Рішення

від 28.07.2011 по справі 3/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/149

28.07.11

За позовом   Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр соціально-психологічної

                      реабілітації»

Про                стягнення 2 799,10 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № 10-601 від 16.04.2009  

Від відповідача       не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр соціально-психологічної реабілітації»заборгованості за комунальні послуги в сумі 2 799,10 грн., з них: 2006,75 грн. за утримання прибудинкової території за період з липня по грудень 2009 року та 792,35 грн. за технічне обслуговування інженерного обладнання за період з серпня по грудень 2009 року та внутрішньо будинкових мереж спільного використання за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 1078 від 01.10.2008 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 було порушено провадження у справі № 3/149 та призначено її до розгляду на 07.07.2011.

Відповідачем до відділу діловодства суду 06.07.2011 подано відзив на позов, в якому проти позову заперечує та зазначає, що 16.06.2011 платіжним дорученням № 77 заявлені позивачем в позовній заяві сума боргу сплачена відповідачем повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/149 від 07.07.2011, в зв‘язку з нез’явленням представників позивача і відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 24.06.2011, розгляд справи було відкладено на 19.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/149 від 19.07.2011, в зв‘язку з  нез’явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 24.06.2011 та ухвалі від 07.07.2011, а також необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 28.07.2011.

Позивач позовні вимоги в судовому засіданні 28.07.2011 підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 28.07.2011 не з‘явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилались рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за адресою, що зазначена в позовній заяві та  згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 14.07.2011 є юридичною адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 22.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.07.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням № 10 від 28.11.2002 ІІІ сесії двадцять четвертого скликання Деснянської районної у м. Києві ради, Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд»було визнане правонаступником управління з питань майна в частині функцій орендодавця та визнано орендодавцем нежитлових будівель, споруд та приміщень комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва, які враховуються на балансі підприємства.

01.10.2008 між Комунальним підприємством «Ватутінськінвестбуд»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр соціально-психологічної реабілітації»(орендар) було укладено договір № 1078 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації № 1081 від 18.09.2008 передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення (далі об‘єкт оренди) за адресою  м. Київ, вул. Бальзака, 22, загальною площею 240,10 кв. м.

Згідно з п. 2.1. договору об‘єктом оренди є нежитлове приміщення площею 240,10 кв. м., в тому числі на 1 поверсі –235 кв. м., місця загального користування –5,10 кв. м.

Об’єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Деснянського району і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд», який є орендодавцем (п. 2.3 договору).

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та комунальних послуг, а саме за технічне обслуговування, утримання прибудинкової території,  в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 2 799,10 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторонами в п. 9.1. договору встановлений строк його дії до 30.09.2009.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у  разі  відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Доказів в підтвердження того, що однією із сторін було заявлено про припинення дії договору не подано.

Відповідно до п. 3.7 договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванні інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного користування, не входять до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі розрахунків вартості послуг, визначеному у додатку № 2 до договору, або договорів укладених орендарем безпосередньо з організаціями, що надають такі послуги.

Згідно п. 1.1. додатку № 2 кошти за комунальні послуги сплачуються до 20 числа кожного місяця на рахунки виконавця.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги передбачений також п. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 1.2. додатку № 2 податок на додану вартість сплачується власниками окремо від комунальних послуг у розмірах та порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 6. додатку № 2 вартість технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж спільного використання визначається з урахуванням кошторисних витрат на їх утримання, площі всієї будівлі та пропорційно приватизованої площі співвласників комунальної власності за наступною формулою

В=К х Sо        де

                 S

В –вартість технічного обслуговування інженерного обладнання

К –кошторисна вартість обслуговування

Sо –орендована площа або площа співвласника комунальної власності

S –площа всієї будівлі

К/S –визначена в розмірі 0,44875 грн.

Sо визначено = 240,10 кв. м.

Отже, 0,44875 грн. х 240,10 кв. м. = 107,74 грн. без ПДВ, що разом з ПДВ становить 129,29 грн.

Позивачем за технічне обслуговування інженерного обладнання нарахований  борг відповідачу за період серпень-грудень 2009 року становить : 646,45 грн.

Оскільки зобов‘язання з оплати за технічне обслуговування інженерного обладнання відповідачем за вказаний період в повному обсязі не виконані, вимоги позивача в сумі 646,45 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 5.1. договору визначено розрахунок вартості утримання прибудинкової території за формулою : площа прибудинкової території, яка визначена в розмірі 815,76 грн.) х  Т (тариф, визначений в розмірі 0,27 грн. без ПДВ), при цьому умовами додатку передбачено, що в подальшому площа прибудинкової території може змінюватись з уточненням по поверхових планів БТІ.

Розрахунок вартості зазначених послуг позивачем за період липень-грудень - 2009 року здійснений наступним чином:

815,76 кв. м. х 0,27 грн. = 220,25 грн., що разом з ПДВ складає 264,31 грн. х 6 місяці = 1 585,83 грн.

Враховуючи те, що розрахунок суми боргу за утримання прибудинкової території здійснений вірно та за відсутності доказів на підтвердження повної сплати відповідачем якого, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в розмірі 1 585,83 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наявність в матеріалах справи укладених позивачем з підприємствами, що надають відповідні комунальні послуги, договорів свідчать про правомірність відшкодування позивачу згаданих витрат в розмірі 646,45 грн. за технічне обслуговування та 1 585,83 грн. за утримання прибудинкової території, загалом в розмірі 2 232,28 грн.

В частині позовних вимог про стягнення 145,90 грн. за технічне обслуговування та 420,92 грн. за утримання прибудинкової території в позові слід відмовити, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку застосовані нові тарифи, при цьому зміни до додатку № 2 сторонами внесено не було.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача на те, що ним згідно платіжного доручення № 77 від 16.06.2011 заявлений позивачем борг сплачено повністю не відповідають дійсності, оскільки із вказаного платіжного доручення вбачається (в рядку «призначення платежу»), що відповідачем сплачено борг за оренду, тоді як позивачем заявлено вимоги про стягнення боргу за комунальні послуги.

Враховуючи вищевикладене, вимоги Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр соціально-психологічної реабілітації»(м. Київ, вул. Бальзака, 22, код ЄДРПОУ 33883277) на користь Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»(м. Київ, вул. Електротехнічна, 11, код ЄДРПОУ 30977943) 2 232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн. 28 коп. заборгованості, 22 (двадцять дві) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита та 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити повністю.

Суддя

В.В.Сівакова

Рішення підписано 01.08.2011.