Рішення

від 21.07.2011 по справі 13/70

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/70

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.07.11 р.                                                                                 Справа № 13/70                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Крю”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Тріо Трейд” м. Донецьк

про стягнення 40'365грн. 95коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гран Крю”, м. Київ (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тріо Трейд” м. Донецьк (далі – відповідач) про стягнення 40'365грн. 95коп., з яких 38002грн.01коп. - заборгованість, 1662грн.20коп. - пеня, 321грн.72коп. - 3% річних, 380грн.02коп. - індекс інфляції.

Ухвалою від 25.05.2011р. суд порушив провадження по справі, призначив до розгляду на 14.06.2011р., сторони зобов'язані вчинити певні дії та надати документи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором купівлі – продажу № 10-10/08 від 17.12.2008р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору купівлі – продажу № 10-10/08 від 17.12.2008р., протоколу узгодження розбіжностей до договору купівлі – продажу № 10-10/08 від 17.12.2008р., прийнятого в редакції покупця, видаткових накладних № ГК – 0000039 від 14.01.2009р., № ГК – 0000038 від 14.01.2009р., № ГК – 0000262 від 12.02.2009р., № ГК – 0000439 від 05.03.2009р., № ГК – 0000641 від 26.03.2009р., № ГК – 0000887 від 24.04.2009р., № ГК – 0001032 від 03.05.2009р., № ГК – 0001343 від 10.06.2009р., прибуткової накладної № ГК – 0000765 від 06.10.2009р., повернення постачальнику № 18 від 06.10.2009р., повернення постачальнику № 17 від 06.10.2009р., прибуткової накладної № ГК – 0000344 від 02.06.2009р., прибуткової накладної  № ГК – 0000456 від 17.06.2009р., прибуткової накладної № ГК – 0000457 від 17.06.2009р., прибуткової накладної № ГК – 0000458 від 17.06.2009р., повернення постачальнику № 42 від 17.09.2009р., накладної на повернення № ВН – 0000134 від 15.03.2010р., накладної на повернення № ВН – 0000135 від 15.03.2010р., прибуткової накладної № ГК – 0000615 від 13.08.2009р., претензії № 1 за Вих.. № 09/02-11 від 09.02.2011р. з доказами відправки відповідачу.

Заявою б/н від 07.07.2011р. позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1662грн.20коп.

Супровідним листом б/н від 07.07.2011р. позивач надав письмові пояснення, якими зазначив, що оскільки  поставка товару здійснювалася з 03.01.2009р. по 10.06.2009р., тобто в межах дії договору, то і оплата за товар повинна бути здійснена боржником в строк до закінчення терміну дії договору, тобто до 31.12.2010р., у зв'язку з чим позивач вважає першим днем виникнення заборгованості – 01.01.2011р., надав лист Вих. № 05/07-11-1 від 05.07.2011р., яким підтвердив, що станом на 07.07.2011р. заборгованість відповідача становить 38'002грн.01коп., грошові зобов'язання не припинені жодним передбаченим діючим законодавством способом, рахунки – фактури, виставлені позивачем для оплати товару отриманого за спірними видатковими накладними; зворотно-сальдову відомість з 01.10.2009р. по 30.06.2011р., згідно з якою кінцеве сальдо на користь позивача становить 38002грн.01коп.

Справа слуханням неодноразово відкладалась у зв'язку з відсутністю відповідача.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи містяться витяг з ЄДР серії АЄ № 050175 станом на 04.07.2011р., з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Тріо Трейд”, ідентифікаційний код 35951689, знаходиться за адресою: 83048, м. Донецьк, Київський район, вул. Артема, будинок 163. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”.

Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Тому поштова кореспонденція з повідомленнями, повернута органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Неприбуття у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті в порядку ст.75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

В судове засідання 21.07.2011р. представники сторін не з'явилися, позивач надав через канцелярію суду клопотання № 13/07-11 від 13.07.2011р., яким просив суд вирішити спір по суті за відсутністю уповноваженого представника за наявними в матеріалах справи доказами.

