Рішення

від 17.08.2011 по справі 3023-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3023-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.2011Справа №5002-22/3023-2011

за позовом – ЗАТ «Мелітопольмеблі», 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 118

до відповідача – Республіканського підприємства «Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського»,  м. Сімферополь, вул. Комунальна, 22/3

про розірвання договору та стягнення 12668,83 грн.

Суддя   Калініченко А.А.

представники:

від позивача –  не з'явився

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач – ЗАТ «Мелітопольмеблі»  звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Республіканського підприємства «Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 12668,83 грн., мотивуючі позовні вимоги невиконанням з боку відповідача умов договору № 4 від 01.01.2011 року.

16.08.2011 року до суду надійшла заява позивача, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просить суд розірвати договір № 4 від 01.01.2011 року, укладений між позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача заборгованість в сумі 12668,83 грн.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 17.08.2011 року об'єднано раніше заявлені позовні вимоги, а саме: про стягнення заборгованості у розмірі 12 668,83 грн. з вимогами, викладеними у заяві від 16.08.2011 року, а саме: про розірвання договору №4 від 01.01.2011 укладеного між Республіканським підприємством «Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського» та Закритим акціонерним товариством «Мелітопольмеблі» в одне провадження.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку своїх представників  в судове засідання не забезпечив. Про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень. у разі їх наявності.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.   

Розглянувши матеріали справи, суд –

встановив:

01.01.2011 року між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) був укладений договір № 4, а.с. 4, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний поставити меблеву фурнітуру, згідно заявки замовника. замовник, в свою чергу, зобов'язаний прийняти та оплатити її. Пунктом 3 договору встановлено форма оплати – попередня.

Строк дії договору з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

05.05.2011 року відповідачем позивачу був виставлений рахунок – фактура № СФ – 0000121 від 04.05.2011 року, а.с. 8, на суму 12668,83 грн.

Згідно платіжного доручення № 41 від 11.05.2011 року позивачем було здійснено передплату товару, згідно виставленого рахунку, на суму 12668,83 грн., а.с. 5.

Але, як вказує позивач, відповідачем взяті на себе зобов'язання виконані не були, приймаючи здійснену позивачем передплату вартості товару, відповідачем товар поставлений позивачу не був.

У зв'язку з чим, 10.06.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 275, а.с. 6, про негайне повідомлення про готовність товару, здійснення відвантаження товару або повернення перерахованих позивачем грошових коштів.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк  (термін)  виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, листом вих. № 125 від 20.06.23011 року, а.с. 7, відповідач повідомив позивача про те, що позивачем грошові кошти в сумі 12668,83 грн. перераховані на рахунок, який не працював внаслідок арешту ВДВС, в той час як у виставленому рахунку – фактурі був вказаний інший рахунок. Таким чином, відповідач повідомив позивача про те, що внаслідок помилки бухгалтера позивача, сплачена сума не може бути використана відповідачем для здійснення замовлення позивача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у  справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов'язання за договором або повернення позивачу отриманих коштів в сумі 12668,83 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось раніше, 10.06.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 275, а.с. 6, про негайне повідомлення про готовність товару, здійснення відвантаження товару або повернення перерахованих позивачем грошових коштів, але відповідачем кошти повернути ті не були.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були безпідставно отримані грошові кошти в сумі 12668,83 грн.

Відповідно до ст.  1212 Цивільного кодексу України особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне   набуття або збереження майна  було  результатом поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування   майна   власником   із  чужого  незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Крім того, позивач просить суд розірвати укладений між сторонами договір № 4 від 01.01.2011 року.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (п. 2 ст. 509 ЦК України), зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином.

Суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання – відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно висуваються (ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Наразі, на думку суду, вчинені відповідачем порушення є істотними, у розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Іншими словами, договір може бути розірваний також у разі зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тотожні положення зафіксовані статтею 20 Господарського кодексу України, за якою кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у  повному обсязі, з урахуванням заяви позивача про доповнення позовних вимог.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача. Крім того, враховуючи те, що 16.08.2011 року позивачем було доповнено позовні вимоги шляхом пред'явлення до відповідача вимоги немайнового характеру, але державне мито за якою позивачем не було сплачено, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача до місцевого бюджету м. Сімферополя недоплачене державне мито за вимогою немайнового характеру у розмірі 85,00 грн.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

                                                           вирішив:

1.          Позов задовольнити.  

2.          Розірвати договір № 48 від 01.01.2011 року, укладений між ЗАТ «Мелітопольмеблі» (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 118, рахунок № 26002210113001 в ЗРУ КБ Приватбанк м. Запоріжжя, МФО 313399, ЄДРПОУ 05486579) та Республіканським підприємством «Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського» (м. Сімферополь, вул. Комунальна, 22/3, рахунок № 26009300134245 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» м. Сімферополь, ЄДРПОУ 00275257).

3.          Стягнути з Республіканського підприємства «Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського» (м. Сімферополь, вул. Комунальна, 22/3, рахунок № 26009300134245 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» м. Сімферополь, ЄДРПОУ 00275257) на користь ЗАТ «Мелітопольмеблі» (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 118, рахунок № 26002210113001 в ЗРУ КБ Приватбанк м. Запоріжжя, МФО 313399, ЄДРПОУ 05486579) заборгованість в сумі 12668,83 грн.

4.          Стягнути з Республіканського підприємства «Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського» (м. Сімферополь, вул. Комунальна, 22/3, рахунок № 26009300134245 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» м. Сімферополь, ЄДРПОУ 00275257) на користь ЗАТ «Мелітопольмеблі» (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 118, рахунок № 26002210113001 в ЗРУ КБ Приватбанк м. Запоріжжя, МФО 313399, ЄДРПОУ 05486579) 126,68 грн. державного мита.

5.          Стягнути з Республіканського підприємства «Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського» (м. Сімферополь, вул. Комунальна, 22/3, рахунок № 26009300134245 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» м. Сімферополь, ЄДРПОУ 00275257) на користь ЗАТ «Мелітопольмеблі» (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 118, рахунок № 26002210113001 в ЗРУ КБ Приватбанк м. Запоріжжя, МФО 313399, ЄДРПОУ 05486579) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

6.          Стягнути з Республіканського підприємства «Сімферопольський завод фурнітурних виробів ім. М. Островського» (м. Сімферополь, вул. Комунальна, 22/3, рахунок № 26009300134245 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк» м. Сімферополь, ЄДРПОУ 00275257) до місцевого бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 85,00 грн. недоплаченого державного мита.

7.          Видати накази після набрання  рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.08.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.