Рішення

від 17.06.2008 по справі 1474-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1474-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

17.06.2008Справа №2-7/1474-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 26, корп. 1, літ. «Б», кім. 209; 04071, м. Київ, вул. Почайнинська, 25/49, оф. 30 ідентифікаційний код 30603588)

До відповідача Колективного виробничого підприємства «Япік.Нет» (95051, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 64, к. 10; 95029, м. Сімферополь, вул. Нестерова, 73; 95011, м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30, кв. 64,  ідентифікаційний код 31553292)

Про стягнення 74296,44 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Лисюк О. М., предст., дов. №123-04/07 від 04.04.2007 р.

Від відповідача  - Саханівська В. О., предст., дов. №01-Д від 01.01.2008 р.

         Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Колективного виробничого підприємства «Япік.Нет» про стягнення 74296,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі усного правочину позивачем надавалися телекомунікаційні послуги (доступ до мережі Інтернет), які оплачували відповідачем. Проте, позивач стверджує, що з червня 2007 року відповідачем порушуються строки оплати наданих послуг, у зв'язку з чим заборгованість Колективного виробничого підприємства «Япік.Нет» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» складає 72650,34 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не оплачена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 834,07 грн. та 812,03 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням позивача здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості, без укладання відповідного договору, з квітня 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» надаються телекомунікаційні послуги у вигляді доступу до мережі Інтернет Колективному виробничому підприємству «Япік.Нет».

Надання цих послуг підтверджується наявним  в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт, підписаними обома сторонами та скріпленими печатями підприємств, а також платіжними документами про оплату отриманих послуг (т. І, а. с. 68-109).

Однак, з червня 2007 року відповідачем порушуються строки оплати отриманих послуг, через що заборгованість Колективного виробничого підприємства «Япік.Нет» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» за період червень-листопад 2007 року складає 72650,34 грн., наявність якої стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

 Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Ч. 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі був укладений усний правочин, що не суперечить положенням чинного законодавства України. Відповідно, у відповідача виник обов'язок щодо оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що передача товару здійснювалася на підставі усного правочину, такою вимогою слід вважати відповідні рахунки, направлення яких на адресу відповідача підтверджується відповідними копіями поштових повідомлень.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 72650,34 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що виставлені позивачем рахунки не підтверджують факту надання послуг з доступу до мережі Інтернет. Так, дійсно, рахунки-фактури не є первинними документами в розумінні норм чинного законодавства України. Проте, надання цих послуг підтверджується фактичними діями відповідача по оплаті вартості послуг, про що свідчать відповідні платіжні документи. Крім того, в матеріалах справи наявні листи Колективного виробничого підприємства «Япік.Нет» №53 від 26.07.2007 р., №55 від 27.07.2007 р., №56 від 30.07.2007 р., №57 від 30.07.2007 р., №58 від 31.07.2007 р., які також підтверджують отримання відповідачем телекомунікаційних послуг. Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про те, що рахунки-фактури є лише додатковими документами, які в сукупності з іншими підтверджують факт надання телекомунікаційних послуг. Суд також приймає до уваги надані позивачем виписки з картки лічильника прийнятої та переданої інформації, оскільки в матеріалах справи наявне свідоцтво №26-03-1287 від 31.07.2007 р., яким підтверджується проведення державної метрологічної атестації апаратно-програмного комплексу обліку об'єму переданих/отриманих даних з мережі Інтернет на базі серверу доступу Entry Prize SN 4268145047 під управлінням OC Linux та Wnet CRM, що відповідає приписам глави ІУ Закону України «Про телекомунікації».

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність доказів оплати заборгованості за отримані телекомунікаційні послуги, суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» про стягнення з Колективного виробничого підприємства «Япік.Нет» боргу у загальній сумі 72650,34 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з Колективного виробничого підприємства «Япік.Нет» 812,03 грн. інфляційних втрат.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлені позивачем до відшкодування суми інфляційних втрат у розмірі 812,03 грн. обчислені правомірно, через що підлягають стягненню з відповідача.

У той же час, не підлягають задоволенню вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» про стягнення з відповідача пені у сумі 834,07 грн. з наступних підстав.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Більш того, обов'язковість згоди сторін на визначення неустойки (штрафу або пені), у випадку порушення зобов'язання, і про необхідність фіксації цієї згоди сторонами саме у відповідному письмовому договорі передбачає стаття 547 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Суд зазначає, що оскільки телекомунікаційні послуги надавалися позивачем на підставі усного правочину, між сторонами у справі відповідно відсутня письмова угода щодо забезпечення виконання зобов'язання пенею, через що правові підстави для стягнення з відповідача пені відсутні.

З урахуванням викладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

 Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

  З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Колективного виробничого підприємства «Япік.Нет» (95051, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 64, к. 10; 95029, м. Сімферополь, вул. Нестерова, 73; 95011, м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30, кв. 64,  ідентифікаційний код 31553292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 26, корп. 1, літ. «Б», кім. 209; 04071, м. Київ, вул. Почайнинська, 25/49, оф. 30 ідентифікаційний код 30603588) суму заборгованості у розмірі 72650,34 грн., 812,03 грн. інфляційних втрат, 734,62 грн. державного мита та 116,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.