Постанова

від 12.06.2008 по справі 204-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

204-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.06.2008Справа №2-16/204-2008А

За позовом - ТОВ «Спільне Українсько - російське підприємство «Бугаз» (98000, м. Судак,  вул.. Гагаріна,  д. 46, код ЄДРПОУ 30229918)

До  відповідача – Державної  податкової  інспекції в    м. Судак (98000, м. Судак, вул.. Яблунева, 10)

Про  визнання  недійсним  податкового   повідомлення  - рішення

                            Суддя  В.А. Омельченко

                                                                       Секретар судового засідання  Хлебнікова Н.С.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача –  Мальцева  О.А. – представник, дов.  б/н від  14.02.2008  року

від відповідача -   Крупко О.О. -  зав.  юр. сектором, дов. № 15/10-012  від 10.01.2007  року.

          Суть спору - Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське підприємство «Бугаз» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Судак про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Судак №282/1023/10/23-0 від 28.04.2007р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що при перевірці, результати якої покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, не був використаний жодний первинний документ, зафіксований в бухгалтерському і податковому обліку позивача, що суперечить податковому законодавству України. Крім того, в акті перевірки відсутнє посилання на первинні документи, що підтверджують факт порушення законодавства про оподаткування.

Відповідач  проти позову заперечує і пояснив, що ДПІ у м. Судак на підставі п. 11 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» у зв'язку з наданням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість була проведена не камеральна, а невиїзна документальна перевірка позивача за період з лютого 2004р. по вересень 2004р. (9 місяців 2004р.) та був складений акт №133/23-0/30229918 від 27.04.2007р., який було покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Вважає, що донарахування ПДВ та застосування штрафних санкцій за порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» здійснено ним правомірно, адже це порушення виявлено при дослідженні не тільки податкових декларацій та уточнюючих розрахунків, але і при дослідженні інформаційних носіїв, що відображені в п.п. 2.2.11, 2.2.12 та 2.2.13 акту перевірки.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 150 КАС України, після перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

23-24.04.2007р. ДПІ у м. Судак проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Спільне українсько-російське підприємство «Бугаз» з питання своєчасності нарахування та сплати податку на прибуток за період з лютого 2004р. по вересень 2004р. (9 місяців 2004р.) у зв'язку з наданням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість з причини виправлення самостійно виявлених помилок за період з лютого 2004р. по вересень 2004р., за результатами якої  складений акт перевірки  № 133/23-0/30229918 від 27.04.2007р.

Під час проведення перевірки було виявлено порушення позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р., що виразилося в тому, що в декларації про прибуток підприємства в стор. 01 «Валовий доход від усіх видів діяльності» були відображені доходи без урахування сум ПДВ, які були нараховані за експорт послуг в деклараціях по ПДВ за період з лютого 2004р. по вересень 2004р.

Вказане порушення призвело до заниження валового доходу на суму 369762,00грн., в тому числі за 1 квартал 2004р. – на суму 103 873,22 грн., за 2 квартал 2004р. – на суму 152 751,93 грн. та за 3 квартал 2004р. – на суму 113 137,00 грн.

На підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Судак винесено податкове повідомлення-рішення №282/1023/10/23-0 від 28.04.2007р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 138 660,00 грн., в тому числі 92440,00грн. основного платежу та 46220,00грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДПІ у м. Судак зі скаргою, в якій просило скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Рішенням ДПІ у м. Судак „Про результати розгляду первинної скарги” № 1239/10/23-029 від 31.05.2007р. позивачу відмовлено в задоволенні скарги, а оскаржене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Рішенням ДПА в АР Крим № 7251/7/25-021 від 07.08.2007р. «Про результати розгляду повторної скарги», як і Рішенням ДПА України № 21370/7/25-025 від 19.10.2007р., вищевказане податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Судак залишено без змін, а скарги позивача – без задоволення.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

П. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. визначено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Як вбачається з акту перевірки, а також інших матеріалів справи, 21.08.2006р. ТОВ «СУРП «Бугаз» надало ДПІ у м. Судак уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок – відображені суми ПДВ, що були зайво враховані у деклараціях звітних періодів, в тому числі за лютий 2004р. – вересень 2004р.

Всього за цей період згідно наданих уточнюючих розрахунків по ПДВ були реалізовані роботи (послуги) нерезидентам, оподатковувані по ставці 20% на суму 1842810,00 грн. та нараховано ПДВ на суму 369 672,00 грн.

Відповідно до уточнюючих розрахунків по ПДВ, реалізовані роботи (послуги) нерезидентам  позивач оподатковує по нульовій ставці на суму 1842810,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що правомірність застосування позивачем у період лютий 2004р. – вересень 2004р. до вищевказаних операцій з нерезидентами нульової ставки оподаткування ПДВ встановлена постановою ГС АР Крим від 21.08.2006р. по справі № 2-23/8534-2006А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду по даній справі від 05.10.2006р.

В силу ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України також зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Так, абз. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»  № 2181-Ш від 21.12.2000р. визначає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, визначає, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків (п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону України № 2181-Ш від  21.12.2000р.)

З акту перевірки, в тому числі пунктів 2.2.11-2.2.13, на які посилається відповідач, вбачається, що відповідачем проводилась виключно перевірка даних, відображених позивачем по справі у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках.  Вказане свідчить про те, що фактично відповідачем була проведена камеральна, а не документальна перевірка. Більше того, сам відповідач у своєму листі № 97/10/15-040 від 20.01.2007р. посилається саме на проведення ним камеральної, а не документальної перевірки.

Судом встановлено, що жодного первинного документу позивача щодо результатів діяльності платника податків, які б свідчили про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, в акті перевірки не наведено.

В той же час, відповідно до п.1. 7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Ст. 70 КАС України визначає, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Крім того, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У зв'язку з цим суд вважає, що акт перевірки, покладений в основу спірного податкового повідомлення-рішення, не є допустимим доказом в розумінні чинного законодавства.

Суд вважає, що вищевикладені обставини свідчать про необґрунтованість та безпідставність здійсненого відповідачем донарахування податку на прибуток згідно з п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. та застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 даного Закону згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням, що є підставою для визнання його недійсним.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, доказів правомірності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Судак суду не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні 12.06.2008р.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 17.06..2008р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Судак №282/1023/10/23-0 від 28.04.2007р.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-російське підприємство «Бугаз» (98000, м. Судак, вул. Гагаріна, 46) 3,40грн. державного мита.

          Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного  господарського  суду  через  господарський  суд АР  Крим  шляхом  подачі  заяви  про  апеляційне  оскарження  постанови  в  десятиденний  строк  з  дня  складання постанови в повному обсязі, з подальшим поданням  апеляційної  скарги  на  постанову  протягом  двадцяти  днів  після  подання   заяви  про  апеляційне  оскарження  та  в порядку  передбаченому ч.5 ст.186   КАС  України.

       Постанова  набирає  законної  сили  після  закінчення  строку  подання   заяви  про  апеляційне  оскарження, у  разі  не  подання  відповідної  заяви (ст.254  КАС  України)

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Омельченко В.А.