Рішення

від 27.07.2011 по справі 56/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/192

27.07.11

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали справи

За позовом     

Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Укрнафтогаз»

до

Відкритого акціонерного товариства «Декор-плюс»

про

стягнення 26 483,50 грн.

Представники сторін:

від позивача

ОСОБА_1 дов. № 31 від 31.03.2011 р.

від відповідача

Гарбар В.А. протокол від 07.07.1995 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Укрнафтогаз»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Декор-плюс»заборгованості за договором № 099-Р на ведення реєстру власників цінних паперів від 22.05.2001 р. та від 15.05.2009 р. у розмірі 26 483,50 грн., в тому числі основної заборгованості у розмірі 25 220,86 грн. та пені у розмірі 1 262,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором № 099-Р на ведення реєстру власників цінних паперів від 22.05.2001 р. та від 15.05.2009 р., оскільки своєчасно не здійснив розрахунок за надані послуги з ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору № 099-Р на ведення реєстру власників цінних паперів від 22.05.2001 р. та від 15.05.2009 р. на загальну суму 26 483,50 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав, проте у судове засідання 27.07.2011 р. з'явився представник відповідача, проти позову заперечує.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

22.05.2001 р. між відкритим акціонерним товариством «Фінансова компанія «Укрнафтогаз», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз»(надалі - реєстратор, позивач) та відкритим акціонерним товариством «Декор - плюс»(надалі - емітент, відповідач) укладено договір № 099-Р на ведення реєстру власників іменних цінних паперів надалі договір від 22.05.2001 р.).

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору емітент доручає, а реєстратор приймає на себе виконання послуг по формуванню після прийому у іншого реєстроутримувача та подальшого ведення системи реєстру емітента на цінні папери, що випущені емітентом.

Пунктом 4.1. договору від 22.05.2001 р. передбачено, що емітент оплачує послуги реєстратора щомісяця та підписує акт виконаних робіт.

Обсяг послуг у грошовому обчисленні згідно пункту 4.1. договору визначається в протоколі домовленості про договірну ціну (додаток 1), який може бути переглянутим за домовленістю сторін. Оплата проводиться авансовими платежами за один місяць вперед, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок реєстратора не пізніше п’яти банківських днів після першого дня поточного місяця (п. 4.2. договору).

У п. 4.5. договору від 22.05.2001 р. встановлено, що плата, яка встановлена в п. 4.1. цього договору не сплачується у випадку у випадку, коли емітент не мав змоги користуватись послугами реєстратора з провини реєстратора (крім випадків, коли неспроможність реєстратором виконувати свої обов’язки була обумовлена обставинами непереборної сили).

Крім того, відповідно до п. 4.6. договору від 22.05.2001 р. п. 4.5. не звільняє емітента від щомісячної сплати емітентом реєстратору абонентської плати згідно затверджених розцінок.

Відповідно до протоколу домовленості про договірну ціну сторонами досягнута домовленість щодо оплати вартості формування системи реєстру у розмірі 250,00 грн. та щомісячну абонентську плату у розмірі 40,00 грн. за обслуговування системи реєстру власників іменних цінних паперів відповідача.

Листом № 2/АТЕ-099 від 09.07.2009 р. позивач запропонував відповідачу укласти новий договір на ведення реєстру власників іменних цінних паперів в зв’язку із зміною типового договору на ведення реєстру та необхідністю привести умови укладених договорів у відповідність до цих змін протягом року з дня набрання чинності рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27.05.2008 р. № 545.

В зв’язку із викладеним вище, 15.07.2009 р. між відкритим акціонерним товариством «Фінансова компанія «Укрнафтогаз»(надалі - реєстратор, позивач) та відкритим акціонерним товариством «Декор - плюс»(надалі - емітент, відповідач) укладено новий договір № 099-Р на ведення реєстру власників іменних цінних паперів (надалі - договір від 15.07.2009 р.), відповідно до п. 1.1. якого реєстратор зобов’язується надавати емітенту послуги щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів: обліку та зберігання інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів на підставі законодавства, а емітент зобов’язується здійснювати оплату наданих послуг.

Пунктом 4.1. договору від 15.07.2009 р. встановлено, що оплата робіт та послуг реєстратора за цим договором здійснюється за тарифами на послуги реєстратора згідно переліку вартості послуг, що надаються реєстратором емітенту іменних цінних паперів (додаток 1 до цього договору), які є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.3. договору оплата за послуги здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний (розрахунковий) рахунок реєстратора. Абонентська плата за ведення системи реєстру за поточний місяць та оплата за відповідальне зберігання у реєстратора бланків сертифікатів цінних паперів здійснюється емітентом на умовах передоплати кожного місяця до 5 числа поточного місяця незалежно від отримання/неотримання рахунку від реєстратора шляхом перерахування на поточний (розрахунковий) рахунок реєстратора в розмірі зазначеному в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до акту прийму - передачі реєстру власників іменних цінних паперів від 22.05.2001 р. позивачу передано документи, які складають систему реєстру відповідача.

Позивачем виконано зобов’язання за договорами від 22.05.2001 р. та від 15.07.2009 р. в повному обсязі, що підтверджується рахунками, наявними в матеріалах справи на загальну суму 25 220,64 грн., які направлялись відповідача докази чого наявні в матеріалах справи.

Станом на час вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 25 220,64 грн. та підтверджується матеріалами справи.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 25 220,64 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню частково на суму 25 220,64 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 262,86 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.10. Договору від 15.07.2009 р. за порушення термінів оплати, передбачених цим договором, емітент виплачує реєстратору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період прострочки, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочки до дня повного виконання зобов’язань включно.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені, суд визнає його не вірним, у зв‘язку з арифметичними помилками. За розрахунком суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної програми «Ліга - Закон»програми «Калькулятор»розмір пені складає 2 208,95 грн.

Отже, за розрахунком суду, розмір пені є більшим ніж той який просить позивач. З огляду на те, що заяви про вихід суду за межі позовних вимог до суду не надходило, то вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем, а саме 1 262,86 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, 78, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -          

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Декор - плюс»(02150, м. Київ, вул. Боженка, 66, ідентифікаційний код 23169718) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «Укрнафтогаз»(02090, м. Київ, вул. Празька, 5, ідентифікаційний код 24101605) суму основного боргу у розмірі 25 220,64 (двадцять п’ять тисяч двісті двадцять) грн. 64 коп., пеню у розмірі 1 262,86 (одна тисяча двісті шістдесят дві) грн. 86 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 264,84 (двісті шістдесят чотири) грн. 84 коп. та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                             В.В. Джарти

Дата підписання повного тексту рішення 01/08/.2011 р.