Постанова

від 02.06.2008 по справі 06/5319

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

06/5319

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 червня 2008 р.                                                                                    № 06/5319  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Губенко Н.М.,

суддівБарицької Т.Л.,Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Аптека "Біокон"

на  постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року

у справі№ 06/5319   

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Протек-Фарма"

доПриватного підприємства "Аптека "Біокон"

простягнення 53 590,17 грн.,

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явився;

відповідача:Черниш М.О. (дов. № 01-108 від 08.01.2008 року)

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Протек-Фарма" (далі –позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Аптека "Біокон" (далі –відповідач) про стягнення 53590,17 грн. боргу за неоплачений  відповідачем придбаний у позивача товар, відповідно до договорів № К1-3071 від 24.12.2004 року та № К1-4868 від 01.01.2006 року.

25.01.2007 року позивач подав до господарського суду доповнення від 03.01.2007 року до позову, в якому просить збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача додатково пеню в сумі 9581,11 грн., 3% річних в сумі 1607,71 грн., штраф в розмірі 10% від вартості товару в сумі 5359,01 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.01.2007 року у справі № 06/5319 (далі –рішення) (суддя –Анісімов І.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не було доведено та належними доказами не підтверджено наявність  заборгованості у відповідача по оплаті товару на суму 53590,17 грн..

Доповнення позивача від 03.01.2007 року до позову про збільшення позовних вимог місцевий господарський суд не прийняв до розгляду, мотивуючи тим, що у позовній заяві вимоги  про стягнення пені, річних, штрафу позивачем не заявлялись, а відповідно до ст. 22 ГПК України під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою яку було заявлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського від 26.02.2008 року  рішення місцевого господарського суду було скасовано та прийнято нове рішення про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 53 590,17 грн., 535,91 грн. –витрат по сплаті державного мита за подану позовну заяву та 267,96 грн. за подану апеляційну скаргу, 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5600 грн. витрат за проведення судово-бухгалтерської експертизи у справі № 06/5319.

Постанова мотивована тим, що в порушення ч. 1 ст. 526, ч.1 ст. 530, ст. 655  ЦК України та умов договорів № К1-3071 від 24.12.2004 року та № К1-4868 від 01.01.2006 року, відповідач не виконав покладені на нього зобов'язання за договорами і не оплатив вартість поставленого позивачем товару, а тому заборгованість у розмірі 53590,17 грн. підлягає стягненню на користь позивача.  

Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року повністю і припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, а подана касаційна скарга є необґрунтованою. Окрім того, позивач просить в постанові касаційної інстанції  зазначити про зміну його  назви з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек-Фарма" на  Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарм Альянс".

Однак, належних доказів в підтвердження вказаного позивачем суду надано не було, тому враховуючи зазначене подане клопотання не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.129 Конституції України одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду  не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем 24.12.2004 року та 01.01.2006 року були укладені договори купівлі-продажу відповідно № К1-3071 та № К1-4868.

Згідно з п. 1.1. договору № К1-3071 від 24.12.2004 року та договору № К1-4868 від 01.01.2006 року продавець (позивач) зобов'язується продати, а покупець (відповідач) купити лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп (далі - товар) в асортименті, за цінами та у кількості відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною  договорів.

Пунктом 4.3. договору № К1-3071 від 24.12.2004  передбачено, що відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар в строк, що вказується у відповідній видатковій накладній позивача. Якщо у видатковій накладній не вказано дату оплати поставленого товару, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар у строк не пізніше 30 календарних днів з дати виписки видаткової накладної.

У п. 4.3. договору № К1-4868  від 01.01.2006 року зазначено, що відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар до дати, що вказується у відповідній видатковій накладній позивача.

Відповідно до п. 5.5. договору № К1-3071 від 24.12.2004 року відпуск і передача товару позивачем здійснюється довіреній особі відповідача на підставі:

-          видаткової накладної за підписами уповноважених осіб;

-          довіреності встановленого зразка з зазначенням у ній всіх реквізитів відповідача, відповідної накладної та особи, яка відповідальна за прийом даного товару.

Відповідно до п. 5.5 договору № К1-4868 від 01.01.2006 рок відпуск і передача товару позивачем здійснюється довіреній особі відповідача на підставі:

-          видаткової накладної за підписами уповноважених осіб;

-          довіреності встановленого зразка з зазначенням у ній всіх реквізитів  відповідача, відповідної накладної та особи, яка відповідальна за прийом даного товару; або листа-повідомлення, в якому відповідач за підписом керівника та головного бухгалтера повідомляє позивача про зразок печатки, якою матеріально-відповідальна особа що буде приймати товар, завіряє на супровідних документах (накладних на отримання товару) свій підпис про приймання товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 07.12.2005 року по 13.01.2007 року він передав відповідачу відповідно до договору № К1-3071 від 24.12.2004 року та договору № К1-4868 від 01.01.2006 року товар на суму 53590,17 грн., що підтверджується видатковими накладними (перелік яких значений в позовній заяві), довіреністю на отримання товару.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.07.2007 року було призначено судово-бухгалтерську експертизу у даній справі, з метою вірного вирішення спору по суті та для перевірки правильності і обґрунтованості наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача на суму 53590,17 грн.

