Ухвала

від 22.08.2011 по справі 3305-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3305-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301    

УХВАЛА

< Список (При необходимости выбрать) > 

< Список (При необходимости выбрать) > 

22.08.2011Справа №5002-16/3305-2011

За заявою боржника приватного підприємства «Горинич», м. Сімферополь, вул. Бетховена, 113, к. 112 (ЄДРПОУ 34057919).

Про порушення справи про банкротство.

Суддя М.О. Білоус    

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від боржника (ліквідатор) – Шатунов С.В.

Від Управління з питань банкрутства в АРК та м. Севастополі Державного департаменту з питань банкрутства – не з'явився.

Обставини справи: приватне підприємство «Горинич», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 34057919) звернулося  до господарського суду АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство у порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03.08.2011р. про порушення справи про банкрутство призначено підготовче засідання, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, зобов'язано божника надати суду докази здійснення боржником порядку ліквідації, передбаченого ст. 105 ЦК України, зокрема, повідомлення про припинення юридичної особи в друкованих засобах масової інформації та інші документи.

Ліквідатор у судовому засіданні свою заяву про визнання банкрутом приватне підприємство «Горинич» підтримав та надав звіт ліквідатора, проте вимоги суду щодо надання доказів про повідомлення в друкованих засобах масової інформації про припинення юридичної особи, не виконав. Також не було представлено інших доказів, передбачених чинним законодавством при спрощеному розгляді справи про банкрутства.

Розглянувши заяву ліквідатора боржника про визнання його банкрутом, дослідивши надані боржником докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до боржника судової процедури банкрутства - ліквідації в порядку ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до вимог частини 1 статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон), якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Частиною 2 статті 51 Закону передбачено, що за результатами розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом.

Отже, метою судового засідання по розгляду заяви боржника є остаточне з'ясування майнового та фінансового положення боржника, за результатами якого суд при наявності підстав виносить постанову про визнання боржника банкрутом за спрощеною ліквідаційною процедурою.

Таким чином,  суд, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, повинен дослідити наявність або відсутність необхідних передумов для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті  51 Закону та встановити обставини, на підставі яких суд дійшов висновку про необхідність визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Такої ж правової  позиції додержується Вищий господарський суд України  у своєї постанові від 04.08.09р. у справі №2-19/1054-2009.

Відповідно до ст. 5  Закону України  «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється дійсним Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначається, що судам слід застосовувати положення Закону в системному взаємозв'язку з приписами інших законів.

Відповідно частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Згідно частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 ЦК України).

Частиною 1 статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, особлива процедура, що передбачена ст. 51 Закону (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови, відповідно до ст. 51 та ч. 2, 3 ст. 7 Закону полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч. 4 ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі о податках, зборах. Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 7 Закону. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення саме на момент звернення із заявою про порушення справи про банкрутство є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний суд України, зокрема у своїй постанові від 10.06.2008р. у справі №15/682-б.

Поряд з цим публікація оголошення згідно вимог ч. 4 ст. 105 ЦК України не була здійснена належним чином, оскільки, як випливає з положень зазначеної норми, така публікація має бути здійснена не менше ніж за два місяці до звернення із заявою про порушення справи про банкрутство підприємства в порядку ст. 51 Закону. Але докази розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення зазначеної юридичної особи відсутні, до того ж ліквідатор у ліквідаційному балансі посилається лише на заяву на публікацію об'яви про банкрутство боржника у газеті «Голос України» та зазначає, що публікація очікується лише наприкінці серпня.

З матеріалів даної справи також вбачається, що ліквідатором не зазначено та не прикладено до заяви про порушення справи про банкрутство доказів проведення належним чином інвентаризації та оцінки наявного у боржника майна.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про банкрутство» від 18.12.2009р. №15 роз'яснено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника. У таких випадках провадження у справі припиняється на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону та пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для визнання боржника банкрутом та застосування до боржника спрощеної процедури ліквідації, передбаченої ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 14.06.2011р. по справі №15/383-б та в постанові від 08.06.2011р. по справі №1-7/83-09-1286.

Керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд -

УХВАЛИВ :

Провадження у справі №2-16/3305-2011  про банкрутство приватного підприємства «Горинич», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 34057919) припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.