Вислухавши у попередньо судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

17.12.2008р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі – продажу № 10-10/08, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товари народного споживання, а покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 2.1 договору продаж здійснюється за договірними цінами. Кількість і ціни вказується в накладних на товар, в рахунках, в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно п. 3.1 договору оплата за товар здійснюється наступним чином: перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 2(двох) банківських днів з моменту реалізації товару.

Пунктом 13.1 договору сторони встановили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010р.

Крім того сторони підписали та скріпили печатками протокол узгодження розбіжностей до договору купівлі – продажу № 10-10/08 від 17.12.2008р. в редакції покупця, згідно з яким виклали п. 3.1 договору в наступній редакції: оплата за товар здійснюється наступним чином: перерахування коштів покупцем на поточний рахунок продавця не пізніше 2(двох) банківських днів з моменту реалізації переданого  товару кінцевим споживачам.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору  здійснив поставку товару за видатковими накладними № ГК – 0000039 від 14.01.2009р., № ГК – 0000038 від 14.01.2009р., № ГК – 0000262 від 12.02.2009р., № ГК – 0000439 від 05.03.2009р., № ГК – 0000641 від 26.03.2009р., № ГК – 0000887 від 24.04.2009р., № ГК – 0001032 від 03.05.2009р., № ГК – 0001343 від 10.06.2009р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 219124грн.46коп. Одночасно з поставкою товару позивачем були виставлені рахунки – фактури для оплати вартості товару, отриманого відповідачем за зазначеними видатковими накладними.

Позивач зазначає, що за прибутковою накладною № ГК – 0000765 від 06.10.2009р., накладної на повернення № 18 від 06.10.2009р., поверненням постачальнику № 17 від 06.10.2009р., прибутковою накладною № ГК – 0000344 від 02.06.2009р., прибутковою накладною  № ГК – 0000456 від 17.06.2009р., прибутковою накладною № ГК – 0000457 від 17.06.2009р., прибутковою накладною № ГК – 0000458 від 17.06.2009р., поверненням постачальнику № 42 від 17.09.2009р., накладної на повернення № ВН – 0000134 від 15.03.2010р., накладної на повернення № ВН – 0000135 від 15.03.2010р., прибутковою накладною № ГК – 0000615 від 13.08.2009р., накладними на повернення № ВН – 0000129 , № ВН – 0000130,  № ВН – 0000131, № ВН – 0000132  від 28.02.2011р. відповідач здійснив повернення товару на суму 142622грн.45коп., у зв'язку з чим загальна сума поставки, неоплачена відповідачем, складає 76502грн.01коп.

Крім того, відповідач здійснив часткову оплату вартості  отриманого товару на суму 38500грн.00коп., внаслідок чого станом на день звернення позивача до господарського суду сума заборгованості за неоплачений товар становить 38002грн.01коп.

Позивач посилається на те, що станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, сплативши лише частково вартість отриманого товару та частково повернувши товар, внаслідок чого сума заборгованості за всіма накладними в розмірі 38002грн.01коп. не погашена, що підтверджується наданими позивачем листом Вих. № 05/07-11-1 від 05.07.2011р., згідно з яким станом на 07.07.2011р. заборгованість відповідача становить 38002грн.01коп., зворотно – сальдовою відомістю за 01.10.2009р. по 30.06.2011р., згідно з якою кінцеве сальдо на користь позивача становить 38002грн.01коп.

Претензією № 2 Вих. № 09/02-11 від 09.02.2011р. позивач, керуючись ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України, просив відповідача розглянути цю претензію протягом одного календарного місяця з дня одержання та оплатити суму боргу, що на день виставлення претензії становить 65977грн.00коп., попереджаючи про необхідність звернення до суду у разі невиконання вимог претензії.

