Рішення

від 02.07.2008 по справі 5945.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5945.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2008Справа №2-2/5945.1-2008

За позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, м. Київ, вул. Ковпака, 29,

До відповідача ТОВ “Асоціація “Таір”, м. Сімферополь, вул. Перемоги, 56.  

Про розірвання договору та стягнення коштів.  

                                                    Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Гайченко – представник,  дов у справі.

Від відповідача : Пастухов – представник, дов у справі.

    Суть спору:

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” звернувся у господарський суд АРК із позовом до ТОВ “Асоціація “Таір” у якому просить розірвати договір між АКБ “Укрсоцбанк” та Асоціацією “Таір” на співробітництво та спільну діяльність від 23.12.1992р., стягнути з відповідача 164 760,00 грн. сплачених коштів за договором від 23.12.1992р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання за спірним договором на співробітництво та спільну діяльність від 23.12.1992р щодо передачі 20 номерів (40 місць), що є істотнім порушенням умов договору, а отже на підставі ст.. 651 Цивільного кодексу України договір має бути розірвано. Позивачем на адресу відповідача направлено пропозицію щодо розірвання спірного договору та повернення сплачених грошових коштів у сумі 164 760,00 грн., однак відповідачем всупереч вказаної норми матеріального права жодної відповіді, щодо пропозиції позивача, не надіслано, що стало підставою для передачі позивачем спору на вирішення суду. Крім того у зв'язку із тим, що позивачем сплачено грошові кошти, а відповідачем не виконані зобов'язання за договором, позивач просить стягнути вказану суму з відповідача.

26 червня 2008 року відповідач у судовому засіданні надав суду заперечення, у яких зазначив, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки загальною метою учасників договору було  сумісне будівництво та експлуатація санаторію «Зелений мис», на участь у якому позивач перерахував суму, що стягується. Відповідач також вніс в участь у будівництві 1565 257,00грн.. але після завершення будівництва комплексу санаторію він був звернений у власність та користування державою в особі Міністерства охорони здоров'я України та названий «Санаторій «Південнобережний». Отже а ні позивач, а ні відповідач не отримали у власність збудований комплекс, що позбавляє їх можливості отримання своєї долі у будівництві, тобто обидві сторони понесли збитки від спільної діяльності. Позивач не представив суду доказів того, що відповідач отримав у власність хоча б один номер від будівництва та не передав частину отриманого позивачу. Отже при розірванні договору про спільну діяльність від 23.12.1992р позивач,  на думку відповідача, не має правових підстав вимагати повернення йому перерахованих у спільну діяльність  164 760,00грн.

Крім того, відповідач 26.6.2008р у судовому засіданні надав суду клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи  санаторій «Південнобережний».

02 липня 2008 року від відповідача до суду  надійшли доповнення до заперечень на позов, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному об'ємі, оскільки, на думку відповідача строк позовної давності вже закінчився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Між ТОВ “Асоціація “Таір” та АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк” був укладений договір від 23.12.1992р про співробітництво та спільну діяльність, відповідно до р.1  якого, сторони у межах даного договору, вступають у господарські  відносини на принципах взаємовигідної співпраці по будівництву та експлуатації санаторію «Зелений мис».

Відповідно до ч.1 п.2.1 та ч.1 п.2.2 договору, відповідач – асоціація  передає у власність позивача 20 номерів (у номері два койко-місця)  у санаторії  «Зелений мис» після здачі у експлуатацію у ІV кварталі 1993р (на кожну кімнату видається сертифікат) на суму у цінах 1992р, тоді як позивач перераховує у продовж семі днів після укладення договору 78 976,4тис рублів за 20 номерів (сорок койко-місць).

Сторонами договір названий  як договір про співробітництво та спільну діяльність.

У період укладення договору діяв Цивільний кодекс 1963 року, главою 38 якого регулювалась спільна діяльність.

