Рішення

від 25.09.2006 по справі 12/206-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/206-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.06р.

Справа № 12/206-06

За позовом  Національного банку України в особі управління Національного банку України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ 

до  Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічноїінвентаризації", м. Дніпропетровськ 

про зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Суддя  Жукова Л.В.

при секретарі Балтакса І.В.

Представники:

  Від позивача Дядюшко Л.Ф. довіреність ВСІ № 177611 від 05.07.2005р.Від відповідача Попов О.О. довіреність № 10062 від 28.12.2005р.  

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач просить  зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Малиновського, 66 за державою в особі Верховної Ради України (Національний банк України), а саме:  адміністративний будинок з прибудовами (літера А-6, гараж –літера В-1, трансформаторна –літера К-1), гараж –літера –Б-2, бомбосховище –літера-Н, сторожка –літера Е, крита стоянка на два автомобіля –літера М-1, гараж під автобус –літера Л-1 на підставі наданих позивачем правовстановлюючих документів.

          Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що за ним рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2005р. у справі № 33/193 визнано право власності на нерухоме майно розташоване за зазначеною вище адресою та позивач на підставі  рішення суду звернувся до  відповідача з заявою в якій просив зареєструвати об'єкти нерухомого майна відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.  Однак, відповідач відмовив в проведенні такої реєстрації  з посиланням на те, що серед правовстановлюючих документів, які надані позивачем відсутній документ про прийняття і введення в експлуатацію гаража –літ. Л-1 та критої стоянки літ. М-1. Позивач вважає дану відмову безпідставною та такою, що суперечить чинному законодавству, оскільки відповідно до п.10 Додатку 1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002р. № 7/5 –перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна  - правовстановлюючим документом є також і рішення суду про визнання права власності.

          Представник відповідача проти позову заперечує посилаючись на те, що відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. До того ж, відповідач зазначив, що  рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 24.10.1996р. № 1569 прямо передбачає,  що Дніпропетровському БТІ реєстрацію прав власності слід здійснювати за наявності затверджених актів державних приймальних  (технічних) комісій. Також, відповідач посилається і на постанови ВГСУ та Верховного суду України  від 21.12.2005р. в яких прямо зазначено, що рішення господарського суду не може бути підставою для державної реєстрації права власності без доказів належного введення нерухомого майна в експлуатацію. В доповненні до відзиві відповідач також послався на п. 6.1 Тимчасового положення,  відповідно до  якого оформлення права власності з видачею свідоцтва здійснюють органи місцевого самоврядування. БТІ після оформлення права власності здійснює його державну реєстрацію на підставі свідоцтва про право власності. Отже, вважає, що за відсутності такого свідоцтва у відповідача відсутні підстави для проведення державної реєстрації.

          Дослідивши матеріали справи та заслухавши  представників сторін,  господарський суд –

ВСТАНОВИВ :

          За державою в особі Верховної Ради України зареєстровано  на праві власності шестиповерхову будівлю по вул. Малиновського, № 66 і видане реєстраційне посвідчення від 12.09.1996р. в м. Дніпропетровську.

          В ході користування зазначеною будівлею позивач на  підставі акту на постійне користування земельною ділянкою здійснив на ній самочинне будівництво гаражу та критої стоянки за вказаною вище адресою.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2005р. у справі № 33/193 за  позивачем визнано право власності на нерухоме майно розташоване за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 66, а саме: гараж (літера Л-1), крита стоянка (літера М-1)  на підставі ст. ст. 331, 376 ЦК України, як самочинне будівництво.

          Ухвалою цього ж суду від 21.04.2006р. у справі № 33/193 виправлено описку та визнано право власності не за позивачем , а за державою в особі Верховної Ради України на зазначені об'єкти самочинного будівництва.

          13.12.2005р. позивач звернувся до  виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради з заявою про прийняття рішення про реєстрацію права державної власності на всі об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою м. Дніпропетровськ,, вул. Малиновського № 66, яке перебуває у повному господарському віданні позивача і знаходиться на його балансі.

28.04.2006р. позивач звернувся з заявою до відповідача про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: адміністративний будинок з прибудовами (літера А-6, гараж –літера В-1, трансформаторна літера –К), гараж літера Б-2, бомбосховище літера –Н, сторожка літера-Е, а також криту стоянку на два автомобілі літера М-1, гараж під автобус літера-Л-1 на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2005р. № 33/193 та інших правовстановлюючих документів наведених в заяві.

05.06.2006р. та 03.07.2006р. відповідач відмовив позивачу в проведенні державної реєстрації на об'єкти нерухомого майна посилаючись на відсутність документів, що підтверджують введення в експлуатацію  гаража літ. Л-1 та критої стоянки літ. М-1. Крім того, у цій відмові відповідачем зазначено, що для вирішення питання стосовно підготовки проекту рішення виконавчого комітету про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за адресою вул. Маршала Малиновського, 66 необхідно надати документи, що підтверджують прийняття в експлуатацію гаража та критої стоянки у встановленому законодавством порядку.

Вивчивши надані документи та аналізуючи пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню на підставі наступного.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо)   виникає з моменту завершення будівництва. Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Пунктом 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 встановлено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Таким чином, судом встановлено, що гараж  літ. Л-1 та крита стоянка літ. М-1 є об'єктами самочинного будівництва, тобто новоствореним майном, а тому підлягають введенню в експлуатацію відповідно до наведених норм  чинного законодавства.

Посилання відповідача на те, що рішення господарського суду від 20.10.2005р. у справі № 33/193 є правовстановлюючим документом і не потребує  додаткового введення об'єктів  нерухомого майна в експлуатацію, оскільки факти, які встановленні  рішенням суду не доводяться в іншому судовому засіданні - не можуть бути прийняті судом до уваги,   так як рішення про визнання права власності не заміняє вимогу   норми Закону про необхідність введення об'єкта нерухомості в експлуатацію.

Також, суд враховує і висновки Вищого господарського Суду України та Верховного суду України  у справах № 19/21  від 09.08.2006р. та № 25/122 від 21.12.2005р. про те, що рішення господарського суду не може бути підставою для державної реєстрації об'єкту нерухомого майна без доказів належного введення його в експлуатацію та вирішуючи спори про визнання права власності слід виходити з того, що державній реєстрації підлягають права власності, згідно до зазначеного Тимчасового положення,  тільки на ті об'єкти нерухомого майна,  будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію  у встановленому порядку.

Відповідно до  п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 оформлення права власності з видачею свідоцтва  про право власності здійснюється органами місцевої виконавчої влади, органами  місцевого самоврядування.  Фізичним особам та юридичним особам на  новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Виходячи з  цього, вимоги позивача щодо реєстрації адміністративного будинку з прибудовами (літера А-6, гараж –літера В-1, трансформаторна літера-К) гараж літера Б-2 бомбосховище літера –Н, сторожка літера –Е не можуть бути задоволені судом, оскільки відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення необхідно здійснити оформлення права власності на зазначені об'єкти нерухомого майна, доказів чого суду позивачем не було надано.

За викладених обставин суд вважає відмову відповідача в проведенні державної реєстрації об'єктів нерухомого майна правомірною.

Керуючись  ч. 2 ст. 331 ЦК України, п.1.6, п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ :

          В позові відмовити.

Суддя

 Л.В. Жукова

Рішення підписано 10.10.2006р. відповідно до ст. ст. 84, 85 ГПК України.