Рішення

від 16.08.2011 по справі 40/256

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/256

16.08.11

За позовом   Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-ТРЕЙД Україна»    

про                 стягнення 15 551,11 грн.

Суддя  Пукшин Л.Г.  

Представники сторін:

від позивача:        ОСОБА_1. - за довіреністю №08-01-08/79 від 26.05.11.

від відповідача:    не з’явився.   

У судовому засіданні 11.08.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м.Києва  передані позовні вимоги  Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-ТРЕЙД Україна» про стягнення 15 551,11 грн.  

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач  систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення відповідно до договору №29-08/507 оренди нерухомого майна. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 15 551,11 грн з урахуванням штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 12.07.11 порушено провадження у справі №40/256 та призначено до розгляду на 28.07.11.

Ухвалою суду від 28.07.11 розгляд справи відкладався до 16.08.11 через неявку відповідача у судове засідання та витребуванням доказів у позивача.

У судове засідання, призначене на 16.08.11, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, просив суд розглядати справи за наявними у матеріалами справи без участі відповідача, позовні вимоги підтримав та надав свої пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.03.2009 між Акціонерною судноплавною компанією «Укррічфлот»у формі відкритого акціонерного товариства, правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство Судноплавна компанія «Укррічфлот»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТ-ТРЕЙД Україна»(орендар) було укладено договір № 29-08/507 оренди нерухомого майна (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець зобов‘язався передати, а орендар зобов‘язався прийняти у строкове платне користування об‘єкт оренди – нежитлові приміщення з такими характеристиками:

1.1.1. місце розташування: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 7, 5-й поверх, приміщення, кімната № 43 (інв. № 003);

1.1.2. загальна площа складає 10,2 кв. м.;

1.1.3. балансова вартість складає 3246,4  грн.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та комунальних послуг, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 7 682,09 грн та за неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані також пеня в розмірі 410,50 грн, штраф в розмірі 5 918,38  грн, інфляційні збитки в розмірі 1 199,71 грн та  3% річних в сумі 340,50  грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з положеннями  ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

У відповідності до п. 2.1. договору об‘єкт повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 5 календарних днів після набрання чинності цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору прийом-передача об‘єкта здійснюється уповноваженими представниками сторін з обов‘язковим підписанням сторонами акту прийому-передачі об‘єкта не пізніше строку, зазначеного в п. 2.1. цього договору.

За актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 02.03.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування об‘єкт оренди.

Згідно зі ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що строк дії цього договору встановлений з 02.03.2009 та діє до 01.03.2010 р.

Додатковою угодою № 1 від 21.09.2009 до договору оренди внесено зміни в частині терміну дії договору. Зокрема, сторонами встановлено, що договір діє до 30.09.2009 року.

За умовами п. 2.6. договору повернення орендодавцю об‘єкта повинно бути здійснено орендарем протягом 5 календарних днів з моменту закінчення строку оренди, або з моменту дострокового припинення дії цього договору.

Згідно п. 2.9. договору об‘єкт вважається фактично поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання орендованого об‘єкта.

30.09.2009 року сторони підписали Акт прийому-передачі об’єкту за Договором оренди № 29-08/507 від 02.03.2009 р, згідно якого орендар передав а орендодавець прийняв об’єкт оренди в технічно-справному стані.

Згідно зі ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору розмір щомісячної орендної плати за 1 кв. м. об‘єкта складає 96 грн разом з ПДВ. Загальний розмір щомісячної орендної плати за користування об‘єктом складає разом з ПДВ 979,20 грн.

За приписами  п. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.3. договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 15 числа поточного місяця, на рахунок орендодавця, на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

У випадку неотримання та/або несвоєчасного отримання орендарем рахунків у строки, передбачені у п. 3.9. договору, оплата має бути здійснена не пізніше 20 числа поточного місяця у розмірі, самостійно розрахованому орендарем шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за вже відомий місяць.

Відповідно до п. 3.9. договору рахунки на оплату орендної плати представник орендаря самостійно отримує у орендодавця до 10 числа поточного місяця, а рахунок на сплату комунальних послуг –до 15 числа поточного місяця за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 51.

