Рішення

від 02.08.2011 по справі 57/169

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  57/169

02.08.11

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Компо"

до                    Комунального підприємства "Київпастранс"

про                    стягнення  109594,60 грн.

Суддя   Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:                    ОСОБА_1. (Дов.)

Від відповідача:          ОСОБА_2. (Дов.)

У судовому засіданні 02.08.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Компо" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Комунального підприємства "Київпастранс" заборгованості у розмірі 109594 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати за надані послуги по ремонту пасажирського транспорту відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2011р. порушено провадження у  справі № 57/169 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.07.2011р.

В судовому засіданні 12.07.2011р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2011р. відкладено розгляд справи №57/170 на 02.08.2011р.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

В силу п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що в період з липня місяця 2007 року по червень місяць 2008 року за усною домовленістю позивач надавав послуги Комунальному підприємству "Київпастранс", в особі відокремленого підрозділу Служби утримання рухомого складу та транспортної інфраструктури з виконання робіт по ремонту пасажирського транспорту Комунального підприємства "Київпастранс".

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором про надання послуг.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої  сторони  (замовника)  надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, позивач взяті на себе зобов’язання за усною домовленістю з відповідачем виконав, надавши відповідачу послуг по ремонту пасажирського транспорту відповідача на загальну суму 776563,51 грн. відповідно до видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг):

- № РН - 0000039 від 14.05.2007 року на суму 384000,00 грн.;

- № РН - 0000034 від 23.06.2008 року на суму 8850,00 грн.;

- № РН - 0001844 від 19.12.2007 року па суму 88070,40 грн.;

- № РН - 0000030 від 19.06.2008 року на суму 254702,40 грн.;

- № ОУ - 0000032 від 08.08.2007 року на суму 29440,51 грн.;

- № ОУ - 0000054 від 12.11.2007 року на суму 11500,20 грн.

Відповідач надані позивачем послуги в повному обсязі не оплатив, сплативши частково 620219,53 грн. що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом 27.08.2009 року, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін.

Таким чином, не погашена заборгованість відповідача перед позивачем становила різницю між вартістю наданих послуг та розміром фактично сплачених коштів, що становить 156343,98 грн.

Проте, суд враховує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі № 3/358 за позовом КП "Київпастранс", в особі відокремленого підрозділу - "Служби колії" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "КОМПО" про стягнення 46749,38 грн., було встановлено, що дана сума заборгованості 46749,38 грн. була зарахована в часткове погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в розмірі 156343,98 грн.

Також у рішенні Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі № 3/358 судом встановлено, що з наявних в матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків, підписаних та скріплених печатками обох сторін вбачається, що станом на 15.06.2009 борг відповідача перед позивачем за договором оренди № 21/38-07 від 01.10.2007 складає 46749,38 грн. При цьому станом на 27.08.2009 борг позивача перед відповідачем за іншими зобов‘язаннями складає 156343,98 грн.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов’язання однієї або обох сторін.

За даним правочином зарахування проводиться на суму меншої грошової вимоги, тобто на вимогу позивача до відповідача на суму у розмірі 46749,38 грн. Моментом проведення зарахування є 01.01.2010р.

Зважаючи на проведення зарахування між сторонами, зобов’язання відповідача перед позивачем щодо сплати заборгованості у розмірі 46749,38 грн. є припиненим, ще 01.01.2010р.

Таким чином, матеріали справи свідчать, про те що станом на день звернення позивача з позовом до суду здійснено припинення зобов‘язання по сплаті відповідачем боргу в розмірі 46749,38 грн. (29.11.2010 - штамп вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва).

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК  України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 109594,60 грн., а заперечення відповідача викладені у відзиві стосовно необґрунтованості заявлених позовних вимог спростовуються рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі № 3/358, доказів скасування якого сторонами не надано.

Що стосується твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності відповідно до видаткових накладних: 14.05.2007p.; 08.08.2007p.; 12.11.2007р.19.12.2007p., то суд не приймає зазначені твердження виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В матеріалах справи знаходиться відзив відповідача, в якому він вказує про пропущення позивачем строку позовної давності та про застосування наслідків позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості відповідно до видаткових накладних: 14.05.2007p., 08.08.2007p., 12.11.2007р., 19.12.2007p.

Проте, на переконання суду, зазначені твердження відповідача є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.

Так, заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач не враховує положення п.п. 1, 3 ст. 264 ЦК України відповідно до яких перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за зазначеними накладними відповідач визнав у акті звірки розрахунків станом 27.08.2009 року. Крім того, факт наявності заборгованості  перед позивачем відповідач фактично визнав у рішенні  Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі № 3/358, яким здійснено зарахування зустрічних вимог та яке набрало законної сили.

Отже відповідач безпідставно посилається на положення статті 257 ЦК України оскільки перебіг позовної давності перервався 27.08.2009р. та почався заново та на даний час не пропущений.

Твердження відповідача, що позивачем не дотримано порядок досудового врегулюванню спору відповідно до норм Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикція судів на всі правовідносини, що виникають в державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Отже, виходячи з вищевказаних обставин, позивач має право звернутись до суду шляхом вчинення прямого позову.

Таким чином, на день розгляду справи основний борг, який підлягає стягненню з відповідача становить 109594,60 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 31725604; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "КОМПО" (02192, м. Київ, вул. Жмаченка, буд. 4, кв. 165; ідентифікаційний код 16464635) 109594 грн. (сто дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 60 коп. заборгованості, 1095 (одна тисяча дев’яносто п’ять) грн. 95 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                      О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 08.08.2011р.