Рішення

від 20.07.2011 по справі 48/221

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/221

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/221

20.07.11

За позовомФірми «Харрісонс-Транс-Сервіс»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

доПублічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»

простягнення 120 641,33 грн.

Суддя  Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Мелещенко Д.С.

від відповідача:Шабанов С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фірма «Харрісонс-Транс-Сервіс»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(надалі –ПАТ КБ «Надра») про стягнення 120 641,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Одеської області від 01.02.2010 р. у справі №20/201-09-5122 з ВАТ КБ «Надра»на користь ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс»стягнуто 218 250,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 19 793,26 грн. заборгованості з відшкодування витрат по сплаті комунальних послуг та земельного податку та 316 036,00 грн. збитків. Відповідачем вказане рішення не виконане, у зв'язку із чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 68 420,85 грн. та 3% річних у розмірі 22 643,39 грн. Крім того, господарським судом міста Києва 09.07.2010 р. було винесено рішення у справі №35/256 згідно якого з ВАТ КБ «Надра» на користь ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс»стягнуто 97 391,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 20 398,76 грн. заборгованості з відшкодування витрат по сплаті комунальних послуг та земельного податку та 133 766,00 грн. неустойки за прострочення передачі приміщення. Рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі №35/256 також відповідачем не виконане, у зв'язку із чим позивачем було додатково нараховано інфляційні у розмірі 10 325,17 грн. та 3% річних у розмірі 3 701,86 грн. Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 12 636,53 грн. та 3% річних у розмірі 2 913,53 грн. нарахованих на суму неустойки, яка становить  133 766,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.06.2011 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.06.2011 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 03.06.2011 р. розгляд справи відкладено до 20.07.2011 р.

В судове засідання 20.07.2011 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 20.07.2011 р. з'явився, подав відзив на позовну заяву, відповідно до тексту якого проти позову заперечив в повному обсязі посилаючись на те, що у період з 10.02.2009 р. по 10.08.2009 р. діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2008 р. між ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс»(орендодавець) та ВАТ КБ «Надра»(орендар) укладено договір оренди відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає орендарю, а орендар приймає від орендодавця в платне, тимчасове користування на умовах оренди наступний об'єкт нерухомого майна: нежилі приміщення салону-магазину, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Софіївська (вул. Короленка), будинок 14.

Відповідно до п. 4.2 Договору розмір орендної плати за місяць становить 36 375,00 грн. у тому числі ПДВ – 6 062,50 грн. Починаючи з другого року оренди на початку кожного наступного року оренди протягом п'яти робочих днів орендар вносить орендну плату за перший та останній місяці відповідного року.

Згідно п. 4.3 Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно до п'ятого числа місяця, наступного за звітним на підставі рахунку, виставленого орендодавцем.

Оплата комунальних послуг, відшкодування земельного податку не входять до розрахунку орендної плати та компенсується орендарем пропорційно займаній площі згідно встановлених тарифів на такі послуги, що підтверджуються оплаченими орендодавцем рахунками протягом п'яти робочих днів після отримання від орендодавця рахунку, або на підставі окремих, самостійно укладених договорів (п. 4.6 Договору).

Відповідач в порушення п.п. 4.2, 4.3 та 4.6 Договору свої зобов'язання виконував неналежним чином, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 554 079,26 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.02.2010 р. у справі №20/201-09-5122 первісний позов ВАТ КБ «Надра»до ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс»про розірвання договору оренди від 01.07.2008 р. та зустрічний позов ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс»до ВАТ КБ «Надра»про стягнення 554 079,26 грн. задоволено. Розірвано Договір оренди від 01.07.2008 р. Стягнуто з ВАТ КБ «Надра»на користь ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс»218 250,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати у період з липня по грудень 2009 р., 19 793,26 грн. заборгованості з відшкодування витрат по сплаті комунальних послуг та земельного податку у період з квітня по листопад 2009 р., 316 036,00 грн. збитків, 5 541,00 грн. державного мита  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідач не погоджуючись із вказаним рішенням в частині задоволення зустрічних позовних вимог звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2011 р. ВАТ КБ «Надра»відмовлено у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги, а апеляційну скаргу –залишено без розгляду.

