Рішення

від 26.07.2011 по справі 5/87

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5/87

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5/87

26.07.11

За позовом   Cелянського (фермерського) господарства «Борисфен»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтех-Київ»

про                 стягнення 93 044,25 грн.

     Суддя  Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:          не з'явився;

від відповідача:     не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Cелянське (фермерське) господарство «Борисфен»(далі –позивач, СФГ «Борисфен») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтех-Київ»(далі-відповідач, ТОВ Укрспецтех-Київ») про стягнення з відповідача на користь позивача 93 044,25 грн., з яких 58 740,00 грн. попередньої оплати, 19 577,08 грн. пені, 11 571,90 грн. інфляційних втрат та 3 155,27 грн. 3 % річних. Також позивач просить судові витрати по розгляду цієї справи покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов даного договору щодо поставки товару у визначений згаданим договором строк, що тягне обов'язок відповідача повернути суму попередньої оплати, яка станом на  час звернення до суду, незважаючи на вимоги позивача не повернута, що зумовило нарахування штрафних санкцій за договором купівлі-продажу № 55/07-09 від 15.07.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2011 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.07.2011 р.

В судовому засіданні 12.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав суду документи на виконання ухвали про порушення провадження по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про дату, місце і час розгляду справи, в зв'язку з чим суд на підставі ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 26.07.2011 р.

15.07.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача з долученими додатковими документами, а також заява про зменшення позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути  з відповідача 58 740,00 грн. попередньої оплати, 7 188,37  грн. пені, 11 571,90 грн. інфляційних втрат та 3 155,27 грн. 3 % річних, судові витрати покласти на відповідача у справі.

В судове засідання 26.07.2011 р. представники сторін не з'явились, хоча про дату, місце і час розгляду справи повідомлені належно, повідомлень про причини неявки чи клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, при цьому, в попередньому судовому засіданні представник позивача позов підтримала та надала додаткові документи на вимогу суду, а також надіслала заяву про зменшення позовних вимог, отже суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності представників сторін.

Згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою з ЄДРПОУ та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Укрспецтех-Київ», наданими позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Крім цього, суд, розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, вважає за необхідне відмовити в її задоволенні з огляду на те, що позивачем в заяві не наведено обґрунтувань того, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення, а відтак згадана заява є необгрунтованою та непідтвердженою належними доказами.

У судовому засіданні 26.07.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2011 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладений договір № 55/07-09 купівлі-продажу (далі-Договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати покупцю трактор МТЗ «Беларус»-920 (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.

Згідно п. 2.3.1 Договору покупець протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше 17 липня 2009 р., включно перераховує на розрахунковий рахунок продавця передоплату в розмірі 50% вартості товару в сумі 72 500, 00 грн., в т.ч ПДВ 20 % 12 083,00 грн. Підставою для платежу покупця є даний Договір та рахунок на оплату, який виставляється продавцем покупцю в день підписання Договору обома сторонами.  

Покупець оплачує товар наступними частинами :

1.          до 20 августа 2010 р. - 39 300,00 грн.

2.          до 20 августа 2011 р. - 39 300 грн.

Продавець поставляє (передає) товар, передбачений п. 1.2 цього Договору покупцю в строк до 20 серпня 2009 р. (п. 2.4 Договору).

П. 3.1 Договору встановлює обов'язок продавця поставити товар покупцю по акту приймання-передачі.

Сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх  зобов'язань за Договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою даний Договір є договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання п. 2.3.1 Договору 17.07.2009 р. сплачено в якості передоплати 72 500,00 грн. за виставленим відповідачем рахунком-фактурою № 55/07-09РФ від 15.07.2009 р., що підтверджується долученою до матеріалів справи належним чином завіреною копією квитанцією № 87 від 17.07.2009 р.  

Таким чином, судом встановлено, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання за Договором щодо своєчасного здійснення попередньої оплати.

Разом з тим, відповідач в порушення п. 2.4 Договору не поставив товар в строк до 20.08.2009 р.

18.11.2009 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплаченої попередньої оплати в розмірі 72 500,00 грн. в десятиденний строк в зв'язку з непоставкою товару за укладеним між сторонами Договором.

