Рішення

від 22.08.2011 по справі 3414-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3414-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

22.08.2011Справа №5002-19/3414-2011

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпрес», Черкаська область, с.Червона Слобода (ідентифікаційний код 22800770)

До відповідача – Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Крим», АР Крим, Бахчисарайський район, с.Віліно (ідентифікаційний код 03759754)

про стягнення 26865,00 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Смоляк А.О. – представник, б/н від 10.08.2011 р.

Від відповідача - не з'явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпрес» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Крим», згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 23000,00 грн., пеню у розмірі 2295,00 грн., 3% річних у розмірі 445,00 грн., індекс інфляції у розмірі 1125,00 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.08.2011 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, надання доказів, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представника позивача, він давав пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) позивачем не заявлялося.

Представнику позивача роз'яснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпрес» (Виконавець) та Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством «Агрофірма «Крим» (Замовник) укладено Договір поліграфічної продукції, відповідно до п.1.1  якого Виконавець зобов'язується виготовити і поставити, а Замовник прийняти і оплатити поліграфічну продукцію відповідно до умов Договору і Специфікації та/або накладних, які є його невід'ємною частиною (а.с.13-14).

В специфікації / накладних визначається найменування, асортимент і кількість продукції, вимоги до її графічного кольорового виконання, строки і умови поставки, ціна за одиницю продукції, сума замовлення, порядок розрахунків, а також інші необхідні дані. Замовлення вважається прийнятим до виконання після затвердження Замовником кольорових проб або еталонних зразків поліграфічної продукції і передачі одного комплекту затверджених зразків Виконавцю (п.1.2-1.3 Договору).

Відповідно до п.2.3 Договору приймання продукції за кількістю і комплектністю здійснюється при прийманні – передачі товару між представниками сторін, а при доставці товару транспортною організацією – протягом 3 днів після доставки. Претензії по відношенню до кількості і комплектності мають бут заявлені протягом 30 днів від дати поставки.

Згідно п.3.1 Договору Замовник оплачує поліграфічну продукцію по договірній ціні, що вказана в специфікації / накладних.

Замовник оплачує поставлену поліграфічну продукцію в безготівковій формі на підставі рахунку – фактури Виконавця протягом 30 календарних днів від дати поставки, якщо інше не передбачено в Специфікації / накладних. Сторони можуть застосовувати інші форми розрахунків, в тому числі вексельну форму, відповідно до законодавства (п.4.1 – 4.2 Договору).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строків оплати або поставки продукції винна сторона виплачує неустойку у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення оплати або поставки від суми, яка повинна бути сплачена, або вартості продукції, яка підлягає поставці, при цьому нарахування неустойки здійснюється за весь період прострочення.

З матеріалів справи суд вбачає, що видатковою накладною № 2112 від 22.09.2010 р.  на суму 12500,00 грн., рахунком – фактурою № 2112 від 22.09.2010 р. на суму 12500,00 грн., видатковою накладною № 2111 від 01.10.2010 р.  на суму 17500,00 грн., рахунком – фактурою № 2111 від 01.10.2010 р. на суму 17500,00 грн. підтверджується факт поставки товару та отримання його відповідачем на загальну суму 30000,00 грн. (а.с.17-18, 22-23).

Однак, свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар відповідач виконав не в повному обсязі та сплатив за поставлену продукцію частково у розмірі 7000,00 грн. (а.с.19-21).

Листом вих.№ 115 від 25.01.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпрес» звернулось до відповідача з вимогою оплатити заборгованість за поставлену продукцію (а.с.24-25).

Листом вих.№ 221 від 14.02.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпрес» звернулось до відповідача з вимогою оплатити заборгованість за поставлену продукцію (а.с.26-27).

Несплата відповідачем за поставлену продукцію й стала підставою для звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і  підлягаючим задоволенню з наступних підстав.  

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями).  

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи суд вбачає, що видатковою накладною № 2112 від 22.09.2010 р.  на суму 12500,00 грн., рахунком – фактурою № 2112 від 22.09.2010 р. на суму 12500,00 грн., видатковою накладною № 2111 від 01.10.2010 р.  на суму 17500,00 грн., рахунком – фактурою № 2111 від 01.10.2010 р. на суму 17500,00 грн. підтверджується факт поставки товару та отримання його відповідачем на загальну суму 30000,00 грн. (а.с.17-18, 22-23).

Однак, свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар відповідач виконав не в повному обсязі та сплатив за повалену продукцію частково у розмірі 7000,00 грн. (а.с.19-21).

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 23000,00 грн. обґрунтовані, засновані на законі та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних від простроченої суми у розмірі 445,00 грн. та індекс інфляції у розмірі 1125,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити 3% річних від простроченої суми у розмірі 445,00 грн. та індекс інфляції у розмірі 1125,00 грн.

Сума пені також підлягає стягненню у розмірі 2295,00 грн., оскільки розрахована згідно із ст.258 Цивільного кодексу України (у редакції від 16.01.2003 р.), п.6 ст.232 Господарський кодекс України (у редакції від 16.01.2003 р.), ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (від 22.11.1996 року № 543 із змінами і доповненнями).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 23000,00 грн., пені у розмірі 2295,00 грн., 3% річних у розмірі 445,00 грн., індексу інфляції у розмірі 1125,00 грн., обґрунтовані, засновані на законі, а отже підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено. Відповідачем також не оспорено суму розрахунку позивача.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) у повному обсязі.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·          Позов задовольнити у повному обсязі.

·          Стягнути з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Крим» (АР Крим, Бахчисарайський район, с.Віліно, вул.Леніна, 128; ідентифікаційний код 03759754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпрес» (Черкаська область, с.Червона Слобода, вул.Жовтнева, 5а; ідентифікаційний код 22800770) суму основного боргу у розмірі 23000,00 грн., пеню у розмірі 2295,00 грн., 3% річних у розмірі 445,00 грн., індекс інфляції у розмірі 1125,00 грн., державне мито в розмірі 268,65 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

·          Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 25.08.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.