Постанова

від 23.06.2008 по справі 2532-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2532-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.06.2008Справа №2-27/2532-2007А

За позовом – Мале приватне підприємство «Геліоспецбуд», м. Алушта, вул.. Глазкрицького, 12.     

До відповідача – ДПІ в м. Алушта, м. Алушта, вул.. Леніна, 22 –а.

Про  визнання нечинними податкових повідомлень – рішень.      

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.

представники:

Від позивача –    Тищенко, дор. у справі; Недовесова, дор. у справі.               

Від відповідача –   Патраш, дор. у справі.    

    Сутність спору:          

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача  про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень від 26.12.2006 р. №0007102301/0; від 26.12.2006 р. №0007092301/0 і від 26.12.2006 р. №0001891701/0

     Відповідачем було заявлено клопотання від 15.05.2007 р. про зупинення провадження по справі до вирішення іншої справи.

     В ході розгляду даної справи виникло питання щодо правомірності договору процентної позики від 30.11.2004 р., укладеного між  МПП «Геліоспецбуд» і гр.. Ребіковим В. І. Для вирішення даного питання ДПІ в м. Алушта 15.05.2007 р. було подано до Алуштинського міського суду позов №1025/9/10 про визнання недійсним договору процентної позики від 30.11.2004 р.. укладеного між МПП «Геліоспецбуд» та гр.. Ребіковим В. І., про що свідчить відмітка суду від 15.05.2007 р.

З урахуванням викладеного,  приймаючи до уваги, що  результат розгляду позову ДПІ в м. Алушта про визнання недійсним договору процентної позики від 30.11.2004 р.. укладеного між МПП «Геліоспецбуд» та гр.. Ребіковим В. І.   має суттєве  значення для розгляду дійсною справи,    суд ухвалою  від 21.06.2007 р.   провадження по справі 2-27/2532 – 2007А  зупинив.  

    Від відповідача по справі надійшло клопотання про поновлення провадження по справі. Вказане обґрунтовує тим, що ухвалою Алуштинського міського суду від 25.05.2007 р. у прийнятті позовної заяви ДПІ в м. Алушта АР Крим до МПП «Геліоспецбуд» та гр.. Ребікова В. І.   про визнання договору недійсним було відмовлено.

   Ухвалою Апеляційного суду АР Крим  від 17.09.2007 р. апеляційну скаргу ДПІ в м. Алушта АР Крим на ухвалу Алуштинського міського суду від 25.05.2007 р. було залишено без розгляду.

   При  таких обставинах справи, суд  ухвалою від 07.05.2008 р. провадження по справі поновив.  

    Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

    Відповідач  проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін,  суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

В період з 05.12.2006 р. по 14.12.2006 р. відповідачем була проведена виїзна  планова документальна перевірка позивача з  питання дотримання вимог податкового,  валютного та іншого   законодавства позивачем  за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2006 р.

По результатам перевірки було складено акт №1948/23/24041162   від 19.12.2006 р.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення :

- п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». в наслідок чого занижено податок на прибуток в сумі  25542 грн., в тому числі по періодах: за 9 місяців 2004 р. на суму 25400 грн., за 2004 р. на суму 20300 грн., за квартал та за 1 півріччя 2006 р. на суму 142 грн.

-  п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податко на додану вартість на суму 113 грн. за березень 2006 р.;

-  п. 1.6 ст. 1, п. 1.15 ст. 1, п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. 7.1 ст. 7, п. 17.2 ст. 17  Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в наслідок чого донараховано податок з  доходів фізичних осіб в сумі 13739,70 грн.  

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення – рішення від 26.12.2006 р. №0007102301/0; від 26.12.2006 р. №0007092301/0 і від 26.12.2006 р. №0001891701/0.

Позивач правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень – рішень, в порядку ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»,  не скористався.

При таких обставинах справи,  позовні вимоги необхідно задовольнити,    виходячи з наступних підстав.

Відповідачем було винесено    податкове повідомлення – рішення   від 26.12.2006 р. №0007102301/0, відповідно до якого було визначено податкове збовязання по податку на додану вартість у розмірі 283 грн., з якого 113 грн. – за основним платежем і 170 грн. штрафних санкцій.

