Рішення

від 09.08.2011 по справі 5016/1918/2011(8/94)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5016/1918/2011(8/94)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "09" серпня 2011 р.                                           Справа №  5016/1918/2011(8/94)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Моунтекс”,

36003, м. Полтава, вул. Червоноармійська, 3, офіс 709,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Вознесенська

продовольча компанія”,

56501, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 283,

про стягнення коштів у сумі 26545 грн. 22 коп., -

Суддя Гриньова –Новицька Т.В.

Представники:

Від позивача –не з'явився.

Від відповідача –не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Моунтекс” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вознесенська продовольча компанія” (далі –відповідач) коштів у сумі 26545 грн. 22 коп., з яких: 25000 грн. –основний борг за поставлений на підставі Договору № 037 від 08.12.2010р. товар; 1545 грн. 22 коп. - пеня, а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі, які складаються з державного мита у сумі 265 грн. 45 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Про дату, час і місце розгляду справи учасники судового процесу  повідомлені у встановленому ГПК України порядку, шляхом надсилання на їхні адреси ухвали від 17.06.2011р., яка отримана позивачем та відповідачем 29.06.2011р. та 24.06.2011р. відповідно.

01.08.2011р. позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив суд розглядати справу без участі його представника.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, позов не заперечив, відзив на позовну заяву не надав.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами, вивчивши які  господарський суд, -

Встановив:

08.12.2010р. між сторонами укладено договір № 037 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти, а відповідач –приймати та оплачувати товари, партіями, у строки, в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору після підписання їх сторонами.

 Згідно з п. 3.1 Договору здійснити оплату товару відповідач зобов'язався протягом 30 банківських днів з дати поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

На виконання умов Договору позивач за видатковою накладною № 32 від 20.12.2010р. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 37400 грн.

Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати товару належним чином не виконав, сплатив лише 12400 грн.

Отже станом на день розгляду спору борг відповідача перед позивачем складає 25000 грн.

Несплатою 25000 грн. боргу за поставлений товар, відповідач порушує права позивача, умови договору та вимоги ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст. 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України). За вказаними нормами зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

За порушення відповідачем строків оплати поставленого йому товару сторони в п. 8.1 Договору встановили відповідальність покупця (відповідач у справі) у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочення.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

          Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення  зобов'язання  внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;  2) зміна умов зобов'язання;   3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

          Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України  штрафними  санкціями  у   цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми  (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині оплати товару, на підставі п. 8.1 Договору, ст. ст. 549, 611 ЦК України, а також ст. ст. 193, 230 ГК України, позивач нарахував пеню у сумі 1545 грн. 22 коп., розрахунок якої наведений ним в позовній заяві.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за Договором складає  26545 грн. 22 коп. (25000 грн. +  1545 грн. 22 коп.).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на Договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені і не спростовані, тому підлягають задоволенню частково.

Крім того, при поданні позову позивач одночасно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, у розмірі суми позовних вимог. Заву обґрунтовано посиланням на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язаннь перед позивачем.

На підставі ст. 66 ГПК України, сторона має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776). Позивачем не надано доказів наявності даних обставин, крім того, ст. 66  ГПК України не передбачена така підстава для вжиття заходів до забезпечення позову, як ухилення сторони від виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 193, 230 ГК України, ст. ст. 526, 549, 610, 611, 629 ЦК України, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 66, 75, 82, 821, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вознесенська продовольча компанія” (56501, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 283; ідентифікаційний код 24781924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Моунтекс” (36003, м. Полтава, вул. Червоноармійська, 3, офіс 709; ідентифікаційний код 37185427) 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. - основний борг; 1545 (одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) грн. 22 коп. –пеня; 265 (двісті шістдесят п'ять) грн. 45 коп. - на погашення витрат з оплати позовної заяви державним митом; 236 (двісті тридцять шість) грн. - на погашення витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено “15” серпня 2011 року

   Суддя                                                        Т.В.Гриньова-Новицька