Рішення

від 12.07.2011 по справі 4/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/230

12.07.11

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До           Житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець-2»

Простягнення 233 449,16 грн.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача          Півень Д.О., Фінагіна В.Б.

Від відповідача              Черненко Ж.М., Постульга В.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець-2»209 252,46 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 16815,66 грн. інфляційної складової боргу, 4976,89 грн. 3% річних, 2404,15 грн. пені, а всього 233449,16 грн. заборгованості за договором № 8262015 на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.2008р. по 01.04.2011р.

В процесі розгляду справи представник позивача повідомив суд та підтвердив документально, що відповідачем частково сплачено суму боргу, а саме платіжними дорученнями № 76 сплачено 20 000 грн., № 60 –35 000 грн., № 74 –45 000 грн., № 89 –20 000 грн., а всього 120 000 грн..

Відповідач 21.06.2011р. надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких просить стягнути суму основного боргу з урахуванням платежів, які відбулися в травні-червні 2011р. та із зменшенням суми основного боргу з урахуванням невідповідності тарифів застосованих в січні 2011р. Також просить зменшити розмір пені суми інфляційної складової та 3% відсотків річних.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2001 між Публічним акціонерним товариством „Київенерго" та Житлово-будівельним кооперативом «Мотозаводець-2»укладено Договір № 8262015 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України Позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку Відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Нарахування Відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору та п. 5.1. Договору розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Згідно п. 2 Додатку 4 до Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до п. З Додатка 4 до Договору Відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 3.5 Додатка 4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до звернення-доручення визначення кількості спожитої абонентом  теплової енергії проводиться: ЦО –по приладах обліку; ГВП –розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Відповідно до додатку № 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 837 від 25.04.2011, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 числа самостійно отримувати у районному відділенні тепло збуту № 8 за адресою: вул. Довженка, 2, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 3 Додатка 4 до Договору Відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з 01.11.2008р. по 01.04.2011. року на загальну суму 209 252,46 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.  

З поданого відповідачем в судовому засіданні розрахунку станом на 12.07.2011р. вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату основного боргу за використану теплову енергію в розмірі 120 000 грн. за розрахунковий період заявлений позивачем, про що не заперечує  представник позивача в судовому засіданні.

Суд вважає за можливо зарахувати сплачену Відповідачем суму боргу у рахунок заборгованості за період з 01.11.2008р. по 01.04.2011р., тому заборгованість відповідача станом на 12.07.2011р. складає 89 252,46 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тому, з відповідача належить стягнути залишок заборгованості в розмірі 89 252,46 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію та у повному обсязі, а отже відповідач прострочив виконання зобов‘язання.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також  нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 4 976,89 грн. та 16815,66 грн. інфляційної складової боргу, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Крім того, Позивач, просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 2 404,15 грн., відповідно до п. 3.5 договору та чинного законодавства

Відповідач просить зменшити розмір пені суми інфляційної складової та 3% відсотків річних.

Відповідач зазначає на наявність усіх передбачених чинним законодавством обставин, які дозволяють суду зменшити розмір санкцій, які викладені в позовній заяві, а саме:

- Відповідач синхронно сплачує протягом року заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірах, які передбачені чинними тарифами;

- чинні тарифи та процедури їх сплати наперед передбачають наявність заборгованості після опалювального сезону;

- ЖБК «Мотозаводець-2»є неприбутковою некомерційною організацією, метою діяльності якої не є отримання прибутку. Отже знайти кошти на відшкодування збитків не уявляється можливим;

- відсутність збитків, нанесених позивачу;

- дії спрямовані відповідачем на зменшення наявної заборгованості ( в травні червні 2011р. було сплачено 120 000,00грн.), про що свідчать акти звірки взаєморозрахунків.

Господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, інфляційних та 3% річних які підлягають стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, прийшов до висновку, що доводи відповідача заслуговують на увагу з наступного.

Судом взято до уваги твердження відповідача про те, що як під час виникнення заборгованості, так і на момент розгляду справи будівельний кооператив  є неприбутковою некомерційною організацією, метою діяльності якої не є отримання прибутку, що чинні тарифи та процедури їх сплати наперед передбачають наявність заборгованості після опалювального сезону.           

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 статті 83 чинного Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; це ж питання врегульовано і в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”.

Враховуючи ступень виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, намагання добровільного усунення відповідачем порушення та його наслідків, об‘єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов‘язань, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені, індексу інфляції та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, який  порушив зобов'язання по договору, до 50%.

Тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 2 404,15 грн., 4 976,89 грн. 3% річних та 16815,66 грн. індексу інфляції підлягає задоволенню частково, у сумі 1 202,07 грн. пені, 2 488,44 грн. -3% річних та 8 407,83 грн. індексу інфляції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 89 252,46 грн. основного боргу, 1 202,07 грн. пені, 8 407,83 грн. індексу інфляції, 2,488,44 грн. 3% річних.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 89 252,46 грн. основного боргу, 1 202,07 грн. пені, 8 407,83 грн. індексу інфляції, 2,488,44 грн. 3% річних. В частині вимог про стягнення 120 000 грн. суд припиняє провадження у справі на підставі п.1.1. ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору, в решті частині відмовляє з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, п. 1.1. ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець-2»(04060, м. Київ, вул. Щусєва, 8-А, код ЄДРПОУ 23492135) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 89 252 (вісімдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 46 коп. основного боргу, 1 202 (одну тисячу двісті дві) грн. 07 коп. пені, 8 407 (вісім тисяч чотириста сім) грн. 83 коп. індексу інфляції, 2 488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 44 коп. 3% річних, 2213 (дві тисячі двісті тринадцять) грн. 50 коп. державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині стягнення 120 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В решті частині пені, індексу інфляції та 3% річних відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

   Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Повне рішення складено:28.07.2011р.