Постанова

від 27.06.2008 по справі 13а/98-2160

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13а/98-2160

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2008 р.Справа № 13а/98-2160

 12 год. 45 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Стопника С.Г.             

при секретарі судового засідання  Касюдик О.О.

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Розан", вул. Стадникової, 1, м.Тернопіль, 46008       

до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м.Тернопіль, 46000         

 За участю представників від:

позивача:           Мудрієвська О.В. - довіреність № б/н від 27.06.2008 р.;

                       Криль М.П. - довіреність № б/н від 11.06.2008 р.;

            відповідача:  Криницький В.М. - довіреність № 37504/7/10-015 від 11.06.2008 р.;

                                   Катюк  У.Т. –довіреність №84547/7/10-015 від 20.12.2007р.

Суть справи :

про  визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001252200/0/31545 від 14.05.2008р.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що: матеріалами перевірки встановлено факт розрахунку позивачем з нерезидентом за перевозку товару гривнями готівкою всупереч ст.7 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»за що п.2ст.16 цього Декрету передбачено застосування штрафних санкцій, як і було вчинено. А тому в позові просить відмовити.   

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 в порядку ст. 130 КАС України.

В засіданні оголошувались перерви до 24.06.2008р. та 27.06.2008р. для надання можливості сторонам подати додаткові обґрунтування, заперечення та докази.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

- відповідачем проведено виїзну планову перевірку діяльності позивача на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007р. по результатах якої складено акт №5986/23-04/33992922 від 25.04.2008р. та прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001252200/0/31545 від 14.05.2008р. в сумі 8200 грн.

Як видно з акту перевірки (стор. 20-21 п.9) відповідач вказує, що позивач погасив готівкою в гривнях  (8200 грн.) кредиторську заборгованість представнику нерезидента по договору №18/07 від 26.07.2006р.  на перевозку вантажу автомобільним транспортом, чим порушив ст.7 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»за що п.2 ст.16 цього Декрету слід застосовувати штраф.

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що спосіб розрахунків з нерезидентом готівкою у гривнях передбачений договором №18/07 від 26.07.2006р. та заявкою на перевозку вантажу, узгоджується з вимогами Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», угоди Міжнародного валютного фонду від 22.07.1944р. до якої Україна приєдналась згідно Закону України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку    реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій»і застосування санкцій по ДКМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»в даному випадку є взагалі сумнівним, враховуючи і практику Вищого господарського суду України.

Позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи зі слідуючого:

- договір №18/07 від 26.07.2006р. на перевозку вантажу автомобільним транспортом укладений позивачем з нерезидентом і по якому позивач провів погашення кредиторської заборгованості за надані послуги в валюті України готівкою, а саме 8200 грн. є по своїй правовій природі зовнішньоекономічним договором, оскільки, транспортні послуги надавались нерезидентом, як на території України так і території Польщі. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»передбачає, що діяльність суб'єктів господарювання України та іноземних суб'єктів господарської діяльності  побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами є зовнішньоекономічною діяльністю. Ст.14 вказаного закону встановлює, що усі  суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, крім тих що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

- п.1 ст.3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі Декрет 15-93) встановлює, що валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

-  ст.7 Декрету 15-93 передбачає, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного Банку України.

- констатуючи порушення ст.7 Декрету 15-93  з боку позивача відповідачем не звернуто увагу на те, що : транспортні послуги , відповідно до п.1.3 розділу 1 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України, затвердженого постановою правління НБУ 14.10.2004р. №484 та зареєстрованою в Мін'юсті України 09.11.2004р. за №1430/10029, не віднесені до торговельного обороту, тому національна валюта застосована у розрахунках позивача з нерезидентом у готівковій формі не може визнаватись як порушення валютного законодавства; ч.4 ст.5 Декрету 15-93 передбачає виключний перелік операцій, що потребують індивідуальних ліцензій серед яких не зазначено операцій з розрахунків у валюті України між резидентами та нерезидентами готівкою на території України; формулювання в п.2 ст.16 Декрету 15-93 способу визначення штрафних санкцій за правопорушення, а саме еквівалент суми валютних цінностей перерахований у валюті України за обмінним курсом НБУ, і що було фактично застосовано до позивача свідчить про недоречність, безпідставність і нелогічність висновків та дій відповідача з огляду на проведену позивачем операцію по розрахунку готівковими гривнями з нерезидентом на території України.

Являються сумнівними й повноваження відповідача по застосуванню взагалі санкцій по п.2 ст.16 Декрету, оскільки це повноваження НБУ та за його визначенням –підпорядкованих йому установ і вказаний Декрет не надав права НБУ передавати свої функції по застосуванню санкцій органам Державної податкової служби, як це відбулось у підзаконному акті (п.3.1 розділу 3 Постанови НБУ №49 від 08.02.2000р.).

 З огляду на вищенаведене та вимоги п.2 ст.71 КАС України суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.  

Керуючись 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

             1.  Позов задовольнити.

             2. Визнати нечинним рішення Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001252200/0/31545 від 14.05.2008р.

            3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розан", вул. Стадникової, 1, м.Тернопіль, код 33992922 –85 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №334 від 27.05.2008 р., яке знаходиться в матеріалах справи.

  4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розан", вул. Стадникової, 1, м.Тернопіль, код 33992922 - 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, помилково сплачених у даній справі на р/р 31214259700002 у ГУДКУ Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, згідно платіжного доручення №335 від 27.05.2008 р., яке знаходиться в матеріалах справи.

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі  03 липня 2008 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції - Львівського апеляційного адміністративного суду, через суд першої інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

                    Суддя                                                                                          С.Г. Стопник