Ухвала

від 11.08.2011 по справі 5016/2477/2011 (15/60)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5016/2477/2011 (15/60)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

УХВАЛА

"11" серпня 2011 р.Справа №  5016/2477/2011 (15/60)

Кредитор: Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва, 54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1, корп. 1,

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “Шанталь-9”, 54024, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, код 36433389.

Державний реєстратор: виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

                          Суддя Ржепецький В.О.

Представники:

Від кредитора: не з`явився,

Від боржника: не з'явився.

          Суть спору: про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Шанталь-9”.

ВСТАНОВИВ:

          Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва звернулась до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Шанталь-9” за ознаками ст. 52 Закону України  “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Заяву про порушення справи про банкрутство мотивовано тим, що боржник неспроможний виконати безспірні вимоги кредитора по сплаті податкового боргу в сумі 4250,00 грн. та відсутній за адресою реєстрації.

          Ухвалою суду від 29.07.11р.  розгляд справи призначений на 11.08.11р., зобов`язано боржника надати суду відзив по суті заяви.

          Кредитор в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив,  про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

          Боржник не з`явився, відзиву на заяву не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали справи,  суд дійшов висновку про припинення провадження у справі на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України  “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Згідно до п. 2 ст. 6 Закону право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Відповідно до вимог Закону, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ст.52 Закону.

Стаття 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка має назву “Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає особливості порушення справи про банкрутство, про які йдеться в ч.3 ст. 6 Закону, а саме, - у разі, якщо громадянин, підприємець, боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного ч. 3 ст.6 Закону містить загальні норми, а ст. 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону в площині безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, з моменту відкриття виконавчого провадження - всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, регулюються загальними нормами Закону.

У відповідності до ст. 1 Закону неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх  сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і  зборів  (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;  грошове зобов'язання   -   зобов'язання   боржника  заплатити кредитору певну грошову  суму  відповідно  до  цивільно-правового договору   та   на інших   підставах,   передбачених   цивільним законодавством України.            До  складу грошових зобов'язань боржника не  зараховуються недоїмка (пеня  та  штраф),  визначена на дату подання заяви до господарського суду,  а також зобов'язання,  які виникли  внаслідок заподіяння шкоди  життю  і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди,  зобов'язання  перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої  участі.

Кредитором у якості грошового зобов`язання боржника,  покладеного в основу кредиторських вимог згідно заяви про порушення провадження у справі, визначено зобов`язання:

- зі сплати податку на прибуток в сумі 1190,00 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням №0005391510/0 від 06.11.09р. на суму 170,00 грн., податковим повідомленням-рішенням №000971510 від 17.02.10р. на суму 170,00 грн., податковим повідомленням-рішенням №0001601510 від 10.03.10р. на суму 170,00 грн., податковим повідомленням –рішенням №0003441510 від 24.06.10 р. на суму 170,00 грн.; податковим повідомленням –рішенням №0005231510/0 від 30.09.10 р. на суму 170,00 грн., податковим повідомленням –рішенням №0007511510/0 від 23.12.10 р. на суму 340,00 грн.;

- зі сплати податку на додану вартість в сумі 2210,00 грн., що підтверджується  податковим повідомленням –рішенням №0004251520 від 12.08.10р.;

- з комунального податку  в сумі 850,00 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням №0003791530/0 від 06.11.09р. на суму 340,00 грн., податковим повідомленням-рішенням №0001661530/0 від 22.03.10р. на суму 340,00 грн., податковим повідомленням-рішенням №0003751530/0 від 24.06.10р. на суму 170,00 грн.

Зазначені вище  податкові повідомлення –рішення стосуються лише  штрафних санкцій,  які не являються податком та збором у розумінні ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”   та ст. ст. 6, 8-10 Податкового кодексу України, якими визначено вичерпний перелік податків та зборів.

 Отже, в процесі розгляду справи, господарським судом встановлено, що твердження ініціюючого кредитора про наявність у боржника заборгованості зі сплати податків та обов'язкових платежів не відповідають матеріалам справи.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України, зокрема, в п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України  № 15 від 18.12.09р. “Про судову практику в справах про банкрутство”, а також  Вищий господарський суд України в п. 4.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України №04-5/1193 від 04.06.2004р. «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Постановою Пленуму Верховного Суду України Постанови Верховного суду України  № 15 від 18.12.09р. “Про судову практику в справах про банкрутство” (п. 36) від 18 грудня 2009 року роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє  законодавча  заборона порушувати  справи  про  банкрутство.  У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті  40  Закону   (за відсутності інших підстав для такого припинення)  та  пункту  1-1  частини  першої   статті   80 ГПК України  (за відсутністю предмету спору).

Таким чином, оскільки кредитором –ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва не надано належних доказів на підтвердження наявності у боржника грошового зобов`язання зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), суд вважає необхідним припинити провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті  40  Закону   (за відсутності інших підстав для такого припинення)  та  пункту  1-1  частини  першої   статті   80 ГПК України   (за відсутністю предмету спору).

Керуючись п.1-1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 5, 6, 7, 11, 52  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд

УХВАЛИВ:

           1. Припинити провадження у справі № 5016/2477/2011(15/60) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Шанталь-9”  (код  36433389) .

          2. Дану ухвалу надіслати кредитору, боржнику,  державному реєстратору.

Суддя В.О.Ржепецький