Рішення

від 25.08.2011 по справі 18/1539/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/1539/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        25.08.2011                                                                                         Справа № 18/1539/11

м. Полтава

за позовом Дочірнього підприємства "КОНРІЛ", юридична адреса: вул. Кутузова, 18/7, офіс 201, м. Київ, 01133; фактична адреса: провулок Лютневий, 3, м. Київ, 04086

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІК-МАЙСТЕР", вул. Маршала Бірюзова, 86, к. 67, м. Полтава, 36007

про стягнення 22380,58 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача:Богиня Ю.О. - директор.

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 22380,58 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № К 020 від 04.01.2010 року, з яких: 16000,40 грн. –основний борг; 930,87 грн. –пеня; 469,03 грн. –інфляційні витрати; 180,16 грн. –3% річних; 4800,12 грн. - штраф.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином (повідомлення в матеріалах справи, а.с. 41), причин неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав.

Відповідач  позов визнає в частині вимог про стягнення боргу на суму 13500,40 грн., в частині стягнення 469,03 грн. інфляційних витрат та 180,16 грн. 3 відсотки річних, про що зазначив у відзиві на позов від 25.08.2011 року.

Здійснене відповідачем часткове визнання позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб, а тому приймається судом відповідно до ст.ст. 22, 78 ГПК України.

Необхідних для вирішення спору доказів достатньо, тому суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем те відповідачем 04.01.2010 року укладено договір № К 020 купівлі –продажу товару з відстрочкою платежу (далі Договір).

За умовами п. 1.1. Договору продавець (позивач) продає товар, а покупець (відповідач) замовляє, приймає та оплачує його на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 3.3. Договору поставка товару оформлюється накладними, які являються невід'ємною частиною Договору. В накладних указуються асортимент, кількість, ціна товару, а також загальна сума, що підлягає до сплати покупцем за товар. Накладні складаються продавцем на поставку кожної партії товару і від імені покупця підписуються особою, що приймає товар. Підписана сторонами накладна являється документом, який підтверджує факт прийому-передачі товару.

Як свідчать видаткові накладні, наявні в матеріалах справи (а.с. 12-19), на протязі лютого - березня 2010 року позивач передав, а відповідач приймав товар.

Виходячи зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором визначено (п. 4.1. Договору), що оплата товару покупцем проводиться по кожній накладній не пізніше, ніж через 21 календарних днів з моменту поставки товару. Моментом поставки товару являється дата оформлення відповідної накладної, що підтверджується підписом особи, що приймає товар. Дата вказана в накладній на поставку товару повинна відповідати даті фактичного отримання товару покупцем.

Оплату за товар відповідач здійснив частково.

За розрахунком позивача відповідач оплатив товар на суму 180288,40 грн. та повернув товар на суму 19755,42 грн., а станом на момент звернення з позовом до суду неоплаченим залишився товар на суму 16000,40 грн.

Вимоги  про стягнення основного боргу відповідач визнає частково - на суму 13500,04 грн., посилається на те, що при розрахунку позовних вимог позивачем не врахована сплата 1000,00 грн. платіжним дорученням № 59 від 15.02.2011 року до подання позову, а також відповідачем після подання позову погашено ще 1500,00 грн. боргу (платіжні доручення № 203 від 07.07.2011 року, № 136 від 15.07.2011 року).

Оскільки в наданих відповідачем платіжних дорученнях № 59 від 15.02.2011 року, № 203 від 07.07.2011 року та № 136 від 15.07.2011 року, які свідчать про перерахування відповідачем на рахунок позивача коштів  в сумі 1000,00 грн., 500,00 грн. та 1000,00 грн., в графі "призначення платежу" зазначений договір № 02-019 від 02.09.2008 року, а не Договір № К 020 від 04.01.2010 року, суд зобов'язав позивача надати суду відомості щодо наявності чи відсутності між сторонами договірних відноси, які випливають з інших договорів, зокрема, договору № 02-019 від 02.09.2008 року, на який посилається відповідач в платіжних дорученнях як на підставу платежу, а в разі наявності такого договору - надати суду його засвідчену копію. Позивач на вимогу суду ніяким чином не відреагував. Відповідач у заяві від 25.08.2011 року (а.с. 43) пояснив, що  проведення розрахунків з позивачем за товар, переданий на підставі Договору № 020 від 04.01.2010 року з посиланням на Договір № 020 від 02.09.2008 року є помилкою бухгалтера ТзОВ "Бік-Майстер", що не змінив в матриці платіжного документу реквізити договору на новий.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах  здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Жодних заперечень стосовно доводів відповідача про погашення ним заборгованості згідно платіжних доручень № 59 від 15.02.2011 року, № 203 від 07.07.2011 року та № 136 від 15.07.2011 року саме по Договору № 020 від 04.01.2010 року позивач не надав, відомості щодо наявності чи відсутності між сторонами договірних відноси, які випливають з інших договорів, зокрема, договору № 02-019 від 02.09.2008 року позивачем також не надані, тому суд вважає дані платіжні доручення належними доказами часткового погашення відповідачем заборгованості на суму 2500,00 грн. по Договору № К020 від 04.01.2010 року.

Таким чином, платіжні доручення від 07.07.2011 року №203 та від 15.07.2011 року № 136 свідчать, що добровільна сплата відповідачем 1500,00 грн. боргу здійснена після подання позову. Згідно п. 3.2. Роз'яснення ВАСУ N 02-5/612 від 23.08.1994 року господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України) зокрема, у випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання. В зв'язку з наведеним, на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України провадження по справі в частині стягнення 1500,00 грн. основного боргу припиняється за відсутності предмету спору.

Сплата 1000,00 грн. боргу відповідачем здійснена до пред'явлення позову –платіжне доручення № 59 від 15.02.2011 року, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати отриманого товару.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах  здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за Договором, а саме не сплатив у повному обсязі вартість отриманого товару, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу з урахуванням зібраних по справі доказів задовольняються судом частково –на суму 13500,40 грн.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 180 грн. 16 коп. - 3% річних за 137 днів прострочки платежу в період з 07.01.2011 року по 24.05.2011 року, а також 469 грн. 03 коп. інфляційних витрат з січня 2011 року по травень 2011 року.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 180 грн. 16 коп. - 3% річних, а також 469 грн. 03 коп. інфляційних витрат суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем сум.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивачем заявлено до стягнення 930 грн. 87 коп. пені за період з 07.01.2011 року по 24.05.2011 року згідно п. 6.2 Договору, а також 4800 грн. 12 коп. штрафу за прострочення відповідачем оплати товару згідно п. 6.3 Договору.

Ухвалами суд зобов'язував позивача надати уточнений розрахунок цих сум, проте, всупереч ст. 33 ГПК України, позивач належних доказів суду не надав, хоча про вимоги суду був належно повідомлений: в засіданні 21.06.2011 року та ухвалами від 21.06.2011 року, 05.07.2011 року, 18.07.2011 року, та мав достатньо часу для підготовки і надання відповідних матеріалів. Доказів невиконання вимог суду з поважних причин позивач не надав, що перешкоджає розгляду спору по суті в цій частині.

Таким чином, в зв'язку з неподанням позивачем без поважних причин витребуваних судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, суд залишає позов в частині стягнення з відповідача 930 грн. 87 коп. пені, а також 4800 грн. 12 коп. штрафу без розгляду.

З урахуванням матеріалів справи, державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу, відповідно до частини п'ятої ст. 49 ГПК України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49 (ч. 5), 78, 80 (п.1.1 ч. 1), 81 (п. 5 ч. 1),82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1000,00 грн. боргу відмовити.

3. В частині стягнення з відповідача 1500,00 грн. боргу провадження по справі припинити за відсутності предмету спору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІК-МАЙСТЕР", вул. Маршала Бірюзова, 86, к. 67, м. Полтава, 36007, р/р 260077277 в Райффайзен банк Аваль, МФО 380805, код ЄДРПОУ 30905004 на користь Дочірнього підприємства "КОНРІЛ", юридична адреса: вул. Кутузова, 18/7, офіс 201, м. Київ, 01133; фактична адреса: провулок Лютневий, 3, м. Київ, 04086, р/р 260070101827 в ЗАТ "ПроКредитБанк" у м. Києві, МФО 320984, код ЄДРПОУ 23703164 –13500 грн. 40 коп. основного боргу; 180 грн. 16 коп. три відсотки річних; 469 грн. 03 коп. інфляційних витрат; 156 грн. 40 коп. державного мита; 165 грн.02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В частині вимог про стягнення 930 грн. 87 коп. пені, а також 4800 грн. 12 коп. штрафу позов залишити без розгляду.

6. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя                                                                                          Пушко І.І.