Рішення

від 18.08.2011 по справі 18/2014/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        18.08.2011 р.                                                                      Справа № 18/2014/11

за позовом Товариства  з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава", вул. Ковпака, буд. 37, м. Полтава

до  Товариства  з обмеженою відповідальністю "Коск", вул. Фрунзе, буд. 67, м. Полтава, 36002

про  стягнення 2443,23 грн.

                                                  Суддя Безрук Т.М.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 2 від 15.03.2011р.

від відповідача:  не з’явився

Розглядається позовна заява про стягнення 2443,23 грн., у тому числі 1900 грн. заборгованості за бордюри БР100-30-15  в кількості 19 штук, поставлених згідно видаткової накладної № 331/08 від 06.08.2010р., 259,92 грн. - пені, 229,90 грн. - інфляційних, 53,41 грн. –3% річних.

Відповідач правом на подання відзиву згідно ст. 59 ГПК України не скористався, заперечень по суті спору суду не надав; свого повноважного представника в судове засідання не направив. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 20.07.2011р., від 03.08.2011р. (залучені до матеріалів справи).

Згідно витягу з   Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство  з обмеженою відповідальністю "Коск" зареєстровано як юридична особа, юридичною адресою відповідача значиться: вул. Фрунзе, буд. 67, м. Полтава, 36002, що співпадає з адресою за позовом. Отже, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи.

Зважаючи на те, що про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, наявні в справі документи дають можливість вирішити спір без присутності сторін, тому  підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

        Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

          В судовому засіданні 18.08.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі усної угоди купівлі-продажу між Товариством  з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" (позивачем) та Товариством  з обмеженою відповідальністю "Коск" (відповідачем),  позивач продав відповідачу продукцію (бордюри БР100-30-15  в кількості 19 штук) на загальну суму 1900,00 грн. Зазначене підтверджується видатковою накладною №331/08 від 06.08.2010р. та довіреністю  відповідача на отримання матеріальних цінностей №0000065 від 04.08.2010року.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару згідно видаткової накладної №331/08 від 06.08.2010р. не виконав, вартість одержаного товару  в  сумі 1900,00 грн. відповідач не сплатив.

            Відповідно до ч.2 с.509, ст.11 Цивільного кодексу  України (далі –ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          За ст.202 ЦК України  правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203 ЦК України).

          Частиною 1 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі. Сторони  мають  право  обирати  форму  правочину,  якщо  інше   не встановлено законом.

          Згідно ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

          Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

          Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

          Як свідчать надані докази, відповідачем видано довіреність своєму представнику на одержання матеріальних цінностей, у видатковій накладній №331/08 від 06.08.2010р. зазначено кількість, ціна та загальна вартість товару, одержаного відповідачем.           Дані докази свідчать, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу в усній формі.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару.

          Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України  зобов’язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов’язання  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          06.06.2011 р. позивач, керуючись ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, направив відповідачу вимогу № 109 про сплату заборгованості у сумі 1900,00 грн., що підтверджується поштовим повідомленням  про вручення від 10.06.2011р.  

Відповідач борг не сплатив.          

Таким чином,  заборгованість відповідача становить 1900,00 грн., що підтверджується заявою позивача від 02.08.2011р. та актом звірки  станом на 25.05.2011р. в редакції позивача.          

          Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідач доказів в спростування вищевикладеного та доказів сплати боргу суду не надав.

          Отже, позовні вимоги в частині стягнення 1900,00  грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

        У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми ( розрахунок додається).

          Позивач керуючись ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 53,41 грн. інфляційних за період серпень 2010р. - червень 2011р., 53,41 - 3% річних за період з 07.08.2010р. по 14.07.2011року.

          При визначенні інфляційних  та річних витрат позивач не вірно визначив період нарахування цих сум. Позивач не прийняв до уваги той факт, що вимога про сплату боргу була направлена ним 06.06.2011р. та одержана відповідачем 10.06.2011р. Отже, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України  боржник повинен виконати  обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, (10.06.2011р. + 7днів = 17.06.2011р.), а тому строк, за який позивач правомірно може вимагати відшкодувати йому річних та інфляційних, починається з 18.06.2011р.

       Після проведення перерахунку судом встановлено, що за період з 18.06.2011р. по 14.07.2011р.  сума річних становить 4,22 грн. та інфляційні за червень 2011р.  становлять 7,60 грн. В цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

          В іншій частині вимоги щодо стягнення річних, інфляційних відхиляються судом, як безпідставні.                    

     Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 259,92 грн. пені.

За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання  вчиняється  у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

Як встановлено судом, сторони договору не укладали та  не передбачили відповідальності покупця за неоплату (несвоєчасну оплату) одержаного товару у вигляді нарахування пені.

Отже, підстави для нарахування пені відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій з його сторони.

 В разі добровільного виконання  рішення суду відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

           Керуючись ст.ст. 43,49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства  з обмеженою відповідальністю "Коск" (вул. Фрунзе, буд. 67, м. Полтава, 36002,  ідентифікаційний код 35440201, інші відомості: не відомі)  на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" (вул. Ковпака, буд. 37, м. Полтава, ідентифікаційний код 36903416, інші відомості: не відомі) 1900грн. 00 коп. основного боргу, 4грн. 22 коп. - 3% річних, 7 грн. 60 коп. інфляційних, 102грн. 00 коп. витрат з оплати держмита, 236грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

                    Суддя                                                                      Безрук Т.М.

Повне рішення складено та підписано 23.08.2011р.