Однак, станом на день прийняття рішення відповідач не направив жодної відповіді на вимогу позивача, не вчинив жодних дій, спрямований на врегулювання виниклого між сторонами спору.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача, з урахуванням відмови від пені, підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 38002грн.01коп. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі - продажу № 10-10/08 від 17.12.2008р., що стало підставою для нарахування  3% річних в сумі 321грн.72коп., інфляційних витрат в сумі 380грн.02коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із укладеного між сторонами договору купівлі - продажу № 10-10/08 від 17.12.2008р., у позивача виник обов'язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом представника відповідача та відбитком печатки в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 10-10/08 від 17.12.2008р. суд робить виходячи з того, що видаткових накладних № ГК – 0000039 від 14.01.2009р., № ГК – 0000038 від 14.01.2009р., № ГК – 0000262 від 12.02.2009р., № ГК – 0000439 від 05.03.2009р., № ГК – 0000641 від 26.03.2009р., № ГК – 0000887 від 24.04.2009р., № ГК – 0001032 від 03.05.2009р., № ГК – 0001343 від 10.06.2009р. в якості підстави поставки зазначені рахунки – фактури, що виставлялися позивачем для оплати поставленого за накладними товару саме на виконання умов договору № 10-10/08 від 17.12.2008р., про що є посилання  в самих рахунках.

Отже, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по поставці товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

        У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалося сторони у п. 3.1 в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору купівлі – продажу № 10-10/98 від 17.12.2008р. передбачили, що розрахунки за товар здійснюються не пізніше 2 банківських днів з моменту реалізації переданого товару кінцевим споживачам.

Згідно ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 7 статті 180 Господарського процесуального кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

В п. 13.1 договору сторони визначили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010р.

Слід також підкреслити, що відповідно до п. 5.1 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару покупцем: вручення товару покупцю чи уповноваженому представнику, підписання видаткової накладної представником покупця чи безпосередньо самим покупцем. Отже, відповідач, у власності якого перебуває спірний товар має зобов'язання його сплатити.

Суду не надані належні та допустимі докази, оформлені належним чином, а ні повернення спірного товару позивачу після закінчення строку дії договору, а ні докази наявності нереалізованого товару.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач протягом дії договору належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати поставленого товару, заборгував позивачу 38'002грн.01коп., що відповідно приписам законодавства не звільняє його від відповідальності за порушення договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Враховуючи викладене, граничним строком оплати для відповідача отриманого товару є 31.12.2010р.(останній день дії договору) , а вже 01.01.2011р. – виникло у позивача право вимагати від відповідача оплати поставленого товару та почалося прострочення виконання грошового зобов'язання останнім.

Докази погашення боргу в сумі 38002грн.01коп. суду не представлені, у зв'язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 38002грн.01коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 321грн.72коп. та інфляційні нарахування в сумі 380грн.02коп. за період з 01.01.2011р. по 13.04.2011р., нараховані  на суму боргу 38002грн.01коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

 Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат та 3% річних. за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, за період 01.01.2011р. по 13.04.2011р. на суму боргу 38002грн.01коп. встановив, що заявлені позивачем суми інфляційних нарахувань у розмірі 380грн.02коп. та 3% річних у розмірі 321грн.72коп., не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як вже зазначалося представник позивача, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України,  надав суду заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення заявленої суми пені у розмірі 1662грн.20коп., наслідки прийняття судом даної заяви судом роз'яснені, позивачу відомі. На підставі п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1662грн.20коп. В цій частині судові витрати на відповідача покладатися не будуть.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 38002грн.01коп., інфляційних нарахувань в розмірі 380грн.02коп., 3% річних в сумі 321грн.72коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, п. 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Крю”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тріо Трейд” м. Донецьк в частині стягнення заборгованості у розмірі 38002грн.01коп., 3% річних –321грн.72коп., індексу інфляції в сумі 380грн.02коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тріо Трейд” (юридична адреса: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, дудинок 163, код ЄДРПОУ 35951689, р/р 26009185489900 в АТ „УкрСиббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Крю” (юридична адреса: 04060, м. Київ, вул. Щусєва, будинок 24-А, код ЄДРПОУ 33194422, р/р 26003060296393 у ПАТ „Приватбанк”, МФО 380269) суму основного боргу в розмірі 38002грн.01коп., 3% річних у сумі 321грн.72коп., інфляційні витрати – 380грн.02коп., витрати на оплату державного мита в сумі 387грн.03коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп., витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 516грн.60коп.

Провадження в частині стягнення пені на суму 1662грн.20коп. – припинити.

У судовому засіданні 21.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                                Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >