Постанова

від 18.06.2008 по справі 2/570

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/570

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 червня 2008 р.                                                                                    № 2/570  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційне поданняЗаступника прокурора Луганської області

та касаційну скаргуВиконавчого комітету Луганської міської ради

на постановувід 20.03.08 Луганського апеляційного господарського суду

у справі№2/570

господарського судуЛуганської області

за позовомПрокурора Ленінського району м. Луганська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Луганської міської ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор"

простягнення 2817,65 грн.

за участю представників сторін

від позивача:у засідання не прибули

від відповідача:у засідання не прибули

від ГПУ:Рудак О.В., повідчення

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м. Луганська звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі виконавчого комітету Луганської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор" про стягнення 2817,65 грн. заборгованості з орендної плати, 101,57 грн. плати за фактичне користування орендованим майном та 73,84 грн. пені, а також примусове звільнення нежитлового приміщення загальною площею 41 м2 у м. Луганськ, кв. Ватутіна, 27б.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати орендних платежів за серпень-листопад 2007 року, а також з повернення орендованого приміщення у зв'язку з розірванням договору оренди з ініціативи позивача (орендодавця).

Відповідач проти позову заперечив та заявив клопотання про припинення провадження у справі через відсутність предмету спору.

Позивач від позовних вимог у частині стягнення заборгованості з орендної плати, плати за фактичне користування орендованим майном та пені відмовився у зв'язку зі сплатою відповідачем цих платежів. Решту позовних вимог позивач підтримав, зважаючи на наявність на момент звернення з позовом до суду заборгованості відповідача з орендних платежів більше, ніж за 3 місяці.

Рішенням від 12.02.08 господарський суд Луганської області (суддя Седляр О.О.) позов задовольнив частково, зобов'язавши відповідача звільнити спірне нерухоме майно; а в частині стягнення суми в розмірі 2817,65 грн. провадження у справі припинив на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішення мотивовано встановленням обставин відмови позивача (орендодавця) від договору оренди внаслідок його порушення відповідачем (орендарем), яке полягає у несплаті орендних платежів протягом 3 місяців, а також закінчення дії договору 31.12.07.

Постановою від 20.03.08 Луганський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Журавльової Л.І. –головуючого, Бойченка К.І., Єжової С.С.) рішення суду першої інстанції скасував у частині задоволення позову та відмовив у цій частині позовних вимог.

Постанова мотивована відсутністю судового рішення про дострокове розірвання укладеного між сторонами договору оренди №11/553 від 20.01.03, як це передбачено п. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Ухвалою від 21.05.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційним поданням Заступника прокурора Луганської області та касаційною скаргою Виконавчого комітету Луганської міської ради, в яких заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційні подання та скарга мотивовані невідповідністю висновку суду апеляційної інстанції, заснованого на відсутності судового рішення про розірвання договору оренди, положенням ст.ст. 651, 782 ЦК України та ст.ст. 283, 287, 291 ГК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційні подання та скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, між виконавчим комітетом Луганської міської ради та ТОВ "Навігатор" укладено договір №11/553 від 20.01.03 оренди нежитлового приміщення загальною площею 41 м2, розташованого у м. Луганськ по вул. Ватутіна, 27б, а також додаткові угоди №1 від 01.03.03, №2 від 04.07.03, №3 від 10.04.04, №4 від 06.09.06.

У зв'язку з невиконанням орендарем умов договору щодо своєчасного внесення орендної плати виконавчий комітет Луганської міської ради листом №01-03-16/6828а від 08.11.07 відмовився від вказаного договору оренди.

З огляду на такі обставини прокурора Ленінського району м. Луганська звернувся до господарського суду з позовом у даній справі в інтересах держави в особі виконавчого комітету Луганської міської ради про примусове звільнення орендованого приміщення.

Також прокурором заявлялися вимоги про стягнення 2817,65 грн. заборгованості з орендної плати, 101,57 грн. плати за фактичне користування орендованим майном та 73,84 грн. пені. Проте позивач позов у цій частині не підтримав через сплату відповідачем цих платежів. З огляду на таке провадження в цій частині справи припинено судом першої інстанції, що сторонами не оскаржується.

Задовольняючи позов у частині звільнення орендованого приміщення, суд першої інстанції дійшов висновку про розірвання укладеного між сторонами у справі договору оренди з моменту отримання відповідачем листа позивача №01-03-16/6828а від 08.11.07, оскільки на момент звернення до суду існувала заборгованість відповідача з орендних платежів більш ніж за 3 місяці.

В силу ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Право наймодавця відмовитися від договору найму передбачено ст. 782 ЦК України, згідно з якою наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Проте ч. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Згідно з ч. 3 цієї норми на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Зважаючи на те, що цей закон є спеціальним щодо спірних правовідносин, оскільки регулює організаційні та майнові відносини, пов'язані з передачею в оренду державного та комунального майна, а спірне у справі майно віднесено до комунальної власності, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про застосування при вирішенні спору вищевказаної норми, яка забороняє односторонню відмову від договору та передбачає розірвання договору лише в судовому порядку.

Отже, встановивши відсутність судового рішення про розірвання укладеного між сторонами у справі договору №11/553 від 20.01.03 оренди спірного майна, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Зазначення в рішенні суду першої інстанції в якості підстави для задоволення позову про закінчення дії договору оренди 31.12.07 є безпідставним, оскільки предметом позовних вимог визначено звільнення орендованого майна саме через дострокове розірвання договору, а не у зв'язку із закінченням його дії, оскільки такі обставини на момент звернення з позовом у справі 12.12.07 не існували. Невиконання ж відповідачем обов'язку щодо звільнення орендованого приміщення після закінчення дії договору оренди, в разі наявності таких обставин, є предметом окремого спору.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційного подання і касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.03.08 у справі №2/570 залишити без змін, а касаційне подання та касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький