Рішення

від 04.08.2011 по справі 5021/1405/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5021/1405/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.08.11           Справа № 5021/1405/2011.

за позовом            Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙ-СОН»,                   м. Калуш, Івано-Франківська область,

до відповідача –   Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЗУЛЬТАТ ПЛЮС», м. Суми,

про  стягнення 121 065 грн. 00 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача –  не з'явився,

від відповідача – не з'явився,

Суддя   Резніченко О.Ю.

при секретарі с/з Бублик Т.Д.

            Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 91049 грн. 77 коп., пеню в розмірі 3718 грн. 30 коп., інфляційні збитки в розмірі 3035 грн. 90 коп., 3% річних в розмірі 719 грн. 64 коп., 0,3 % штрафу в розмірі 22541 грн. 39 коп. за невиконання укладеного між сторонами договору поставки № 120 від 24 грудня 2010 року.

           Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

       Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які містяться в матеріалах справи.

 Оскільки відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву  та правом надати докази на підтвердження своєї позиції по справі, а суд вчинив всі дії передбачені Господарським процесуальним кодексом України, то, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.      

       Розглянувши матеріали справи, суд встановив:                                                            

24 грудня 2010 року між сторонами був укладений договір поставки № 120 (надалі – Договір).

Відповідно до розділу 1  Договору позивач зобов'язується передати у власність відповідача кондитерські вироби (надалі-товар), а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.

З розхідних накладних, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що за період з 27 грудня 2010 року по 21 лютого 2011 року позивач, виконавши обов'язки передбачені Договором, поставив відповідачу товар на загальну суму 126 664 грн. 70 коп.

Згідно до п. 4.4. Договору відповідач зобов'язаний проводити 100% оплату протягом 28 календарних днів з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав зобов'язання частково та з порушенням строків сплативши позивачу 35614 грн. 93 коп.

З акту взаємних розрахунків, який складений і погоджений сторонами та міститься в матеріалах справи, вбачається, що станом на  31.03.2011 заборгованість відповідача перед позивачем склала 91049 грн. 77 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.      

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).   

   Відповідач не надав ні відзиву на позовну заяву з обгрунтуванням причин ухилення від виконання зобов'язання, ні доказів сплати боргу, ні інших належних та допустимих доказів  в обгрунтування своєї позиції по справі.

   Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

   Позивач же в свою чергу підтвердив належними та допустимими доказами, що ним був наданий, а відповідачем отриманий, проте неоплачений товар на суму 91 049 грн. 77 коп., а тому суд вважає вимогу позивача про стягнення вищезазначеної суми правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

    Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

   Оскільки відповідач порушив умови Договору, то позивач, окремо по кожній накладній та враховуючи часткові проплати боргу, нарахував відповідачу збитки від інфляції в розмірі 3035 грн. 90 коп. та 3 % річних в розмірі 719 грн. 64 коп. за загальний період з  25 січня по 06 червня 2011 року.

              Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.               

              Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена матеріалами справи, то є правомірною і підлягає задоволенню заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 3035 грн. 90 коп. та 3 % річних в розмірі 719 грн. 64 коп. за загальний період з  25 січня по 06 червня 2011 року.

               Також п. 6.1. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової  ставки НБУ, що діяла на день виникнення прострочення , від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Позивач просить суд стягнути, нараховану окремо по кожній накладній та з урахуванням часткових проплати, пеню в розмірі 3718 грн. 30 коп. за загальний період з  25 січня по 06 червня 2011 року.

               Суд вважає вимогу про стягнення пені такою, що підлягає задоволенню, оскільки право щодо стягнення з відповідача пені передбачене умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності та з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” і ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України.    

Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку, якщо прострочення становить більше 30 календарних днів, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 0,3 % від суми, яка не була оплачена своєчасно, за кожен день прострочки.

Враховуючи вищезазначену норму, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 22 541 грн. 39 коп.

Суд вважає, що вищезазначена вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, насамперед загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання, встановлені статтями 546-548.

               Згідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом – є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

                 Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов'язання; він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов'язання, тобто є статичною неустойкою та не може нараховуватись за кожен день прострочення платежу, оскільки це суперечить правовій природі такого виду неустойки.                

                Таким чином, встановлена сторонами у п. 6.1 Договору санкція у вигляді штрафу по правовій природі є пенею.

                      Відповідно до статті 61 Конституції України: „Ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення”.

                Оскільки до відповідача вже застосована цивільно-правова відповідальність за порушення умов Договору у вигляді стягнутої судом пені в розмірі 3035 грн. 90 коп., а штраф, який просить стягнути позивач, має однакову правову природу з пенею, то суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 22 541 грн. 39 коп.                    

       Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

     На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.            Позов задовольнити частково.

2.            Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЗУЛЬТАТ ПЛЮС»  (3-й парковий проїзд, буд. 8, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 36707553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙ-СОН» (вул. Підвальна, 12, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код ЄДРПОУ 36112866) заборгованість в сумі 91049 грн. 77 коп., пеню в розмірі 3718 грн. 30 коп., збитки від інфляції в розмірі 3035 грн. 90 коп., 3% річних в розмірі 719 грн. 64 коп.,  985 грн. 24 коп. державного мита, 192 грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.             В іншій частині позову відмовити.

4.             Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                               О.Ю. Резніченко

Повне рішення складено 09.08.2011 року.