Рішення

від 18.08.2011 по справі 12/5007/69/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/5007/69/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" серпня 2011 р.                                                     Справа № 12/5007/69/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді < Поле для текста > 

                         судді Сікорської Н.А.

                         судді < Поле для текста > 

за участю представників сторін

від позивача не з"явився

від відповідача не з"явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб'юшн" (м.Київ) < В особі(назва) > 

до Приватного підприємства "Біг-Сіті" (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 6622,06 грн.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача  6622,06 грн., з яких 5388,97 грн. - основний борг, 294,81 грн. - інфляційні нарахування, 409,24 грн. - пеня, 528,04 грн. - 20% річних.

В процесі вирішення спору суд встановив, що  позивач невірно визначив ціну позову, оскільки сума усіх вимог дорівнює 6621,06 грн. Таким чином, ціна  позову становить 6621,06 грн.

Представник позивача в судове засідання не з"явився. Надіслав клопотання про  розгляд спору без участі представника позивача.

На виконання вимог суду надіслав  витяг з ЄДР про державну реєстрацію ПП "Біг Сіті".

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Копії ухвали суду, які були направлені за усіма відомими суду адресами, в тому числі і юридичною адресою, повернулись без вручення адресату.

Письмового відзив на позовну заяву не надано.

В порядку ст. 75 ГПК України, спір вирішується за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2009 р. між сторонами по справі був укладений договір поставки №1129, відповідно до п. 1.1 якого постачальник (позивач) зобов"язується в  обумовлений  строк поставити та передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити  товар.

Відповідно до п. 4.3 договору покупець зобов"язаний здійснювати оплату товару  не пізніше 10 календарних днів  з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку  несвоєчасної оплати товару покупець зобов"язаний сплатити  на користь постачальника  суму боргу  з урахуванням встановленого  індексу інфляції, 20% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла  в період заборгованості за  кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору відповідачу було поставлено продукцію на загальну суму  5588,97 грн., згідно наступних видаткових накладних: №№ 1/23849, 1/23893, 1/23900 від 07.12.2010; №№ 1/24385, 1/24431 від 13.12.2010р.; № 1/25083 від 21.12.2010 та № 1/25564 від 27.12.2010р.

Відповідач, всупереч умовам договору, зобов"язання щодо своєчасної оплати отриманого товару виконав частково в сумі 200,00 грн. Кошти у вказаній сумі  перераховано 22.02.2011 р. Таким чином заборгованість відповідача становить 5388,97 грн.

У відповідності до приписів п. 7.2 договору відповідачу нараховано до стягнення  294,81 грн.  інфляційних нарахувань, 409,24 грн. пені, 528,04 грн.  20% річних.

Відповідач за підставами пред"явлення та предметом позов не оспорив, письмового відзиву не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України, договори, зокрема, є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з виконанням договору поставки.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України та ч.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами був укладений договір поставки  і на виконання цього Договору, позивач  поставив відповідачу товар на загальну суму 5588,97грн., про що свідчать наявні в  матеріалах справи  видаткові та товарно-транспортні накладні (а.с. 19-32).

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України,  якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк.

Пунктом  4.3 Договору  сторони погодили, що оплата за товар здійснюється не пізніше 10 календарних днів з дати приймання  товару відповідачем.

Оскільки,  відповідач свої зобов'язання виконав частково, станом як  на день звернення позивача до суду, так і на день прийняття рішення його заборгованість становить 5388,97 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних   вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526, 525 ЦК України  зобов'язання має виконуватись  належним чином  відповідно до умов  договору, інших актів  цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Одностороння відмова  від зобов'язання  або одностороння зміна його умов  не допускається, якщо інше не встановлено  договором або законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обгрунтованими, такими, що підтверджені належними доказами і підлягаєть задоволенню в сумі 5388,97 грн.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 ЦК України,  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

При укладені договору сторонами у п. 7.2 передбачена відповідальність за  покупця (відповідач) за несвоєчасно проведені розрахунки, а саме сплата пені в розмірі  подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, 20% річних від простроченої суми та інфляційні нарахування.   

Відповідальність за порушення грошового зобов"язання передбачена і  ч.  2 ст. 625 ЦК України, згідно якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання , на вимогу кредитора  зобов"язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача  вищевказані нарахування.

Перевіривши розрахунок пені, 20% річних та інфляційних, суд встановив, що пеня та 20% річних обраховані вірно, а тому суд вимоги в цій частині задовільняє в повному обсязі, а саме 409,24 грн. - пеня, 528,04 грн. - 20% річних.

В частині стягнення інфляційних нарахувань, то слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.  

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Натомість, як вбачається з розрахунку, позивач здійснив розрахунок інфляційних в січні місяці 2011 року на всю суму поставки, в той час, як строк оплати по останній накладній  № 1/25564 від 27.12.2010 настав в січні 2011 року і розрахунок інфляційних на суму заборгованості по цій накладній слід розпочинати з лютого 2011 року.

За розрахунком суду, інфляційні за січень слід здійснювати на суму 5341,36 грн., які становлять 53,41 грн. Загальна сума інфляційних за період визначений позивачем становить 292,33 грн. Таким чином  позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в сумі 292,33 грн. В частині стягнення 2,48 грн. (294,81 грн. - 292,33 грн.) суд відмовляє.  

З огляду на викладене, позов обгрунтований, грунтується на нормах чинного законодавства та підлягає задоволенню в сумі 6618,58 грн., з яких 5388,97 грн. - основний борг; 409,24 грн. - пеня; 528,04 грн. - 20% річних, 292,33 грн. - інфляційні нарахування.

В частині стягнення 2,48 грн. інфляційних нарахувань суд відмовляє

Судові витрати покладаються відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд   

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Біг Сіті" , 11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Героїв Перекопу, 32, код 35375740

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб"юшн", 03022, м. Київ, вул. Козацька, 122, код 30468065

- 5388,97 грн. - основний борг;

- 409,24 грн. - пеня;

- 528,04 грн. - 20% річних;

- 292,33  грн. - інфляційні нарахування;

- 101,96 грн. грн.- державне мито;

- 235,91 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає  законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.   

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

                                                             Повне рішення  складено 22 серпня 2011 року.

Віддрукувати: < Поле для текста >

1 - в справу

2 - позивачу (рек. із зв. повід.)

3 - відповідачу (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Героїв Перекопу, б. 32)  (рек. із зв. повід.)