Рішення

від 15.08.2011 по справі 27/17-2477-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/17-2477-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р.Справа  № 27/17-2477-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Кушнір І.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр";         

до відповідача: Приватного підприємства "ВЄЛЄС-В";         

про  стягнення 30 561,40 грн.  

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "ВЄЛЄС-В", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 84 864,90 грн. з яких 54303,50 грн. –основний борг, 13 718,20 грн. - пеня, 2636,03 грн. - 3% річних, 14 207,17 грн. - інфляційні та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладених між сторонами договорів поставки № 22179 від 10.12.2009р. та № 21916 від 01.06.2009р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання, між тим відповідач за фактично отриманий товар розраховувався несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.  

13.07.2011р. представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. ГСОО №22517/2011), згідно якої просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 30561,40 грн., з яких 13 718,20 грн. - пеня, 2636,03 грн. - 3% річних, 14 207,17 грн. - інфляційні та покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні 13.07.2011р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалась, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданою станом на 12.07.2011р.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи „організація за вказаною адресою не знаходиться”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01 червня 2009 року між ТОВ "ЕвроДнепр" (надалі –постачальник) та  ПП "ВЄЛЄС-В" (надалі - покупець) укладено договір поставки №21916 (надалі - договір 1), згідно якого постачальник зобов'язався здійснити поставку, а покупець - прийняти та своєчасно сплатити вартість креветки, які знаходяться в глибокій заморозці, а також інших продуктів харчування, які знаходяться у глибокій заморозці або є охолодженими, далі за текстом названих товар.

Згідно п. 1.2 договору 1, найменування, сорт, кількість, ціна та інші індивідуально визначені відомості про товар визначаються у товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Положеннями п. 1.4 договору 1 визначено, що підписанням цього договору, сторони свідчать, що особи, які  підписують товарні накладні, уповноважені на це належним чином та їх підписи є достатнім доказом отримання товару.

У відповідності до умов п. 3.3 договору 1, термін сплати вартості товару не повинен перевищувати 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки, визначеного у п. 2.5 цього договору.

Положеннями п. 6.1 договору 1 передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 січня 2010 року, а в частині оплати поставленого товару і відповідальності за прострочення оплати вартості поставленого товару, - до повного погашення заборгованості за отриманий товар.

10 грудня 2009 року між ТОВ "ЕвроДнепр" (надалі –постачальник) та  ПП "ВЄЛЄС-В" (надалі - покупець) укладено договір поставки №22179 (надалі - договір 2), згідно якого постачальник зобов'язався відповідно до поданих покупцем та узгоджених з постачальником замовлень (у строки, вказані в замовленнях та в межах складських запасів постачальника), здійснити поставку покупцеві продуктів харчування, у глибокій заморозці або є охолодженими (далі за текстом названих - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Згідно з п. 1.2 договору 2, найменування, сорт, кількість, ціна та інші індивідуально визначені відомості про товар визначаються у товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно п. 2.8 договору 2, товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем з моменту підпису про це уповноваженої особи останнього у товаросупроводжувальних документах постачальника. Підпис уповноваженої особи засвідчується печаткою чи стрічковим штампом покупця.

Умовами п. 3.3 договору 2 встановлено, що термін сплати вартості товару не повинен перевищувати 25 (двадцять п'ять) календарних днів з моменту поставки, товару, визначеного у п. 2.8 цього договору.

Положеннями п. 6.1 договору 2 визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 листопада 2010 року, а в частині оплати поставленого товару і відповідальності за прострочення оплати вартості поставленого товару, - до повного погашення заборгованості за отриманий товар.

01.12.2010 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №22179 від 10.12.2009р., згідно умов якої сторони дійшли згоди та продовжили строк дії договору №22179 до 31.12.2011р.

На виконання умов зазначених договорів, протягом періоду з 17.06.2010р. по 17.03.2011р. ТОВ "ЕвроДнепр" поставило, а повноважним представником ПП "ВЄЛЄС-В" отримано товар на загальну суму 634566,39 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими представника та скріплені печатками обох сторін (а.с.26-46). Крім того, згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010р. по 01.06.2010р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі        57 884,11 грн. (а.с. 106-107).