Відповідач вказує на той факт, що позивач в податковий кредит декларації по податку на додану вартість за березень 2006 р. включило суму 113,00 грн. податку на додану вартість,  що була сплачена ПП «Меганом» в зв'язку з придбанням поліграфічної продукції у вигляді 1000 штук візиток з  метою їх подальшого використання в неоподаткованих операціях у межах господарської діяльності.

Пунктом 7.4.1. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168 (далі –Закон України №168) встановлени норми та правила стосовно формування податкового кредиту, а саме: податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,  нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або  виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого  використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у  межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового  кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника  податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.7.5.1 ст.7 Закону України №168 датою виникнення права платника податку на  податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платником податку є особа, яка згідно із Законом України №168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення  до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Однак судом встановлено,  що позивач не мав в березні 2006 р. неоподаткованих податком на додану вартість операцій,  про що свідчить Декларація по ПДВ позивача за вказаний період. При цьому відповідачем не надано жодного доказу наявності таких операцій.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позивач мав право віднести  сплачений в березні 2006 р. податок  на додану вартість в сумі 113,00 грн. до податкового кредиту  звітнього періоду.

Також відповідачем було винесено   податкове повідомлення – рішення від 26.12.2006 р. №0007092301/0,  відповідно до якого було визначено суму податкового забовязання по податку на прибуток   у розмірі 38313 грн., з  якого 25542 грн. -  основного платежу і 12771 грн. штрафних санкцій.

Під час проведення перевірки перевіряючи дійшли висновку, що позивач в декларації про прибуток за 9 місяців 2004 р. не врахував суму безнадійної заборгованості, яка виникла в 3 кварталі 2004 р., внаслідок чого було занижено скоригований валовий дохід з  9 місяців 2004 р., 2004 р. наростаючим підсумком на суму 101 383,43 грн.  В акті перевірки вказано, що дана кредиторська заборгованість виникла починаючи з лютого 2004 р. шляхом придбання позивачем товарів, послуг у приватного підприємця Ребікова В. І.

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»   визначено. що безнадійною заборгованістю є заборгованість,   яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена   заборгованість,   яка   виявилася   непогашенною внаслідок  недостатності  майна  фізичної  особи, за умови, що дії кредитора,  направлені  на примусове стягнення майна позичальника, не  призвели  до  повного погашення заборгованості; заборгованість,    яка    виявилася   непогашеною   внаслідок недостатності  майна:  фізичної  особи,  на  яке  відповідно  до  закону  може  бути спрямовано  стягнення;  фізичної  особи  -  суб'єкта  підприємницької  діяльності або юридичної  особи,  оголошених  банкрутами у порядку, встановленому законом,  або  при  їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької  діяльності);       заборгованість, яка    виявилася    непогашеною     внаслідок недостатності    коштів,  одержаних   від   продажу  на  відкритих аукціонах (публічних  торгах)  майна  позичальника,  переданого  у заставу  як забезпечення зазначеної заборгованості,  за умови,  що інші юридичні дії  кредитора  щодо  примусового  стягнення  іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у  зв'язку  з дією  обставин  непереборної сили,  стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;      прострочена заборгованість  померлих  фізичних осіб,  а також визнаних у судовому порядку  безвісно  відсутніми,  померлими  або недієздатними,  а  також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Таким чином,  за наслідками 9 – ти місяців 2004 р., 2004 р. наростаючим підсумком  у позивача кредиторська заборгованість перед приватним підприємцем Ребіковим В. І. в сумі 101383,43 грн., відповідно до вищевказаних норм Закону, не є безнадійною,  в зв'язку з  чим відсутні підстави збільшувати на її  величину валовий дохід за цей період.

В ст.. 12    Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведено Порядок     врегулювання     сумнівної,     безнадійної заборгованості.

Відповідно до Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування пункту 12.1 статті 12 Закону України  "Про оподаткування  прибутку підприємств" Під терміном    "сумнівна   заборгованість"   слід   розуміти заборгованість за відвантажені  товари  (виконані  роботи,  надані послуги)  або заборгованість по сплаті процентів (комісійних),  по якій  існує  невпевненість  щодо  її  погашення  боржником  і  яка відрізняється від безнадійної заборгованості.  