Частиною 5 ст. 42 ГПК України визначено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 названого Кодексу, а саме за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, після дослідження та оцінки експертного висновку вважає його обґрунтованим,  в результаті чого дійшла висновку за доцільне покласти його в основу постанови апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції з посиланням на висновок № 9381/13997 судово-бухгалтерської експертизи встановлено, що згідно з наданими видатковими накладними, позивачем було відвантажено продукції для відповідача за договором від 24.12.2004 року № К-3071 на суму 39784,53 грн., а за договором від 01.01.2006 року № К1-4868 - на суму 14342,71 грн. Всього за вказаними договорами відвантажено товарів на суму 54127,24 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 53590,17грн. заборгованості за товар, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до висновку № 9381/13997 судово-бухгалтерської експертизи відповідачем не надано документів які підтверджують оплату вартості товару одержаного за договором № К1-3071 від 24.12.2004 року та договором № К1-4868 від 01.01.2006 року

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень за якими відповідачем перераховувались позивачу грошові кошти не стосуються договорів купівлі-продажу № К1-3071 від 24.12.2004 року та № К1-4868 від 01.01.2006 року, оскільки в графі "призначення платежу" в платіжних дорученнях зазначені інші договори, а саме договір від 03.08.2005 року № 52 та договір від 03.01.2005 року, номер якого не вказано. Відповідачем докази виправлення описки в даних платіжних дорученнях не надані.

Проте, такий висновком суду неможливо визнати обґрунтованим, оскільки  суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 38 ГПК України, не з'ясував чи були укладенні сторонами зазначені в платіжних дорученнях договори від 03.08.2005 року № 52 та 03.01.2005 року, номер якого не вказано, не витребував у сторін зазначені договори і не з'ясував чи містять зазначені договори посилання на попередні укладені договори. Окрім того, суд не врахував, що договори 2005 року, на які є посилання у платіжному дорученні, були укладені після спірного договору купівлі-продажу К1-3071 від 24.12.2004 року. Отже, суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про відсутність підстав вважати оплаченим товар переданий по видатковим накладним (перелік яких значений в позовній заяві), за платіжними дорученнями на суму 24 300,00 грн. за договором від 03.08.2005 року №52 та на суму 69 709,00 грн. за договором від 03.01.2005 року б/н.

Також, приймаючи рішення у справі суд апеляційної інстанції, в повному обсязі  підтримав у даному випадку позицію місцевого господарського суду щодо відмови в прийняті доповнень позивача до позовної заяви, а саме збільшення розміру позовних вимог.

Однак, колегія суддів визнає такі висновки помилковими, оскільки відповідно до ст. 22 ГПК України   позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, в тому числі шляхом доповнення первісних вимог додатковими вимогами

Крім того, вимоги про стягнення заборгованості за договором  № К1-3071 від 24.12.2004 року і договором № К1-4868 від 01.01.2006 року та додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, пені та штрафу за порушення строків оплати поставленого товару, пов'язані між собою, оскільки пред'явлені на підставі одних і тих же договорів.

Разом з тим суд першої інстанції при прийнятті рішення від 25.01.2007 року також порушив вимоги ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України шляхом неприйняття до розгляду збільшених позовних вимог та подальшого неповного розгляду позовних вимог.

Таким чином, місцевим господарським судом при прийняті рішення від 25.01.2007 року та апеляційним господарським судом при прийняті оскаржуваної постанови від 26.02.2008 року порушено вимоги вказаної статті, шляхом не прийняття до розгляду збільшення позовних вимог та подальшого неповного розгляду позовних вимог.

Водночас в силу ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, господарський суд повинен створювати сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаній витребувати від підприємств та організацій документи і матеріали, необхідні для вирішення господарського суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що в порушення ст. 43 ГПК України судами попередніх інстанцій повно, всебічно і об'єктивно не досліджені обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а передбачені процесуальним законодавством, зокрема, ч.1 ст. 1115, ч.2 ст.1117 ГПК України, межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одного доказу над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,  рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Аптека "Біокон" задовольнити частково.

2. Постанову Київського міжобласного господарського суду від 26.02.2008 року  та рішення господарського суду Черкаської області від 25.01.2008 року у справі № 06/5319  скасувати.

3. Справу № 06/5319  передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Головуючий                                                                                             Н.М. Губенко

Судді:                                                                                                Т.Л.  Барицька       

                                                                                                            С.Р. Шевчук