Рішення

від 10.08.2011 по справі 51/260

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/260

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/260

10.08.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб'юшн»

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіфік тревел"      

про стягнення 29 864,75 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

від позивача: Пономаренко К.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб'юшн»звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасіфік трепел»про стягнення 19 963,20 грн. боргу, 1 525,99 грн. пені, 4 183,29 грн. річних від простроченої сум (20%), 4 192,27 грн. індексу інфляції від простроченої суми. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 704 від 04.03.2010 р.  в частині оплати поставлених позивачем товарів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався на підставі п.п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням представників відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

У даному судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити.

Відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Конверти, що направлялися судом, на зазначену в позовній заяві та у витязі ЄДРПОУ юридичну адресу відповідача, були повернуті до Господарського суду міста Києва з приміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно з п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 10.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пасіфік Тревел» (далі –покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб'юшин»(далі –постачальник) укладено договір поставки № 704 (далі – договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався в обумовлений договором строк поставити та передати у власність, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар (продукти харчування) в асортименті відповідно до специфікації постачальника та накладних, на умовах та в порядку, визначених договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 704 від 04.03.2009 р.  є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність, зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За умовами п. 5.1 договору поставка здійснюється з застосуванням правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, в обсязі необхідному для виконання умов цього договору.

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця (п. 5.2 договору).

Ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями (п. 4.1 договору).

Як встановлено в ході розгляду спору, на виконання умов договору позивачем за видатковою накладною № 1/8431 від 22.05.2009 р., копія якої долучена до матеріалів справи, поставлено відповідачу товар, обумовлений Договором, на суму 19 963,20 грн.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 4.3 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар не пізніше 10 календарних днів з дати прийняття товару покупцем, що вказана в накладній.

У п. 4.2 договору зазначено, що покупець сплачує за товар в національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в договорі, або іншим способом, незабороненим чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариством з обмеженою відповідальністю «Пасіфік Тревел»утворилась заборгованість в розмірі 19 963,20 грн.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки № 704 від 04.03.2009 р. виконав в повному обсязі, а відповідач вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 19 963,20 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки № 704 від 04.03.2009 р. не здійснив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 19 963,20  грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2  договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 20% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається позивачем відповідно до положень  п. 7.2 договору застосовуються саме у зв'язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов'язання щодо оплати поставленого товару, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку, що встановлена договором відповідальність передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Однак, суд звертає увагу, що в силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку від дня коли зобов'язання мало бути виконане і цей строк є присікальним.

Тож, оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання з оплати поставленого товару за накладною № 1/8431 від 22.05.2009 р. з 02.06.2009 р., шестимісячний строк для нарахування пені за вказаною накладною сплив 30.11.2009 р., в той час коли позивачем проведено розрахунок за період з 17.12.2010 р. по 17.06.2011 р., тобто, поза межами, встановленими  ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, у задоволенні вимог позивача про стягнення 1 525,99 грн. пені за вказаний період суд відмовляє.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з п. 7.2 договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням 20% річних від простроченої суми.

За розрахунком суду сума 20% річних від наявної заборгованості відповідача складає 4 167,66 грн. у заявлений позивачем період та підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону та умов договору.

В свою чергу, з урахуванням рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», сума інфляційних втрат позивача складає                  4 172,31 грн., стягнення якої судом задовольняється.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб'юшн» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасіфік Тревел» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, б. 58, кв. 2, код 33156654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб'юшн» (03022, м. Київ, вул. Козацька, б. 122, код 30468065) 19 963 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 20 коп. боргу за поставлений товар, 4 167 (чотири тисячі сто шістдесят сім) грн. 66 коп. 20% річних від простроченої суми, 4 172 (чотири тисячі сто сімдесят дві) грн. 31 коп. інфляційних втрат від простроченої суми, 283 (двісті вісімдесят три) грн. 03 коп. державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення:12.08.2011 р.