За фактично отриманий товар, відповідач розрахувався частково, сплатив лише 638147,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 47-96).

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням здійснених відповідачем проплат станом на 01.06.2011р. за ПП "ВЄЛЄС-В" рахується заборгованість перед ТОВ "ЕвроДнепр" за фактично поставлений товар у розмірі 54 303,50 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу     ПП "ВЄЛЄС-В" претензію вих. №153 від 03.05.2011р. з вимогою погасити існуючу заборгованість протягом 3-х календарних днів з дня отримання цієї претензій. При цьому, зазначено, що у випадку не виконання вказаних вимог, ПП "ВЄЛЄС-В" будуть нараховані штрафні санкції. Також, даною претензією відповідача попереджено, що в разі не виконання останнім вказаних вимог ТОВ "ЕвроДнепр" буде змушено звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. Як зазначає позивач, вказана претензія була отримана відповідачем та залишена ним без відповіді та задоволення, між тим, належних доказів отримання ПП "ВЄЛЄС-В" вказаної претензії, позивачем до суду не надано.

Під час розгляду справи відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 59277,50 грн. в якості плати за поставлений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 117-122). При цьому, позивач зазначає, що 54303,50 грн. зараховано в погашення заборгованості, 4974,00грн. в якості передплати за поставлений товар.

Отже, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, позивачем 13.07.2011р. було надано до суду уточнені позовні вимоги, в яких позивач наполягає на стягненні з відповідача штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату вартості фактично отриманого товару за договором поставки №21916 від 01.06.2009р. та договором поставки №22179 від 10.12.2009р.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Згідно з ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 цього кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає  з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено під час розгляду справи, відповідач в порушення умов договору, несвоєчасно розрахувався з позивачем за отриманий товар та погасив заборгованість у розмірі 54303,50 грн. лише 08.07.2011р., що зумовило нарахування останнім пені, інфляційних та 3% річних.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами  п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями п. 5.1 договору поставки №21916 від 01.06.2011р. встановлено, що у випадку порушення термінів оплати, зазначених у п.3.3 даного договору, за поставлений товар покупець виплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості поставленого, але не оплаченого в термін товару, за кожний день прострочення, а також штраф в розмірі 5% від вартості товару оплаченого не вчасно.

Згідно з умовами п. 5.1 договору поставки №22179 від 10.12.2009р., у випадку порушення термінів оплати, зазначених у п.3.3 даного договору, за поставлений товар покупець виплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості поставленого, але не оплаченого в строк товару, за кожний день прострочення. Нарахування та сплата пені не обмежується строками позовної давності. Покупець сплачує постачальнику пеню за весь час користування коштами, що підлягають сплаті постачальнику.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України    №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Умовами п. 3.5 договору №21916 від 01.06.2009р. та договору №22179 від 10.12.2009р. передбачено, що у випадку прострочення сплати вартості товару, покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення (на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 13718,20 грн.,  інфляційних в розмірі 14207,17 грн. та 3% річних у розмірі 2636,03 грн. за період прострочення, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення уточнених позовних вимог та стягнення з відповідача пені у розмірі        13718,20 грн., інфляційних у розмірі 14207,17 грн. та 3% річних у розмірі 2636,03 грн.

Враховуючи, що спір між сторонами виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті державного мита у сумі 848,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ВЄЛЄС-В" (61036, м. Одеса, провулок Газовий, 4, ід. код 35178664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕвроДнепр" (52005, Дніпропетровська обл. Дніпропетровський район, смт Ювілейне, вул. Радгоспна, 98, код ЄДРПОУ 24429899, п/р 26000002300104 в ПАТ „АктаБанк”, МФО 307394) 13718/тринадцять тисяч сімсот вісімнадцять/грн. 20 коп. пені, 14207/чотирнадцять тисяч двісті сім/грн. 17 коп. інфляційних, 2636/дві тисячі шістсот тридцять шість/ грн. 03 коп. 3% річних, 848/вісімсот сорок вісім/грн. 65 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

                   Суддя                                                                                       Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 22.08.2011р.