Рішення

від 08.08.2011 по справі 5026/228/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 08 серпня 2011 року                                                  Справа № 18/5026/228/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1. - представник за довіреністю,

від відповідача –ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” в особі Київської

                   міської філії публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”,

                   м. Черкаси

до                     приватного підприємства “Сервіспроммонтаж- 21 С”, м. Черкаси

про              стягнення 992 116 грн. 74 коп., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк” в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” до приватного підприємства “Сервіспроммонтаж-21С” про стягнення заборгованості в розмірі 1 022 837 грн. 86 коп. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору кредиту №895/09.2-084 від 09 листопада 2007 року.  

Відповідно до ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 846 218 грн. 11 коп. заборгованості по кредиту та 145 898 грн. 63 коп. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

Отже, враховуючи вищенаведене, а також загальну суму позовних вимог ціна позову становить 992 116 грн.74 коп.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03 лютого 2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15 лютого 2011 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 березня 2011 року було зупинено провадження у справі №18/5026/228/2011 до закінчення розгляду справи та набрання законної сили судовим рішенням зі справи №02/5026/444/2011 про визнання договору кредиту №895/09.2-084 від 09 листопада 2007 року та договору застави майна від 09 листопада 2007 року №ДЗ895/09.2-084  недійсними.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29 липня 2011 року провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 08 серпня 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної справи про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 21 жовтня 2008 року до договору кредиту №895/09.2-084 про збільшення процентної ставки.

Належних доказів того, що судом порушено провадження у справі, та вже розглядається спір про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 21 жовтня 2008 року до договору кредиту №895/09.2-084 про збільшення процентної ставки, відповідачем не надано, в зв’язку з чим клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки суперечить вимогм ст. 79 ГПК України.

Представник відповідача в судовому засідання проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 10 березня 2011 року та зазначав, що у справі відсутні докази виконання позивачем зобов’язань з видачі кредиту у відповдності п. 2.1 договору кредиту.

В судовому засіданні, яке відбулося 08 серпня 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/228/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 09 листопада 2007 року між акціонерно –комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Черкаської обласної філії (найменування банку на публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк” змінено на підставі вимог ч. 5 розділу ХVІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про акціонерні товариства”) (кредитор) та приватним підприємством “Сервіспроммонтаж- 21 С” (позичальник) було укладено договір кредиту за №895/09.2-084.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредитор зобов’язався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 140 934, 00 швейцарських франків, зі сплатою 10,7% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього договору, що є невід’ємною складовою частиною цього договору та порядком погашення суми основної заборгованості до 20 числа, кожного місяця рівними частинами, починаючи з 20 грудня 2007 року в сумі 1 698,00 швейцарських франків, та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 08 листопада 2014 року, в сумі 1 698, 00 швейцарських франків на умовах, визначених цим договором.

При цьому, у разі, якщо день повернення кредиту припадає на неробочий день, то днем повернення кредиту вважається попередній робочий день кредитора.

В подальшому,  сторонами було укладено додаткову угоду від 21 жовтня 2008 року до договору кредиту №895/09.2-084 від 09 листопада 2007 року, згідно умов якої було збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 14,5 % річних.

На виконання вимог п. 1.1. договору кредиту позивачем було надано відповідачу кредит на загальну суму 140 934, 00 швейцарських франків, що підтверджується копією листа –заявки на кредит/транш №1 від 09 листопада 2007 року та меморіальним валютним ордером  №020-456 від 09 листопада 2007 року.

З даних документів вбачається, що кошти було надано відповідачу саме на виконання кредитного договору №895/09.2-084 від 09 листопада 2007 року.

Вищенаведені докази спростовують посилання відповідача на те, що позивач не виконав умов кредитного договору та не надав приватному підприємству “Сервіспроммонтаж- 21 С” кредитні кошти.

Відповідач свої зобов’язання щодо повернення кредитних коштів виконав частково, повернувши банку 37 956, 00 швейцарських франків.

Таким чином станом на 17 січня 2011 року сума боргу зі сплати кредитних коштів становить 102 978, 00 швейцарських франків (що в гривневому еквіваленті станом на 17 січня 2011 року становить 846 218 грн. 11 коп.).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором  банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що з грудня 2009 року позичальник систематично порушує свої зобов’язання щодо своєчасного повернення кредиту в установлені договором строки, а також сплати процентів за користування кредитними коштами.

