Рішення

від 27.07.2011 по справі 56/178

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/178

27.07.11

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали справи

За позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмакс»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрміськбудпостач»

про

стягнення 41 479,95 грн.

Представники сторін:

від позивача

  ОСОБА_1 дов. № 40 від 28.04.2011 р.

від відповідача

  не з'явились

У судовому засіданні 01.06.2011 р.

судом оголошено перерву до 13.07.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмакс»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрміськбудпостач»заборгованості за договором купівлі - продажу № 09/08-01 від 09.08.2010 р. у розмірі 41 479,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором купівлі –продажу № 09/08-01 від 09.08.2010 р., оскільки своєчасно не здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору купівлі - продажу № 09/08-01 від 09.08.2010 р. на загальну суму 41 479,95 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, нараховуючи при цьому пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідач відзив на позов не надав, проте у судовому засіданні 01.06.2011 р. був присутній представник відповідача, в зв’язку з чим про час та місце судового розгляду відповідач був повідомлений належним чином.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

09.08.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Будмакс»(надалі - продавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрміськбудпостач»(надалі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 09/08-01 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов’язується поставляти покупцеві продукцію, у кількості в асортименті та по цінам, що узгоджуються в специфікаціях, які є невід’ємними частинами цього договору (надалі - товар), а покупець зобов’язується прийняти цей товар та сплатити за нього договірну вартість.

На виконання умов договору позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 49 195,72 грн., згідно наступних видаткових накладних:

№ КВВ-09/10/002 від 10.09.2010 р. на загальну суму 13 761,04 грн.

№ КВВ-09/22/017 від 22.09.2010 р. на загальну суму 13 761,04 грн.

№ КВВ-09/20/024 від 22.09.2010 р. на загальну суму 6 880,52 грн.

№ КВВ-09/24/005 від 24.09.2010 р. на загальну суму 1 032,08 грн.

№ КВВ-10/01/002 від 01.10.2010 р. на загальну суму 6 880,52 грн.

№ КВВ-10/01/014 від 01.10.2010 р. на загальну суму 6 880,52 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ААВ № 656742 від 01.09.2010 р. та ААВ № 656820 від 30.09.2010 р.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 10 банківських днів після отримання товару покупцем, згідно відвантажувальних документів продавця.

Відповідач за поставлений позивачем товар в повному обсязі не розрахувався. Станом на момент розгляду справи судом відповідач має заборгованість перед позивачем на загальну суму 37 166,89 грн.

Крім того, заборгованість відповідача також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2010 р. по 30.04.2011 р. у розмірі 37 166,89 грн.

Проте суд відмічає, що акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами (накладними, рахунками), але позивач додав до позовної заяви копії видаткових накладних, які підтверджують суму заборгованості.

За таких обставин, заборгованість відповідача у розмірі 37 166,89 грн. підтверджується матеріалами справи.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу відповідно до якого одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Якщо договором встановлений обов‘язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі –продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 9 911,06 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, та з урахуванням строку оплати передбаченого п. 2.3. договору позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 37 166,89 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач нараховує штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 1 984,85 грн., 3% річних у розмірі 398,30 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 929,91 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3. договору у разі порушення строків оплати товару покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга Закон»програми «Калькулятор», суд визнає його частково не вірним. За розрахунком суду розмір пені становить 2 853,25 грн., який є більшим ніж той який заявлений позивачем до стягнення, а саме 1 984,85 грн.

Однак, суд має можливість вийти за межі позовних вимог тільки за заявою сторони, так як зазначених заяв до суду не надходило, тому суд задовольняє розмір пені визначений позивачем, а саме 1 984,85 грн.

Також позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 398,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 929,91 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох процентів річних є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат та 3% річних, суд визнає його частково не вірним.

За розрахунком суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга Закон»програми «Калькулятор», розмір 3% річних становить 572,11 грн.

За розрахунком суду, розмір 3 % річних є більшим ніж той який просить позивач. З огляду на те, що заяви про вихід суду за межі позовних вимог до суду не надходило, то вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем, а саме 398,30 грн.

За розрахунком суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга Закон»програми «Калькулятор», розмір інфляційних втрат складає 1 789,54 грн., який і підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем надано суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку відповідача та на майно відповідача.

Розглянувши подану заяву, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”від 22.12.06р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. “Про деякі питання практики забезпечення позову”, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Тому, клопотання позивач про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 41 339,58 грн., в тому числі основний борг у розмірі 37 166,89 грн., пеня у розмірі 1 984,85 грн., 3 % річних у розмірі 398,30 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 789,54 грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, 78, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -          

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрміськбудпостач»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 5, ідентифікаційний код 36460590) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмакс»(04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160-А, ідентифікаційний код 32376008) суму боргу у розмірі 41 339,58 (сорок одна тисяча триста тридцять дев’ять) грн. 58 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 413,40 (чотириста тринадцять) грн. 40 коп. та 235,20 (двісті тридцять п’ять) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          В задоволені клопотання про забезпечення позову відмовити.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                 В.В. Джарти

Дата підписання повного тексту рішення 01.08..2011 р.