Ухвала

від 09.08.2011 по справі 02-03/1013/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02-03/1013/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

УХВАЛА

"09" серпня 2011 р.                                                                  Справа № 02-03/1013/8

Господарський суд Київської області в особі судді Скутельника П.Ф., розглянувши матеріали

за заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВІРОЛ», ідентифікаційний код: 34185314, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 1 (надалі за текстом «Заявник»),

до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «АВІТО СЄВЄРОДОНЕЦЬК», ідентифікаційний код: 36077675, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, 25,

про порушення справи про банкрутство, –

В С Т А Н О В И В:

до господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВІРОЛ», ідентифікаційний код: 34185314, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 1 («Заявник») із заявлю від 27 липня 2011 року б/н (вх. №3230 від 09 серпня 2011 року) про порушення справи про банкрутство боржника –товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «АВІТО СЄВЄРОДОНЕЦЬК», ідентифікаційний код: 36077675, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, 25, з підстав, що керівні органи боржника (боржник) відсутні за його місцезнаходженням та на підставі ст. ст. 1 6, 7, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ст. ст. 2, 12, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п. п. 2 –3? ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд звертає увагу Заявника на те, що зазначена норма ст. 57 Господарського процесуального кодексу України не передбачає можливості подачі копії вказаних документів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо: заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону; з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Відповідно до ч. 1 п. 7, ч.ч. 1, 2 п. 8 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Частинами 11, 13 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї документів; із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до закону.  

Пунктами 4, 6, 10 ч. 1, ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України у ч.ч. 1-3 передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище; представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В п. 105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство», зазначено, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Керуючись наведеним, детально дослідивши подану заяву Заявника, судом встановлено, що до заяви Заявника про порушення справи про банкрутство не надано доказів (оригіналу) щодо відправлення боржнику копії заяви про порушення справи про банкрутство і доданих до неї документів; не подано доказів (оригіналу) сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів (оригіналу) сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Поряд з цим, суд звертає увагу на наступне. Як зазначалось вище, відповідно до  п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати держаного мита у встановлених порядку та розмірі. Частиною 13 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до закону. Вказаними нормами не передбачено можливості подання копій доказів сплати держаного мита у встановлених порядку та розмірі.

Керуючись вищенаведеним, заява Заявника підлягає поверненню з підстав відсутності належних доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви.

Також, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою встановлено загальні положення провадження у справі про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі відсутнього боржника, визначено, що відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Таким чином, провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника здійснюється за загальними правилами, визначеними нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно приписів ч. 8 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно п. 27 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство»за змістом частини третьої статті 6 та частин першої та восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

В ч. 8 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зазначається, що до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналах або належним чином засвідченій копії.

В п. 1.1 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів»(ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003р. № 55 зазначено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій). Відповідно до п. 5.27 вказаного Стандарту, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Заявником додано до позовної заяви документи (а.з. 1 - 14), які не відповідають вищезазначеним вимогам.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ч. 2 ст. 54, п.п. 2 –3? ч. 1, ч. 3 ст. 57, п.п. 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч.ч. 3, 5 п. 1 ст. 9, ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 2 п. 27, п. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№ 15 від 18 грудня 2009 року, суд, –

УХВАЛИВ:

1.          Заяву та матеріали повернути Заявнику - товариству з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВІРОЛ», ідентифікаційний код: 34185314, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 1, - без розгляду.

Додаток на 14 (чотирнадцяти) арк.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

 Суддя                                                                                Скутельник П.Ф.