Так позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення від 13 грудня 2010 року №103-11/96-6806 з вимогою достроково повернути строкову заборгованість по кредиту в розмірі 96 754,00 швейцарських франків на протязі 30 календарних днів від дня отримання вимоги, а також погасити прострочений борг зі сплати кредиту в розмірі 6 224, 00 швейцарських франків та 16 427, 43 швейцарських франків боргу зі сплати процентів за користування кредитом.

Вказане повідомлення відповідачем було отримано 15 лютого 2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.2.5. договору кредиту у випадку, передбаченому у п. 2.10.3 цього договору, у разі порушення позичальником зобов’язань, зазначених у п.п. 3.3.3. –3.3.18. цього договору, а також у разі порушення позичальником або третьою особою (майновим поручителем, поручителем) обов’язків, встановлених договорами, зазначеними в п. 1.3. цього договору, за письмовим повідомленням кредитора до позичальника, кредитор має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, що має наслідком дострокове, протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора, виконання позичальником всіх своїх зобов’язань за договором, а саме: повернення кредиту, сплату процентів, комісій, а також сплату можливої неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання. Після погашення зазначених вимог цей договір вважається розірваним.

В підпункті 3.2.6.2 пункту 3.2.6. договору кредиту визначено, що у разі невиконання позичальником своїх обов’язків за цим договором, кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов’язань за цим договором протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, як зазначалося вище, вимогу про дострокове повернення кредиту відповідачем було отримано 15 грудня 2010 року, то з урахуванням умов кредитного договору останній повинен був повернути строкові кредитні кошти не пізніше 14 січня 2011 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов кредитного договору, повернення кредиту.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 846 218 грн. 11 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до п. 2.4. договору кредиту сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день поверненя заборгованості за кредитом в повній сумі.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 2.3. договору кредиту нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня  попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом “факт/360”, де “факт” - це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а “360” –умовна кількість днів у році

При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Так на підставі умов договору кредиту позивачем заявлено до стягнення 145 898 грн. 63 коп. процентів за користування кредитом (що станом на  17 січня 2011 року складає 17 754, 70 швейцарських франків), нарахованих за період з 30 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, приписами ст. 553 ЦК України передбвачено, що грошове зобов’язання має бути виконане в національній валюті Україні –гривні, в разі вираження зобов’язання в іноземній валюті, його виконання всеодно має бути проведено в гривнях, як це зокрема зазначається в постанові Вищого господарського суду України  від 31 березня 2010 року зі справи №02/1304.

В пункті 19 листа Вищого господарського суду України  від 29 червня  2010 року, № 01-08/369 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” вказано, що господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю“.

При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях.

Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

В пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, № 14 “Про судове рішення у цивільній справі” вказано, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”).

Сума боргу складає 120 732, 70 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті станом на 08 серпня 2011 року (на день ухвалення рішення) становить 1 255 882 грн. 07 коп. за офіційним курсом Національного банку України, проте, позивач заявив до стягнення не 120 732, 70 швейцарських франків, а лише 992 116 грн. 74 коп. (з урахуванням наданих суду розрахунком та визначеної судом ціни позову).

Враховуючи вищенаведене позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

В пункті 4.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суд України від 04 березня 1998 року, № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” вказано, що якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з приватного підприємства “Сервіспроммонтаж- 21 С”, бул. Шевченка, 242/1, офіс 702/1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 33018418, р/р 26000895964090 в Черкаському відділенні КМФ ПАТ “Укрсоцбанк”, МФО 354013 на користь публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, вул. О. Дашковича. 20, м. Черкаси, ідентифікаційний код 09322018, рах. 37393010990051 в Київській міській філії ПАТ “Укрсоцбанк”, МФО 322012 –846 218 грн. 11 коп. – боргу по кредиту, 145 898 грн. 63 коп. –процентів, 9 921 грн. 17 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                         А.В.Васянович

          Повний текст судового рішення підписано 12 серпня 2011 року.