Рішення

від 01.07.2008 по справі 5020-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5020-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2008Справа №2-7/5020-2008

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (01030, м.Київ, бул. Т. Шевченка, 18) в особі  Центру електрозв'язку № 5 Кримської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (98600, м.  Ялта, вул. Московська 9,   ідентифікаційний код 22236588)

До  відповідача Ялтинської квартирно-експлуатаційної частини району (98600, м. Ялта, вул. Кірова, 69, ідентифікаційний код 08006433)

Про стягнення 1131,90 грн.

                                                                                                  Суддя ГС АР  Крим І.І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Вербовська Г.М. – ю/к., дов. № 8205 від 15.08.2008р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком”  звернулось в особі Центру електрозв'язку № 5 Кримської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Ялтинської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення 1131,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг за договором №87 від 01.06.2002 р. на суму 1075,17 грн., що стало приводом для звернення Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру електрозв'язку № 5 Кримської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”  з позовом до суду про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 19,65 грн., 3% річних у розмірі 8,69 грн. та 28,39 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.06.2002 р. між Центром  електрозв'язку № 5 Кримської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (Підприємство зв'язку) та Ялтинською квартирно-експлуатаційною частиною району (Споживач)  був укладений договір  №87 про надання послуг електрозв'язку, згідно п. 1 якого Підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, зазначені в додатку 1, та безоплатні послуги, перераховані в додатку 2.

Відповідно до п. 4.2 Договору Споживач сплачує послуги електрозв'язку по спільно узгодженій  авансовій системі оплати з наданням рахунків.

Пунктом 4.5 Договору сторони передбачили, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць здійснюються споживачем протягом десяти днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку стягується додаткова плата в розмірі 2 відсотків вартості наданих послуг.

Підприємство повинно своєчасно оплачувати надані послуги (п. 4.3 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися свої обов'язки за договором та надавалися послуги електрозв'язку, про що свідчать наявні в матеріалах справи розшифровки з міжміських переговорів. На оплату наданих послуг позивачем виставлялися відповідні рахунки із зазначенням кількісних показників послуг, тарифу та загальної суми до сплати. Рахунки направлялися на адресу Ялтинської квартирно-експлуатаційної частини району.

          Згідно умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 51, 61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 385 від 22.04.1997 р., пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від  09.08.2005 р., відповідач своєчасно не здійснив оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01.11.2006 р. по 01.03.2007  р.  у розмірі 1075,17 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів оплати ним заборгованості у розмірі 1075,17  грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів. За таких обставин, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором №87 від 01.06.2002 р. в частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг, через що вимоги позивача щодо стягнення з Ялтинської квартирно-експлуатаційної частини району заборгованості у розмірі 1075,17 грн. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.8 Договору сторони передбачили, що у разі несплати  наданих послуг зв'язку, Споживач сплачує пеню у розмірі 1 % відсотка  від суми затриманих платежів за кожні сутки затримки відповідно до діючого законодавства.

Однак, статтею 36 Закону України «Про телекомунікації» передбачена відповідальність споживачів за прострочення оплати вартості наданих телекомунікаційних послуг у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що сума заявленої до відшкодуванні пені у розмірі 19,65 грн., згідно з доданим до позовної заяви розрахунком, обчислена Центром електрозв'язку №5 Кримської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” з розрахунку облікової ставки НБУ, тобто правомірно, через що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у  розмірі 28,39  грн. та 3% річних у розмірі 8,69  грн.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується правомірність розрахунку позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат, через вимоги Центру електрозв'язку № 5  Кримської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в частині їх стягнення з відповідача є також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

 Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Ялтинської квартирно-експлуатаційної частини району (98600, м. Ялта, вул. Кірова, 69, ідентифікаційний код 08006433) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі  Центру електрозв'язку № 5 Кримської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (98600, м.  Ялта, вул. Московська 9,   ідентифікаційний код 22236588) суму заборгованості у розмірі 1075,17 грн., 19,65 грн. пені, 3% річних у розмірі 8,69 грн.,  28,39 грн. інфляційних втрат, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.