Постанова

від 25.01.2011 по справі 8/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 січня 2011 року                                                                                   8/11/1070                                                                                                          

Суддя Київського окружного адміністративного суду Старова Н.Е., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

Приватного підприємства «Диметра Інтер»

про

стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

В С Т А Н О В И В:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –позивач) звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з Приватного підприємства «Диметра Інтер»(далі –відповідач) адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 18 637, 39 грн., за невиконання нормативу робочих  місць, призначених для працевлаштування  інвалідів за 2009 рік.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд розглянути справу за його відсутності.

Від відповідача до суду надійшла заява, відповідно до якої він повністю визнає даний адміністративний позов, не заперечує проти його задоволення та просить розглянути справу за відсутності його представника.

Частиною четвертою статті 122 КАС України встановлено, що особи, які беруть участь у справі мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності, якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підпунктом третім пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2002 № 1434, визначено, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені за його невиконання.

З огляду на наведене Фонд соціального захисту інвалідів та його територіальні відділення мають право на звернення до суду з позовами про стягнення штрафних санкцій.

Позивач в позовній заяві посилається на порушення відповідачем вимог частини першої статті 19  Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі –Закон), в якій визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості  одного робочого місця.

Посадовими особами позивача було проведено перевірку відповідача з питань його реєстрації у відділеннях Фонду, подання звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, сплати адміністративно-господарських санкцій та пені.

За наслідками перевірки складено акт № 62 від 28 жовтня 2010 року, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 32 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність становить 0 осіб, кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону становить 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників становить 555,55 тис.грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становить         1 736,94 грн., отже у 2009 році відповідачем не виконано нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно вимог статтей 19 та 20 Закону, у зв’язку з чим йому нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 17 360,94 грн. та пені в розмірі 1 276,45 грн.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону (в редакції, чинній з 18.03.2006 року) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти  та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість  та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від              19 грудня 2005 року № 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення»формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма           № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами щомісячно до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини третьої статті 19 Закону (в редакції, чинній з 01.01.2006 р.) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 Закону.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону (в редакції, чинній з 01.01.2006 р.), працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

З 18.03.2006 року набрала чинності змінена редакція частини 1 статті 18 Закону, згідно з якою забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статтей 18 та 19 Закону вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 Закону.

У статті 18 Закону зазначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами:

1)   безпосереднє звернення інваліда до підприємства;

2) звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство на якому є відповідні вакансії).

У частині третій статті 18 Закону чітко визначено зобов’язання підприємства, що використовує найману працю:

1)     виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів;

2) надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів;

3) звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідачем не було надано жодних доказів того, що він звертався до державної служби зайнятості з питанням щодо направлення до нього на роботу інваліда, а також те, що ним були виділені та створені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач  до 16.04.2010 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі  17 360,94 грн.

Відповідно до розрахунку, відповідачу було нараховано пеню у розмірі                  1 276,45 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача становить 18 637,39 грн., яку він у добровільному порядку не сплатив.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

У зв’язку з відсутністю заперечень проти позовних вимог та будь-яких пояснень щодо даного позову, при визначенні суми, яка підлягає стягненню з відповідача, суд доказів наявних у матеріалах справи.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Диметра Інтер»(код ЄДРПОУ 33847883) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість у сумі 18 637 (вісімнадцять тис шістсот тридцять          сім) грн. 39 коп.

Судові витрати розподіляються відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Якщо апеляційну скаргу було подано не у встановлений сорок, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 186, 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                      Старова Н.Е.