Рішення

від 19.06.2008 по справі 3948-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3948-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

19.06.2008Справа №2-7/3948-2008

За позовом Приватного підприємства «Санрайз Крим» (95053, м. Сімферополь, вул. Київська, 4, ідентифікаційний код 31795011)

До відповідача: Мирнівської сільської ради (Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Бєлова, 1)

Про визнання права власності та спонукання до виконання певних дій.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – не з'явився.

Від відповідача:  не з'явився.  

        Суть справи: Приватне підприємство «Санрайз Крим» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Мирнівської сільської ради, в якій просить визнати за позивачем право власності в цілому на  гідротехнічні споруди, що розташовані на ставку інв. №253-к у селі Мирне на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне майно було збудовано безпосередньо Приватним підприємством «Санрайз Крим», через що у нього, на думку позивача, виникло право власності на підставі статті 331 Цивільного кодексу України.

Ухвалою ГС АР Крим від 24.04.2008 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової технічної експертизи, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

-          Чи є фактично об'єкт - гідротехнічні споруди, що розташовані на ставку інв. №253-к у с. Мирне, на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району, водним об'єктом?

-          Чи відноситься земельна ділянка, на якій розташований об'єкт – гідротехнічні споруди, що розташовані на ставку інв. №253-к у с. Мирне, на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району, до земель водного фонду?

-          Чи відноситься об'єкт - гідротехнічні споруди, що розташовані на ставку інв. №253-к у с. Мирне, на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району, до об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників?

Проведення експертизи було доручено Науково-дослідному експертно - криміналістичному центру -  м. Сімферополь, вул. Балаклавська  68.

Ухвалою ГС АР Крим від 19.05.2008 р. проведення експертизи було доручено іншій установі – Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково – дослідна лабораторія судових експертиз» - м. Сімферополь, вул. Турецька, 6/7.

Після проведення експертизи ухвалою ГС АР Крим від 13.06.2008 р. провадження у справі було поновлено.

У судове засідання представника сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

            Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

            Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалам у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

           Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Відповідно до п. 1.9 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19 грудня 1995 р. N 252 (у редакції наказу Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 10 вересня 1996 року N 165), під гідротехнічними спорудами розуміються споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи водогосподарського паспорту ставку (інв. №253-к) на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району, складеного комплексною партією Кримської гідрогеолого-меліоративної експедиції в 2007 році, спірні гідротехнічні споруди належать Приватному підприємству «Санрайз Крим».

Згідно зі статтею 3 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:

1) поверхневі води:

- природні водойми (озера);

- водотоки (річки, струмки);

- штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;

- інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море.

Статтею 5 Водного кодексу України передбачено, що водні об'єкти поділяються на загальнодержавні та місцевого значення. Причому до водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

1) внутрішні морські води та територіальне море;

2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать:

1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;

2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

З водогосподарського паспорту ставку, акта обстеження від 15.01.2007 р., схеми розташування ставку та плану ставку вбачається, що він розташований на території села Мирне, у зв'язку з чим не може належати до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Наказом Держводгоспу України від 3 червня 1997 р. N 41 був затверджений Перелік річок та водойм України, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення. Однак, у вказаному Переліку спірний ставок не значиться, що спростовує викладені у висновку проведеної у цій справі експертизи твердження про те, що спірні гідротехнічні споруди, що розташовані на ставку інв. №253-к у с. Мирне, на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району, є водним об'єктом.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Проте, висновок експерта у цій справі вказаним вимогам не відповідає. Так, при проведенні дослідження експертом не було встановлено, чи включений спірний об'єкт до відповідного Переліку N 41 від 3 червня 1997 р. Більш того, у висновку експерта зазначено, що власником ставку є Сімферопольська районна рада, хоча жодні обґрунтування, на підставі чого був зроблений такий висновок, експертом не наведені.

У дослідницькій частині висновку експертом зазначено, що результати проведених досліджень дозволяють зробити висновок, що спірні гідротехнічні споруди є водним об'єктом та відносяться до земель водного фонду. У той же час, з цього висновку вбачається, що дослідження проводилося методом огляду на місцевості та методом аналізу наданих матеріалів, однак в якості вихідних даних експертом зазначені лише ухвала суду, матеріали справи та результати огляду.

Все це свідчить про недотримання експертом вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 р. N 144/5).

Так, в пункті 4.13 цієї Інструкції зазначено, що у дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань. Дослідницька частина повинна включати:

- відомості про стан об'єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, їх реєстраційний номер, умови їх використання;

- посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз'яснення до них;

- експертну оцінку результатів дослідження.

Опис процесу застосування інструментальних методів дослідження та проведення експертних експериментів можуть обмежуватись викладенням кінцевих результатів. У зазначених випадках графіки, діаграми, таблиці, матеріали експертних експериментів мають зберігатись у наглядових експертних провадженнях і на вимогу осіб, які призначили експертизу (дослідження), можуть надаватись їм для ознайомлення.

Узагальнення та оцінка результатів окремих досліджень, які є підставою для формулювання висновків, можуть викладатися у синтезуючому розділі дослідницької частини висновку експерта.

У висновку експертом взагалі не вказано, за якими саме критеріями земельна ділянка під спірними гідротехнічними спорудами відноситься до земель водного фонду. Зокрема, експертом не досліджено які рослини зростають на земельній ділянці, у той час як встановлення рослинного біоценозу на досліджуваній земельній ділянці є одним з необхідних критеріїв для відповідної класифікації земель.

Згідно з частиною 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, суд не може прийняти висновок експерта як належний та допустимий доказ у справі.

Згідно з частиною 1 статті 6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Проте, як вже було вказано раніше, ставок (інв. №253-к) на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району не був включений до Переліку річок та водойм України, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, через що не може вважатися водним об'єктом.

Наявна в матеріалах справи довідка Мирнівської сільської ради №1105 від 17.04.2007 р. (а. с. 7) свідчить про те, що на земельній ділянці, що прилягає до водно-технічної споруди №253-к, розташованій на території Мирнівської сільської ради, споруди та будівлі, що знаходяться  у власності сільської ради, відсутні.

В акті інвентаризації №253-к (а. с. 54) зазначено, що спірний ставок не перебуває на балансі будь-якої фізичної чи юридичної особи та знаходиться  в задовільному стані.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивачем була здійснена реконструкція спірного ставку. Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи договором підряду №1 від 01.01.2007 р. (а. с. 65).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Ст. 332 ЦК України передбачено, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Суд вважає, що позивачем надані достатні докази створення ним внаслідок реконструкції нової речі – гідротехнічних споруд.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право заперечується або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав всіх суб'єктів права власності та господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч.1 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Відповідачем не надано суду на час розгляду справи доказів з неправомірності володіння позивачем спірним майном. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що спірний об'єкт нерухомості був створений позивачем за власні кошти і відповідач не поніс витрат, пов'язаних з реконструкцією гідротехнічної споруди.

Згідно зі статтею 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України, передбачено, зокрема, визнання права. Крім того, такий спосіб захисту права передбачений й статтею 20 Господарського кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Санрайз Крим» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати за Приватним підприємством «Санрайз Крим» (95053, м. Сімферополь, вул. Київська, 4, ідентифікаційний код 31795011) право власності в цілому на  гідротехнічні споруди, що розташовані на ставку інв. №253-к у селі Мирне на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.