Постанова

від 26.06.2008 по справі 25/373

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

25/373

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 червня 2008 р.                                                                                    № 25/373  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Самусенко С.С.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "АВТО-НИССАН"

на постановутана рішенняДонецького апеляційного господарського суду від 12.03.2008 рокугосподарського суду Донецької області від 15.01.2008 року

у справі господарського судуДонецької області

за позовомОП "Донецькміськтепломережа"

доТОВ "АВТО-НИССАН"

простягнення 9612,56 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з"явився,

- відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2007 року ОП "Донецькміськтепломережа" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "АВТО-НИССАН" про стягнення 9612,56 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.01.2008 року позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 7188,94 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 473,13 грн. –3% річних, 1950,49 грн. індексу інфляції та 220,00 грн. судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2008 року рішення місцевого господарського суду від 15.01.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "АВТО-НИССАН" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2008 року та рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2008 року скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути на користь позивача 5695,70 грн. боргу за поставлену теплову енергію, який виник у грудні 2004 р.- квітень 2005 р., 1950,49 грн. індексу інфляції та 473,13 грн. -3 % річних.

 Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.03.2001 року між  ОП "Донецькміськтепломережа" (постачальник) та ТОВ „АВТО-НИССАН" (абонент) було укладений договір № 2128 на відпуск теплової енергії, відповідно до якого постачальник поставляє теплову енергію до розподільчого вузла, зазначеного володільцем будівлі, а абонент, отримавши теплову енергію, зобов'язаний здійснити з постачальником розрахунки згідно затверджених тарифів, що діяли на момент отримання теплової енергії.

Згідно з п. 1.4. договору загальна опалювальна площа приміщення складає 504,4 м  без приладу обліку теплової енергії.

Умовами договору сторони передбачили, що в залежності від цін на енергоносії, що встановлюються Кабінетом Міністрів України чи іншими органами, тариф може змінюватись в більшу або меншу сторону без узгодження з абонентом.

Відповідно до рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради   № 100 від 25.02.2004 року тариф на опалення для усіх споживачів, крім населення, становить 3,36грн. з ПДВ за 1 кв. м загальної опалюваної площі.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що оплата за послуги, надані постачальником, абонент здійснює щомісячно до 1-го числа місяця, наступного за звітним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постачальник належним чином виконав умови договору на відпуск теплової енергії, проте абонент в порушення п.2.1 лише частково оплатив вартість отриманої теплової енергії в результаті чого утворилась заборгованість за період  з 01.01.2004 року по 01.05.2005 року  у розмірі 7188,94 грн.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.ст. 252, 526 ЦК України, а також те, що жодна із сторін до прийняття рішення по суті не заявила клопотання про застосування строку позовної давності, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 7188,94 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Враховуючи приписи зазначеної статті, а також те, що відповідач належним чином не виконав свої зобов"язання  за договором в частині проведення своєчасної оплати за поставлену теплову енергію, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 1950,49 грн. індексу інфляції та 473,13 грн. –3% річних.

Щодо доводів скаржника наведених у касаційній скарзі, то вони не заслуговують на увагу, оскільки не підтвердженні належними доказами, матеріалами справи та не спростовують висновків покладених в основу прийнятих судових рішень.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення  є законними та обґрунтованими, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2008 року та рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2008 року у справі № 25/373 залишити без змін.

Головуючий                                                                         Н. Кочерова

Судді:                                                                                 С. Самусенко

                                                                                            М. Черкащенко