Отже, отримання рахунків на оплату послуг у вищезазначені строки є обов‘язком орендаря (п. 4.3.5. договору).

Згідно п. 3.6. орендар додатково сплачує орендодавцю у строки, передбачені п. 3.3. цього договору грошові кошти в розмірі, визначеному в додатку № 3 до цього договору, в якості компенсації за користування місцями загального призначення, пропорційно до загальної площі, переданого орендарю об‘єкта.

Розмір компенсації за користування місцями загального користування визначено в сумі  160,00  грн., що разом з ПДВ становить 192,00 грн.

Відповідно до п. 3.4. договору в орендну плату не включена плата за комунальні послуги. Відшкодування комунальних послуг, електроенергії, послуг по водовідведенню, водопостачанню та ін. Здійснюється орендарем на підставі окремих рахунків, які виставляються орендодавцем на підставі показників лічильників, або формуються розрахунковим шляхом.

Орендар додатково компенсує орендодавцю витрати, які пов‘язані з утриманням в належному стані прибудинкової території, на якій розташовано об‘єкт.

Орендар щомісяця компенсує орендодавцеві вартість комунальних послуг, шляхом перерахування відповідних сум на рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

За умовами п. 3.10. договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату (п. 3.2. договору), відшкодовує комунальні послуги (п. 3.4. договору) та компенсує орендодавцю додаткові витрати (п. 3.6. договору) з дня фактичного передачі об‘єкта в оренду і по день повернення об‘єкта.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами, а тому підтвердженням передачі та відповідно звільнення об‘єкту оренди є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення, що наявні у матеріалах справи.

Орендар зобов‘язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату та плату за комунальні послуги (п. 4.3.6. договору).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За доводами позивача, що підтверджується матеріали справи, відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення у період з квітня  2009 року по вересень 2009 року орендної плати в повному обсязі, внесення комунальних платежів, внесення плати за користування місцями загального призначення, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 5 918,38 грн - по орендній платі, 586,44 грн - за комунальні послуги,  1 152,00 грн - компенсації за користування місцями загального призначення та за утримання прибудинкової території у розмірі 25,20 грн, а всього 7 682,09 грн.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості  5 918,38 грн –по орендній платі, 586,44 грн - за комунальні послуги, 1 152,00 грн - компенсації за користування місцями загального призначення та за утримання прибудинкової території - 25,20 грн, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги оренди не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання (ст. 218 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що орендар у разі прострочення внесення орендної плати сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобов‘язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення пені у розмірі 410,50 грн, оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім іншого у  абз. 2 п. 6.2. договору сторони перебачили, що у випадку прострочення орендарем більше ніж на 10 календарних днів граничних строків сплати місячних платежів по орендній платі, відшкодуванню комунальних послуг та інших додаткових витрат, орендар зобов‘язаний додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100% від суми орендної плати на місяць) за кожне таке порушення.

Позивачем в порядку абз. 2 п. 6.2. договору за прострочення з оплати орендної плати, комунальних платежів, внесення плати за користування місцями загального призначення нараховано штраф в розмірі 5 918,71 грн.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення за вищевказані платежі мало місце понад 10 днів щомісяця за кожним платежем, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в сумі 5 918,71 грн (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Враховуючи ту обставину, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі  ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  інфляційні збитки в розмірі  1 199,71  грн та 3% річних в сумі 340,50 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 199,71  грн - збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 340,50 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»про стягнення орендної плати та комунальних платежів з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 15 551,11 грн (5 918,38 грн + 587,44 грн + 1 152,00 грн + 25,20 грн + 5918,38 грн + 1 199,71 грн + 340,50 грн + 410,50 грн) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене та керуючись  ст. ст. 32,33, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ-ТРЕЙД Україна» (04128, м. Київ, Шевченківський район, вул. Блюхера, 5, кв. 58, код ЄДРПОУ 36177504) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (04071, м. Київ, Подільський район, вул. Нижній Вал, 51, код ЄДРПОУ 00017733)  заборгованість у розмірі 15 551 (п'ятнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят одну) грн 11 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 155 (сто п’ятдесят п’ять) грн 51 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                           Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 17.08.2011 р.