Рішення

від 20.07.2011 по справі 13/233

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

        Справа №  13/233

20.07.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Родоніт"

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК"    

про стягнення заборгованості

                                                                                          Суддя   Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача       ОСОБА_1 –дов. № 20/07/11 від 12.07.2011 р.

від відповідача   не з’явився

В судовому засіданні 20.07.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України  оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Родоніт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНК»про стягнення заборгованості в розмірі 12 977,00 грн.

04.07.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/233, витребувано документи та докази і сторін зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 20.07.2011 року.

20.07.2011 року в судове засідання з’явився представник позивача, на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, поважних причин неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

12.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Родоніт"  (надалі –позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНК" (надалі –відповідач, покупець) було укладено договір поставки товару № 325/09-Р від 12.01.2009 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передавати у власність, а покупець приймати товари згідно накладних та оплачувати їх на умовах, передбачених Договором.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору, поставка кожної партії товару здійснюється на підставі та у відповідності з узгодженим сторонами замовленням на поставку товару. Постачання товару здійснюється на підставі накладної, яка має відповідати узгодженому до постачання замовленню.

На виконання умов Договору, за замовленням відповідача позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними № РНр-002514 від 17.02.2010 року, № РНр-002512 від 17.02.2010 року, № РНр-002510 від 17.02.2010 року, № РНр-000673 від 20.01.2010 року, № РНр-000670 від 20.01.2010 року (належним чином засвідчені копії накладних долучені до матеріалів справи).

Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили порядок та строки розрахунків, згідно якого оплата товару проводиться покупцем на користь постачальника протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Проте, відповідач в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем продукції виконав не в повному обсязі, у зв’язку з чим станом на дату звернення позивача до суду з позовом у відповідача виникла перед позивачем заборгованість  в розмірі 10 381,71 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 10 381,71 грн. є належним чином доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що за прострочення терміну платежу покупець, на вимогу постачальника сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення протягом всього терміну прострочення.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1 011,00 грн. пені.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що позивачем невірно розраховано період за який нараховано пеню, судом здійснено перерахунок. За розрахунком суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 975,63 грн., визначена виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням дати виникнення зобов’язання щодо оплати суми боргу, та розрахована судом за шість місяців, як те передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім суми основного боргу та пені позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 405,00 грн. 3% річних та 1 179,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку суду, позовні вимоги щодо стягнення 405,00 грн. 3% річних та 1 179,00 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 10 381,71 грн. суми основного боргу, 405,00 грн. 3% річних та 1 179,00 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги в частині стягнення 1 011,00 пені підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 975,63 грн.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 15, кв. 24 (юр.адр.), 03049, м. Київ, вул.. Старонаводницька, 8-А (факт.адр.), код ЄДРПОУ 25594035) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Родоніт" (02660, м. Київ, вул.. Степана Сагайдака, 101-А, код ЄДРПОУ 34425622) 10 381 (десять тисяч триста вісімдесят одна),71 грн. основного боргу, 975 (дев’ятсот сімдесят п’ять),63 грн. пені, 405 (чотириста п’ять),00 грн. 3% річних, 1 179 (одна тисяча сто сімдесят дев’ять),00 грн. інфляційних втрат, 129 (сто двадцять дев’ять),41 грн. державного мита, 235 (двісті тридцять п’ять),36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                І.Д. Курдельчук

дата складення 25.07.2011