щодо їх погашення шляхом направлення податкових вимог боржнику.

Крім того апелянт зазначає, що ним було надано достатньо доказів на підтвердження підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме: витяг з ЄДРПОУ про відсутність боржника за його юридичною адресою, довідки БТІ, ДАІ, інспекції Держтехнагляду та відділу Держкомзему про відсутність зареєстрованого за боржником майна та земельних ділянок, а також акт про неподання податкової звітності більше року.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників процесу, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон про банкрутство).

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону про банкрутство, яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає ці самі „інші випадки” та особливості порушення справи про банкрутство, про які йдеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно ст. 1 Закону про банкрутство грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. 6.2 ст. 6 ПК України збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій, вичерпаний перелік яких міститься у статтях 9 та 10 цього Кодексу.

Податки і збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають (п.4.2 ПК України).

Суми неустойки (штрафів, пені), фінансових санкцій, тощо, що стягуються за порушення податкового законодавства, ПК України до категорії податків і зборів не відносить.

Отже, суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора –МДПІ, які можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки безспірні вимоги, згідно загальних положень Закону про банкрутство, в такому випадку, можуть складатись із суми заборгованості боржника щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що передбачені статтями 9 та 10 ПК України.

Вказана правова позиція викладена й в постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2011р. по справі №21/1290-10.

Посилання апелянта на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство” відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки надані Пленумом Верховного Суду України щодо даного питання роз'яснення також не встановлюють можливості порушення провадження у справі про банкрутство за наявності лише заборгованості по сплаті штрафних санкцій та відсутності у боржника грошових зобов'язань в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство.

Також апеляційним господарським судом відхиляються доводи апелянта відносно того, що ним було надано всі відповідні документи на підтвердження підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство, оскільки, в даному випадку відсутня обов'язкова складова для порушення справи про банкрутство - наявність у боржника грошового зобов'язання, до якого не відноситься сума штрафних санкцій у розмір 1 869,78 грн.

Решта наведених вище доводів апелянта також спростовується наведеними вище обставинами.

Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області –без задоволення.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2011р. про припинення провадження у справі № 5016/1914/2011 (15/44) – залишити без змін, а апеляційну скаргу Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області –без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя :                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                          В.І. Жеков

                                                                                                    В.Т. Пироговський

          Повний текст постанови підписаний 10.08.2011р.