Рішення

від 03.08.2011 по справі 48/285

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/285

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/285

03.08.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів і конструкцій"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сталевий дім –Стан"

простягнення 84 467,02 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Бойко О.В.

від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів і конструкцій" (надалі –"Завод") звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталевий дім –Стан" (надалі –"Товариство") про стягнення 84 467,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору суборенди №02/10 від 01.12.2009 р. позивач передав у строкове платне користування нерухоме майно, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню суборендної плати не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 59 526,30 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 753,07 грн., інфляційної складової боргу у розмірі

3 292,10 грн. та 20% річних у розмірі 11 895,55 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.08.2011 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 31, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №21-10/1758 від 12.04.2011 р. та вказана в позові.

Також ухвала суду була направлена на адресу відповідача: 02660, м. Київ, пр. Визволителів, 17, що вказана в договорі.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009 р між Заводом (орендодавець) та Товариством (суборендар) укладено договір суборенди №02/10 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору за цим договором орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування нерухоме майно, перелік та вартість якого вказані у додатку 1 до цього договору, а суборендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно вносити плату за користування ним та інші платежі і після припинення цього договору повернути його орендодавцю в належному стані.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що майно, що надається в суборенду знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Шлюзова, 1.

Згідно з п. 3.2 Договору факт передачі майна в суборенду підтверджується актом передачі-приймання, підписаним  повноважними представниками сторін.

Відповідно до п.п. 5.1 та 5.2 Договору плата за користування майном встановлюється за домовленістю сторін. Розрахунок та розмір орендної плати за суборенду майна наведений у додатку 1 до цього договору. Окрім плати за суборенду, суборендар сплачує орендодавцю компенсацію вартості спожитих суборендарем комунальних послуг та електроенергії.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що плата за суборенду та компенсація вартості спожитих суборендарем комунальних послуг і електроенергії, здійснюється ним щомісячно, не пізніше 25-го числа кожного місяця. При цьому плата за суборенду вноситься наперед.

Додатком №1 до Договору сторонами погодили, що об'єктом суборенди за договором суборенди є наступне нерухоме майно: цех пустотних плит, загальною площею 1512 кв.м., бетонований майданчик №1 –1815 кв.м. та бетонований майданчик –400 кв.м.

Додатковими угодами №1 від 02.12.2009 р. та №2 від 01.03.2010 р. встановлено плату за суборенду всього майна на період з 01.12.2009 р. по 31.05.2010 р. у розмірі 10 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, за один місяць користування.

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу в суборенду приміщення за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Шлюзова, 1, що підтверджується актом передачі-приймання майна в суборенду від 01.12.2009 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 59 526,30 грн. за період з 19.01.2010 р. по 28.02.2011 р.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Матеріалами справи (акт передачі-приймання майна в суборенду від 01.12.2009 р.) підтверджується факт передачі приміщення в оренду та користування ним відповідачем (акти надання послуг за спірний період).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 5.4 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату та інші платежі не пізніше 25-го числа кожного місяця.

За перерахунком суду заборгованість відповідача по орендній платі та іншим платежам за період з 19.01.2010 р. по 28.02.2011 р. становить 59 526,30 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 59 526,30 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Заводу про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 59 526,30 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 9 753,07 грн., 20% річних у розмірі 11 895,55 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 26.01.2010 р. по 24.06.2011 р. та інфляційну складову боргу у розмірі 3 292,10 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 26.10.2010 р. по 24.06.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до п. 9.2 Договору за кожен день прострочення внесення суборендарем платежів покладених на нього цим договором суборендар, на вимогу орендодавця, сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми платежу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 753,07 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання  за період з 26.01.2010 р. по 24.06.2011 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.6 Договору сторонами погоджено, що нарахування штрафних санкцій за порушення зобов'язань, передбачених цим договором, не обмежується будь-яким строком і здійснюється до моменту повного виконання стороною порушеного нею зобов'язання.

За таких обставин, позивачем правомірно визначено період нарахування пені з

26.01.2010 р. по 24.06.2011 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 9.3 Договору у випадку прострочення виконання суборендарем грошового зобов'язання суборендар, на вимогу орендодавця, сплачує останньому проценти у розмірі 20 (двадцять) відсотків річних від простроченої суми за весь період.

За перерахунком суду, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (25.04.2010 р., 25.09.2010 р. та 25.12.2010 р. припадають на вихідні дні, а тому останній день виконання зобов'язання переноситься на понеділок), розмір пені, інфляційної складової боргу та 20% річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 9 744,00 грн., 3 240,96 грн. та 11 883,85 грн. відповідно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Заводу  заборгованості у розмірі 59 526,30 грн., пені у розмірі 9 744,00 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 3 240,96 грн. та 20% річних у розмірі 11 883,85 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 9,07 грн., 20% річних у розмірі 11,70 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 51,14 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів і конструкцій" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталевий дім –Стан" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31; ідентифікаційний код 36301271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів і конструкцій" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шлюзова, 1; ідентифікаційний код 32837994) заборгованість у розмірі 59 526 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот двадцять шість) грн. 30 коп., пеню у розмірі 9 744 (дев'ять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 00 коп., 20% у розмірі 11 883 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 85 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 3 240 (три тисячі двісті сорок) грн. 96 коп., державне мито у розмірі 843 (вісімсот сорок три) грн. 95 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 80 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –05.08.2011 р.