Вказане рішення господарського суду набрало законної сили та 19.02.2010 р. господарським судом Одеської області було видано наказ про примусове виконання рішення від 01.02.2010 р. у справі №20/201-09-5122.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі №35/256 позовні вимоги ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс»про стягнення з ВАТ КБ «Надра»заборгованості у розмірі 251 555,76 грн., що виникла на підставі Договору оренди від 01.07.2008 р. задоволено повністю. Стягнуто з ВАТ КБ «Надра»на користь ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс» 97 391,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати та 20 398,76 грн. відшкодування витрат по сплаті комунальних послуг і земельного податку за період з грудня 2009 р. по квітень 2010 р., 133 766,00 грн. неустойки за прострочення передачі приміщення, 2 515,56 грн. державного мита  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 р. рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі №35/256 залишено без змін.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме довідкою про стан виконання судових рішень №10-юр-2011 від 19.07.2011 р. за підписом директора ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс»Єременко Л.Д. жодне із вказаних рішень станом на 19.07.2011 р. відповідачем не виконане.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошового зобов'язання у розмірі 554 079,26 грн. у період з 06.08.2009 р. по 31.05.2011 р. та грошового зобов'язання у розмірі 251 555,76 грн. у період з 06.02.2010 р. по 31.05.2011 р., що на думку позивача є підставою для застосування визначеної ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України відповідальності.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Наявність грошових зобов'язань відповідача перед позивачем у розмірі 554 079,26 грн. (заборгованість по сплаті орендної плати 218 250,00 грн., заборгованість з відшкодування витрат по сплаті комунальних послуг та земельного податку 19 793,26 грн., збитків у розмірі 316 036,00 грн.) та 251 555,76 грн. (заборгованість по сплаті орендної плати 97 391,00 грн., заборгованість з відшкодування витрат по сплаті комунальних послуг і земельного податку 20 398,76 грн., неустойка за прострочення передачі приміщення у розмірі 133 766,00 грн.), настання строку їх виконання підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 01.02.2010 р. у справі №20/201-09-5122, рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 р. у справі №35/256, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням підтверджується п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 р. з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011 р.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що спірні грошові зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 554 079,26 грн. та 251 555,76 грн. не виконано.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, спірне грошове зобов'язання у жодний із передбачених чинним законодавством способів не припинилось, має місце прострочення його виконання у заявлений позивачем період, а тому позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 36 534,36 грн. за період з вересня 2009 р. по квітень 2011 р. та 3% річних у розмірі 10 538,78 грн. за період з 06.08.2009 р. по 31.05.2011 р. нарахованих за прострочення по сплаті орендної плати у розмірі 218 250,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 31 886,49 грн. за період з березня 2010 р. по березень 2011 р. та 3% річних у розмірі 12 104,61 грн. за період з 20.02.2010 р. по 31.05.2011 р. нарахованих на суму збитків у розмірі 316 036,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 10 325,17 грн. за період з лютого 2010 р. по квітень 2011 р. та 3% річних у розмірі 3 701,86 грн. за період з 06.02.2010 р. по 31.05.2011 р. нарахованих за прострочення по сплаті орендної плати у розмірі 97 391,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12 636,53 грн. за період з вересня 2010 р. по квітень 2011 р. та 3% річних у розмірі 2 913,53 грн. за період з 08.09.2010 р. по 30.05.2011 р. нарахованих на суму неустойки у розмірі 133 766,00 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму неустойки суд відзначає, що ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачає можливості нарахування інфляційних та 3% річних на неустойку, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12 636,53 грн. та 3% річних у розмірі 2 913,53 грн., нарахованих позивачем на суму неустойки у розмірі 133 766,00 грн., яка стягнута з ПАТ КБ «Надра»згідно рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі №35/256.

Відтак, нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється від суми грошового зобов'язання та без урахування неустойки (133 766,00 грн.) наведені в позові за періоди.

Положення ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції з квітня по липень 2010 року, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 78 328,89 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 417,13 грн. необхідно відмовити.

За перерахунком суду розмір 3% річних за визначений в позові період становить 26 372,16 грн., проте приймаючи до уваги відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, задовольняються у заявленому до стягнення за визначений період розмірі –26 345,25 грн.

Посилання відповідача на дію у період з 10.02.2009 р. по 10.08.2009 р. мораторію судом не приймаються, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, у зв'язку із чим дія мораторію відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на них не розповсюджуються. Аналогічні позиції містяться в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. №01-06/249 та постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 р. у справі №4/719.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ КБ «Надра»на користь ТОВ «Харрісонс-Транс-Сервіс»інфляційних втрат у розмірі 78 328,89 грн. та 3% річних у розмірі 26 345,25 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 12 636,53 грн. та 3% річних у розмірі 2 913,53 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фірми «Харрісонс-Транс-Сервіс»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15; ідентифікаційний код 20025456) на користь Фірми «Харрісонс-Транс-Сервіс»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65011, м. Одеса, Приморський район, вул. Базарна, 47 кв. 7; ідентифікаційний код 20007091) інфляційні втрати у розмірі 78 328 (сімдесят вісім тисяч триста двадцять вісім) грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 26 345 (двадцять шість тисяч триста сорок п'ять) грн. 25 коп., державне мито у розмірі 1 046 (одна тисяча сорок шість) грн. 74 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 204 (двісті чотири) грн. 76 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –25.07.2011 р.