Давши оцінку даному договору суд прийшов до висновку, що даний договір не являється договором про спільну діяльність, тому що, по-перше: він не встановлює порядку ведення загальних справ сторін за договором, по-друге:  у силу ст..432 ЦК УССР 1963р. майно, створене у результаті спільної діяльності являється їх загальною власністю, тоді як у п.2.1 договору встановлено, що відповідач  передає позивачу у власність 20 номерів у санаторії «Зелений мис», а позивач перераховує відповідачу грошові кошти за 20 номерів.

Тобто відносно 20  номерів у  санаторії «Зелений мис» між сторонами склалися цивільно – правові відносини за договором купівлі –продажу.

Також слід зазначити, що з урахуванням предмету договору від 23.12.1992р, він має елементи різних договорів: позики, кредитування, оренди, купівлі – продажу.

Відповідно до ч.2 п.4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до акту звірки розрахунків станом на 01.01.2001р пайова участь у будівництві санаторію «Зелений мис» у м.Алупка складає  164 760,00грн.

Отримання відповідачем вказаної суми підтверджується  листом відповідача № 63 від 11.6.2001р. та вказана сума не оспорюється сторонами.

Як було зазначено вище, у силу п.2.2 договору позивач перераховує у продовж семі днів після укладення договору 78 976,4тис рублів за 20 номерів, тобто зобов'язаний заздалегідь оплатити номера, які придбаються у власність.

Матеріалами справи  підтверджується проведення  позивачем попередньої оплати.

Відповідачем не представлені докази виконання своїх зобов'язань по передачі  позивачу 20 номерів у санаторії «Зелений мис», більш того підтверджує той факт, що 20 номерів не передані позивачу.

Якщо продавець, що отримав суму попередньої оплати, не передав  товар  у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми передоплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

26 квітня 2007 року позивач спрямував  відповідачу  лист від 26.4.2007р №02-06/67-1567 з вимогою повернути до 01.6.2007р 164 760,00грн.

Грошова сума відповідачем не повернена позивачу, тому позовна сума підлягає стягненню.

У силу ч.2 ст.651 ЦК України договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В ході розгляду  даного спору  судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання  щодо передання позивачу  у власність 20 номерів у санаторії «Зелений мис» та, більш того, не має наміру їх виконувати.

Позивач листом від 26.4.2007р №02-06/67-1567 запропонував відповідачу розірвати договір  від23.12.1992р, але не отримав  від  останнього повідомлення про згоду на розірвання договору та позивач правомірно звернувся з позовом до суду  з вимогою про розірвання договору та вказана вимога підлягає задоволенню.

Відносно строку позовної давності, то суд вважає що він не пропущений, тому що договором не встановлений  строк у продовж якого відповідач повинен був передати позивачу у власність 20 номерів  у санаторії «Зелений мис».

У п.2.1 договору встановлена дата здачі санаторію у експлуатацію – ІV квартал 1993 року.

Отже, відповідно до ст. 165 ЦК  1963р та ст..530 ЦК України 2004р якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся з позовом до суду про розірвання договору та про стягнення 164 760,00грн., відповідно до штампу на конверті  30.8.2007р, тобто у межах строку позовної давності.

Виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

       Витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг судового процесу  відносяться на відповідача.

У судовому засіданні була оголошена перерва для винесення рішення на 02.7.2008р.

Рішення оголошене 02.7.2008р.

  Керуючись ст.ст.49, 77,82,84,85 ГПК України,   

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати  договір укладений  між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” та  ТОВ “Асоціація “Таір” про співробітництво та спільну діяльність від 23.12.1992р .

3.          Стягнути з ТОВ “Асоціація “Таір” (м. Сімферополь, вул. Перемоги, 56, р/р 2600831109001 в АКБ “Укрсоцбанк”,МФО 324010,ЄДРПОУ 14274391) на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (м. Київ, вул. Ковпака, 29, р/р 36191000990005 в АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 300023,ЄДРПОУ 00039019) 164 760,00грн  сплачених за договором коштів,  1732грн.60коп. держмита  та 118грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.   

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.