Відповідно до розділу 2 вказаного Роз'яснення платникам роз'яснено, що  відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті  12  Закону N 334  (  334/94-ВР  )  платник  податку  -  покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на  суму  непогашеної  заборгованості  (її частини),  визнаної  у  порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса,  у податковому  періоді, на який припадає перша з подій, зокрема,   90-й  календарний  день  від  дня  граничного  строку погашення   такої   заборгованості   (її  частини),  передбаченого договором або визнаною претензією.

Відповідно до п.п. «б» п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» платник  податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право  збільшити  суму  валових  витрат  звітного  періоду  на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі  коли покупець  таких товарів (робіт,  послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості  (надання  інших  видів компенсацій  їх  вартості).  Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій, зокрема, зазначена   затримка   в   оплаті   (наданні  інших  видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та  платник  податку  - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку  досудового  врегулювання  спору  або  не отримує  відповіді на таку претензію протягом строків,  визначених законодавством.

У вищевказаному Роз'ясненні зазначено, що  Покупець,  який  отримав  претензію,  зобов'язаний  збільшити валові  доходи  на  суму непогашеної заборгованості (її частини) у податковому  періоді,  на  який  припадає  одна з наступних подій:     90-й календарний день від дня  граничного  терміну  погашення заборгованості  (її частини),  передбаченого договором.  При цьому покупець   повністю   (частково)   визнав   претензію,   надіслану продавцем,  у  якій  не  передбачено  граничного терміну погашення заборгованості або не надав  відповідь  на  претензію  у  терміни, визначені Господарським     процесуальним     кодексом     України ;      90-й календарний  день  від  дня граничного терміну погашення заборгованості,  передбаченого визнаною  (повністю  або  частково) претензією.  

Таким чином,  суд дійшов висновку,  що у разі якщо є досудове врегулювання спору між дебітором і кредитором   у вигляді визнаної або отриманої претензії,  то застосовується правило 90 днів, а якщо досудового врегулювання немає, то правило 90 днів не діє.

Судом встановлено, що  спір про оплату забовязань між позивачем і СПД Ребіковим В. І. не виникав, претензій з боку СПД Ребікова В. І. на адресу позивача не надходило.

При таких обставинах  можно зробити висновок, що по наслідкам 9 – ти місяців 2004 р. і 2004 р. в цілому наростаючим підсумком у позивача кредиторська заборгованість перед    СПД Ребіковим В. І. в сумі 101383,43 грн. також не є і сумнівною,  в зв'язку з чим відсутні підстави збільшувати на її величину валовий дохід за вказаний період.

Таким чином, донарахування податкового забовязання і штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 38313 грн. необґрунтоване і не відповідає чинному законодавству України.

Крім того,  перевіряючими було виключено з  валових витрат  першого кварталу 2006 р. витрати на придбання візиток на ім'я директора позивача гр. Ребікова  В. І., як витрат не пов'язаних з  підготовкою,  організацією і веденням виробництва на підставі того,  що у вказаних  візитках крім інформації про підприємство і його директора, вказано, як додаткова інформація, звання директора -  член – кореспондент міжнародної академії інформатизації при ООН.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5    Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» Суми   будь-яких   витрат,   сплачених   (нарахованих) протягом  звітного періоду у зв'язку з підготовкою,  організацією, веденням   виробництва,   продажем  продукції  (робіт,  послуг)  і охороною  праці,  у  тому  числі  витрати  з придбання електричної енергії    (включаючи    реактивну),   з   урахуванням   обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.   

Суд дійшов висновку, що вказані візитки несуть інформацію виключно про підприємство, а вказання міжнародного звання директора, зовсім не є підставою для визнання витрат, понесених на їх виготовлення, такими, що не пов'язані з виробництвом,  організацією і веденням виробництва.

Також відповідачем було винесено  податкове повідомлення – рішення від 26.12.2006 р. №0001891701/0, відповідно до якого було визначено податкове забовязання по податку з  доходів найманих працівників у розмірі 41219,1 грн., з  якого 13739,7 грн. – основний платіж і 27479,4 грн. штрафних санкцій.