Однак відповідачем відповіді позивачу на згаданий лист не надано. Натомість, як вбачається з долучених до матеріалів справи банківських виписок по рахунку позивача по операціям за період 27.08.2009 р. по 05.05.2011 р., відповідачем повернуто позивачу суму попередньої оплати за Договором в розмірі 13 760,00 грн.

Доказів на підтвердження повернення 58 740,00 грн. передоплати відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України суду не надано, а відтак судом встановлено, що заборгованість відповідаа перед позивачем по поверненню попередньої оплати за Договором становить 58 740,00 грн.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю  оплатити  товар  до  його передання продавцем (попередня оплата),  покупець повинен здійснити оплату в строк,  встановлений договором  купівлі-продажу,  а  якщо  такий  строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу. Якщо продавець, який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати.

На суму   попередньої   оплати   нараховуються  проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від  дня,  коли  товар  мав бути  переданий,  до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому  суми  попередньої  оплати.  Договором  може  бути

встановлений   обов'язок  продавця  сплачувати  проценти  на  суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ст. 693 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення суми попередньої оплати за Договором, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов в  частині стягнення суми попередньої оплати нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 58 740,00 грн. грн. боргу.

Позивач також просить з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 188,37 грн. за період з 27.08.2009 р. по 10.12.2009 р.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Приписами ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене  ним  правопорушення у сфері господарювання.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що  за прострочку передачі чи неповну передачу товару продавець  сплачує покупцю пеню в двократному розмірі облікової ставки НБУ від вартості перерахованих грошових коштів на рахунок продавця за кожен день прострочки передачі товару.

Таким чином, судом встановлено, що право позивача на нарахування пені на підставі п. 4.1 Договору виникло з 21.08.2009 р., при цьому за перерахунком суду з дотриманням вимог ст. ст. 231, 232 ГК України пеня за період з 21.08.2009 р. по 21.02.2010 р. становить 7 234,73 грн. Разом з тим, суд вважає, що пеня підлягає стягненню в розмірі 7 188,37 грн. з врахуванням заявлених позивачем вимог в цій частині.

Крім цього, позивач просив стягнути 11 571,90 грн. інфляційних втрат та 3 155,27 грн. 3 % річних за період з 28.08.2009 р. по 01.05.2011 р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як передбачено ч. ч. 2, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати. На   суму  попередньої   оплати   нараховуються  проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від  дня,  коли  товар  мав бути  переданий,  до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому  суми  попередньої  оплати.  Договором  може  бути встановлений   обов'язок  продавця  сплачувати  проценти  на  суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.  

Приписами ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування   чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється  договором,  законом  або  іншим  актом  цивільного законодавства.

Як вбачається з укладеного сторонами Договору ними не було обумовлено розмір процентів, який підлягає сплаті за користування грошовими коштами перерахованими в якості передоплати. Натомість, сторонами в п. 4.3 Договору встановлено, що інші штрафні санкції, майнові претензії, не обумовлені цим Договором не застосовуються до жодної із сторін.

При цьому, суд вважає, що в даному випадку позивачем невірно визначено підставу для захисту свого майнового права, яке полягає в отриманні компенсації за користування його грошовими коштами перерахованими в якості передоплати, тому відсутні підстави для стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України з відповідача 11 571,90 грн. інфляційних втрат та 3 155,27 грн. 3 % річних, а відтак –в цій частині позову має бути відмовлено.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтех-Київ»(03039, м. Київ, вул.. Миколи Грінченка, 18, літера А, ідентифікаційний код 34934840) на користь Cелянського (фермерського) господарства «Борисфен»(57316, Миколаївська область, Снігурівський район, с. Тамарине, ідентифікаційний код 13871966) 58 740 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп. – попередньої оплати за договором купівлі-продажу             № 55/07-09 від 15.07.2009 р., 7 188 (сім тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 37 коп. –пені, а також 659 (шістсот п'ятдесят дев'ять) 28 коп. – державного мита та 167 (сто шістдесят сім) грн. 22 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 

Суддя                                                                                                                   В.С. Ломака

Повне рішення складено 01.08.2011 р.