Постанова

від 03.07.2008 по справі 8/11/4775

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/11/4775

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 липня 2008 р.                                                                                    № 8/11/4775  

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіДерепи В.І.,

суддівГрека Б.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницького інституту конструювання моделювання  швейних виробів

нарішення господарського суду Хмельницької області від 20 серпня 2007 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11 березня 2008 року

у справі№ 8/11/4775

за позовомприватної фірми "Оскар"

доХмельницького інституту конструювання моделювання  швейних виробів

простягнення 74 796,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача –Пасічник Я.С.

     відповідача –не з'явився

                                                          ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2004 року приватною фірмою "Оскар" до господарського суду Хмельницької області було подано позов про стягнення з Хмельницького інституту конструювання моделювання  швейних виробів заборгованості за договором підряду від 15 травня 2002 року у розмірі 74 796,00 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20 серпня 2007 року (суддя А.Степанюк) залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11 березня 2008 року (головуючий –С.Пасічник, судді –А.Гулова, Г.Щепанська) позов задоволено частково. Стягнено з відповідача                  60 406,00 грн. основного боргу і судові витрати. В частині задоволення вимог по стягненню пені в розмірі 14 390,00 грн. відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 20 серпня 2007 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11 березня 2008 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення. А постановлені у справі судові рішення –без змін.

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, позивачем було виконано на користь відповідача ремонтно-будівельні підрядні роботи на загальну суму 139 742,00 грн. Дана обставина підтверджується актами приймання виконаних робіт за липень-серпень 2002 року.

Згідно платіжних документів відповідачем надані послуги були оплачені лише у сумі 79 336,00 грн.

При винесенні постанови апеляційним господарським судом, договір підряду від 15 травня 2002 року не було взято до уваги  як доказ, з огляду на те, що примірники договору скріплені печатками юридичної особи обох сторін, підписані замовником, однак підпис директора ПФ "Оскар" відсутній.

Частина 2 статті 111-7 ГПК України встановлює, що касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одного доказу над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, при ухвалені постанови, апеляційний господарський суд в межах визначених ГПК України повноважень, здійснив оцінку укладеного сторонами договору, як доказу по справі, не вирішуючи питання про його дійсність в розумінні статей 203, 215 ЦК України.

Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного господарського суду, що між сторонами існували підрядні відносини, що регулювались нормами цивільного законодавства, що діяло на той час.

Відповідно до статті 332 ЦК УРСР за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 345 ЦК УРСР замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором.

Волевиявлення учасників даних відносин підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт за липень-серпень 2002 року (т. а.с. 11-18).

Крім того, в ході виконання підрядних робіт, своїми діями сторони підтвердили вчинення правочину. Так, позивачем виконувались ремонтно-будівельні роботи, які в подальшому оплачувались відповідачем із складанням актів виконаних робіт.

Такі дії свідчать про те, що сторони дійшли згоди щодо набуття взаємних прав і обов`язків, пов`язаних із виконанням будівельно-ремонтних робіт.

Згідно зі статтею 162, 163 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку щодо правомірності позовних вимог по стягненню суми основного боргу за договором.

Що стосується стягнення пені, колегія судів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, роботи, визначені у акті приймання виконаних робіт за серпень 2002 року, були прийняті замовником 06.09.2002 року (т.1 а.с. 18).

Пункт 1 частини 2 статті 72 ЦК УРСР встановлює скорочений строк позовної давності по стягненню неустойки тривалістю у шість місяців.

З огляду на те, що позов було подано у листопаді 2004 року, строк позовної давності на стягнення пені позивачем було пропущено.

Тому, незалежно від мотивів, з яких виходили місцевий та апеляційний господарські суди, рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині є законним.

Доводи касаційної скарги висновків місцевого та апеляційного господарських судів не спростовують, а тому підстав для скасування постановлених у справі судових актів не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

                                             ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Хмельницького інституту конструювання моделювання  швейних виробів залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 20 серпня 2007 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11 березня 2008 року у справі за № 8/11/4775 –без змін.

Головуючий, суддя                                      В.Дерепа                         

Суддя                                 Б.Грек                                       

Суддя

                                           Л.Стратієнко