Судом встановлено, що станом на 01.07.2004 р. існувала кредиторська заборгованість позивача перед приватним підприємцем Ребіковим В. І. в сумі 110046,43 грн., що відповідачем не заперечується.

Однак у акті перевірки не відображено того факту, що більша частина вказаної заборгованості була сплачена позивачем ще в грудні 2004 р., що підтверджується наступними витратними касовими ордерами: №28 від 02.12.2004 р. – 10000 грн., №29 від 06.12.2004 р. – 10000 грн.; №30 від 08.12.2004 р. – 10000 грн.; №31 від 10.12.2004 р. – 10000 грн.; №32 від 14.12.2004 р. – 10000 грн.; №33 від 16.12.204 р. – 10000 грн.; №34 від 20.12.2004 р. – 10000 грн.; №35 від 22.12.2004 р. – 10000 грн., №36 від 24.12.2004 р. – 10000 грн., №38 від 29.12.2004 р. – 7540,00 грн.

При цьому погашення вказаної заборгованості відбулося за рахунок отримання грошових коштів по договору процентної позики  б/н від 30.11.2004 р., укладеного з  фізичною особою Ребіковим В. І.  

Судом встановлено, що між гр. Ребіковим В. І. (позикодавець ) з  одного боку і позивачем по справі ( Позичальник ) з  іншого боку було укладено  договір процентної позики  б/н від 30.11.2004 р.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору  сума позики склала 97540 грн.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору позикодавець надає позику в готівковій формі протягом грудня 2004 р. шляхом внесення грошових коштів в касу позивача.

Фат отримання грошових коштів за вказаним договором позики підтверджується прибутковими касовими ордерами:  №20 від 02.12.2004 р. – 10000 грн.; №21 від 06.12.2004 р. – 10000 грн.; №22 від 08.12.2004 р. – 10000 грн., №23 від 10.12.2004 р. – 10000 грн.;  №24 від 14.12.2004 р. – 10000 грн.; №25 від 16.12.2004 р. – 10000 грн.; №26 від 20.12.2004 р. – 10000 грн.; №27 від 22.12.2004 р. – 10000 грн.; №28 від 24.12.2004 р. – 10000 грн.; №30 від 29.12.2004 р. – 7540,00 грн.

Повернення коштів по вказаному договору позики гр. Ребікову В. І. підтверджується витратним касовим ордером №9 від 14.04.2006 р. на суму 97540,00 грн.

Також за позивачем станом на 01.09.2005 р. числиться заборгованість перед фізичною особою Ребіковим В. І. як заборгованість позивача по розрахункам з підзвітними особами в сумі 25282,17 грн. Факт часткового погашення заборгованості позивача перед фізичною особою Ребіковим В. І. по підзвітним сумам підтверджується витратним касовим  ордером №12 від 20.09.2005 р. на суму 8150,00 грн. Однак відповідачем вказана сума була помилково віднесена до розрахунків з приватним підприємцем Ребіковим В. І.

Вказана плутанина виникла в зв'язку з тим, що перевіряючими під час проведення перевірки не було враховано той факт,  що у господарських відносинах з позивачем гр. Ребіков В. І. виступав і як фізична особа і як приватний підприємець.

У відповідності  до п. 1.3  і п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб»  повернення фізичній особі раніш наданих ним позик не є його доходом, а,  відповідно, позивач по справі не виконує функції податкового агента і не повинен утримувати і перераховувати податок з  доходів фізичних осіб.                

 Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Згідно  ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законов України, іншіх нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.  Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідачем правомірність винесення спірних податкових повідомлень -  рішень доведена не була.   

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є  обґрунтованими та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна і резолютивна частини постанови було проголошено 23.06.2008 р.

Постанову у повному обсязі складено 27.06.2008 р.

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    1.  Позов задовольнити.

    2. Визнати недійсними  податкові повідомлення – рішення державної податкової інспекції  в м. Алушта  АР Крим  від 26.12.2006 р. №0007102301/0; від 26.12.2006 р. №0007092301/0 і від 26.12.2006 р. №0001891701/0.   

          3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь малого приватного підприємства «Геліоспецбуд», м. Алушта, вул.. Глазкрицького, 12, ( р/р 26004326314001  КРУ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436, ЗКПО 24041162 )   3,40  грн. судового збору.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.   

          У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.